Сьогодні політичні контакти України й Туреччини досягли високого рівня. Анкара не визнає анексію Криму, підтримує територіальну цілісність України, першорядним для неї залишається кримськотатарське питання. Туреччина висловлювала намір узяти участь у миротворчій операції на Донбасі, якщо така відбуватиметься. Але водночас Турецька Республіка має військово-промислову співпрацю як з Росією, так і з Україною.
Про взаємовідносини України з Туреччиною, що після початку російської агресії набули особливо важливого стратегічного значення, а також про перспективи їх розвитку виданню «Комментарии» розповів експерт з Близького Сходу Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замикула.
Підкреслюючи необхідність поглиблення співробітництва з Анкарою, експерт нагадав, що у Стратегії національної безпеки України, затвердженої у вересні 2020 року, Туреччину зазначено серед країн, розвиток стратегічного партнерства з якими покликаний сприяти зміцненню регіональної безпеки.
Але, на думку Миколи Замикули, треба вважати на певні ризики, що супроводжують розвиток українсько-турецьких відносин і безпосередньо впливають на їхні перспективи.
«По-перше, ми повинні чітко сприймати Туреччину як державу, що має свої геополітичні амбіції, які визначають її активність на зовнішньополітичній арені в останні роки, — каже Замикула, зауважуючи, що пріоритет Анкари — це захист турецьких національних інтересів. — <…> Україні не варто плекати ілюзій щодо якоїсь виняткової симпатії, яку турецька влада має до нас — треба раціонально оцінювати цілі турецької політики й використовувати на свою користь збіг інтересів за певними напрямами».
По-друге, за словами експерта, Україна й Туреччина мають дещо відмінні погляди на проблему безпеки Чорноморського регіону: Туреччина традиційно виступає проти посилення присутности зовнішніх гравців в акваторії Чорного моря, дотримуючись концепції розв’язання регіональних проблем винятково у вузькому колі прибережних держав.
По-третє, в розвитку українсько-турецького партнерства Україна має враховувати загострення дипломатичних відносин між Анкарою та західними партнерами.
По-четверте, наявний дисбаланс в економічному потенціалі України й Туреччини несе певну загрозу нашій країні: в рамках переговорного процесу щодо формалізації економічної співпраці доводиться брати до уваги небезпеку перетворення нашої країни на сировинний придаток для Туреччини.
Однак усі «підводні камені» жодною мірою не применшують значення Турецької Республіки як партнера для України, впевнений експерт. Їх треба просто брати до уваги, оцінюючи перспективи розвитку українсько-турецьких відносин, а вони мають великий потенціал.
Важливим напрямком лишається забезпечення участи Туреччини в розв’язанні проблеми окупації Криму.
«Кримськотатарське питання залишається першорядним для Анкари, що виступає захисником і патроном усіх тюркських народів. Треба використовувати це, демонструючи особливу увагу української держави до забезпечення прав кримських татар. І водночас звертаючи увагу на систематичні порушення їхніх прав російською окупаційною адміністрацією, — підкреслює Микола Замикула. — Для України важливо забезпечити активну участь Туреччини в створюваному форматі „Кримської платформи", покликаної об'єднати міжнародні зусилля з протидії агресору. Також Туреччина може надати значну допомогу в розв’язанні актуальних тактичних питань. Наприклад, надання підтримки кримськотатарським політичним в’язням, незаконно утримуваним російською владою».
Експерт нагадує, що Туреччина може надати підтримку Україні й у питаннях урегулювання конфлікту на Донбасі:
«Ідеться про ідею, що давно просувається: проведення в регіоні миротворчої операції ООН. Анкара ще кілька років тому висловила попередню згоду на участь у подібній місії. А сьогодні така готовність може бути продиктована не просто солідарністю з Києвом, а й власне турецькими інтересами. Результати Карабаського конфлікту 2020 року виявилися позитивними для Туреччини, однак введення російських миротворців на непідконтрольні Баку азербайджанські території демонструє спроби Москви утримати за собою регіональне лідерство. В умовах складної геополітичної гри, яку Ердоган веде з Путіним, Туреччина може бути зацікавлена в симетричних діях на Сході України — як крок у відповідь».
Важливим елементом українсько-турецької співпраці залишається оборонно-промислова галузь, акцентує Микола Замикула. Вона взаємовигідна та розвивається в багатьох напрямках.
Актуальним завданням стає посилення публічної присутности України в Туреччині, що мають забезпечувати методи культурної дипломатії та «м’якої сили».
«Треба приділити цьому напрямку першочергову увагу, зміцнюючи позитивне сприйняття України в очах турецького суспільства», — вважає експерт із Близького Сходу Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замикула.
