Сили НАТО та коаліції розповзлися сьогодні по ісламському світу. Одна цивілізація нав'язала протистояння іншій. З деяких пір заяви високопоставлених дипломатів держдепартаменту США почали сіяти сум'яття в душі людей, не надто досвідчених у політиці.
І запитують вони себе: як далеко сягає явище назване «політичним ісламом». Можливо, воно замкнене регіонально-містечковими межами? Скажімо, іслам вирує де-небудь у Середній Азії чи в палестинському селищі Накаб: там селяни погрожують «геєною огненною» ізраїльтянам, що витуряють їх. Чи це і є прояв ісламського радикалізму? А може, це воістину всесвітнє явище, і «ісламський тероризм», як його іменують у США та Європі, поки ми тут з вами розмовляємо, спопеляє все на своєму шляху від Нуакшота до Ташкента?
Колись за часів нафтового буму побутувала приказка про вимащених мазутом нафтовиків: «Де сяде бурильник, там трава не росте». Навіть на проміжних виборах до конгресу США звідусіль лунало про небезпечну «політизацію та радикалізацію ісламу», адже сьогодні антиісламські настрої - «зелене світло» для будь-якого американського чи європейського політика. Осідлавши ісламську хвилю, можна спокійно нестися на гребені до бажаного берега.
Ісламофобія нагнітається нині скрізь: і за океаном, і в європейських столицях, і на берегах Рейну, у досить аполітичній і благодушній колись Німеччині. Тут «ісламський фактор», на думку експертів, стає вирішальним у політичному житті країни. Свої невдачі на «східних фронтах» американці намагаються розгорнути на свою користь, переконуючи союзників-європейців у тому, що мусульмани вороги всього сущого. Американцям вірять, їм заглядають у рота, дослухаючись до повчань. Усі, крім Франції, яку рятують від усієї цієї демагогії національні риси - іронія та самоіронія.
Історія повторюється. І мусульмани розгортають зелене знамено ісламу, як це було у середні віки, коли вони билися з навалою хрестоносців. Сили НАТО та коаліції розповзлися сьогодні ісламським світом. Одна цивілізація нав'язала протистояння іншій. Якщо є сили, яким ніколи не ужитися, вони рано чи пізно зійдуться у чистому полі. А оскільки мова йде про цивілізаційний конфлікт, то тривати йому століттями. Тим паче, що ісламофобія - відмінний горючий матеріал, що не дає полум'ю згаснути.
«Ісламським опудалом» лякають людей. Заохочують ісламофобію, оскільки мусульманська віра, за оцінками нинішніх західних філософів - загроза західним цінностям. І ніхто не замислюється над тим, що поки Європа зводить бастіони від невидимого ворога, десятки, сотні мусульман гинуть щодня у терактах, під ударами безпілотних засобів, від «дружнього вогню» новоявлених, перевтілених у добродіїв, хрестоносців.
Сьогодні виходить, що іслам і світ - така ж безвихідна ситуація, як і арабо-ізраїльське протистояння. Навіть Усама бен Ладен подвизається сьогодні допомогти «стражденним братам-палестинцям», тоді як ХАМАС не в захваті від «Аль-Каїди». Однак західна пропаганда явно згущує фарби, зображуючи мусульман бандитами, бородатими недоумками. У лахміттях. У середньовічних чарихах (сандалях із сиром'ятної шкіри з гострими, загнутими догори носами).
Прикра омана, якщо згадати, що сам «терорист номер один» свого часу зарекомендував себе як здібний архітектор, інженер-будівельник, менеджер. Його заступник Айман аз-Завахірі - талановитий письменник, хірург. За визнанням фахівців, хірург від Бога. Хто винен у тому, що ці люди не служать на мирному поприщі?
Одні озброєні сучасними технологіями, інші вірою, усвідомленням того, що вони вроджені воїни, «вигодувані зі списа», що для них мирно померти в ліжку, а не загинути в бою - тяжкий гріх. І всім нам не пощастило, що саме у наш час, на початку третього тисячоліття, і ті, й інші взялися вирішити давню як світ суперечку - хто кого. От якби вдалося заспокоїти і тих, і інших світ розквіт би і заграв іншими фарбами ...
За матеріалами «Аль-Джазіра»
