Отець Тихон: «Наше завдання — ламати міфи один про одного»

Отець Тихон: «Наше завдання — ламати міфи один про одного»
22.04.2015
Оцініть статтю: 
(412 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Четверта науково-практична конференція «Іслам і ісламознавство в Україні», що відбулася в Інституті філософії НАН України, була проведена під егідою Українського центру ісламознавчих досліджень, Духовного управління мусульман України «Умма» й Української асоціації релігієзнавців за підтримки Всеукраїнської асоціації громадських організацій «Альраід». Цей великий науковий захід був присвячений обговоренню міфів і реалій сприйняття ісламу в Європі й Україні.

Один з найпомітніших ісламознавчих наукових з’їздів України і цього року, незважаючи на переїзд з Донецька до Києва, зібрав багатьох представників наукової еліти, духовенства різних релігій, аспірантів і студентів, що цікавляться цією тематикою.

Жодного присутнього не залишив байдужим виступ архимандрита Української Греко-Католицької Церкви Тихона Кульбаки. 43-річний священик 12 діб провів у полоні бойовиків так званої «ДНР». За цей час його тричі виводили на розстріл… Хворого на цукровий діабет отця Тихона тримали без ліків, довівши до діабетичної коми. Та він вижив і був звільнений не без зусиль мусульман.

До вашої уваги виступ отця Тихона на конференції «Іслам і ісламознавство в Україні».

Коли я отримав запрошення на конференцію і побачив тему «Міфи та реалії», то одразу погодився взяти участь. Скажу одразу, що перед вами жертва міфів з приводу ісламу в Україні. Деякий час я жив цими міфами, не маючи ніякого уявлення про іслам.

Донецьк — це особливий регіон, і що стосується міжрелігійних конфесійних відношень також. І в час, коли на Донбасі такі трагічні події, фактично окупація, досвід існування в непростих умовах дав нам змогу побачити один одного. Я маю на увазі представників різних громад та релігіозних організацій на Донбасі. Ми проводили спільні громадські акції, більш того, ми маємо досвід спільних молитов на знаменитому донецькому майдані, коли люди (і мусульмани, і християни, і представники інших релігій) під загрозою смерті і страждань виходили та разом молилися за мир та єдність в Україні. Це справді унікальний досвід, який дозволяє змінювати відчуття, ламати стереотипи один про одного.

Якось я потрапив у Донецьк на семінар про іслам, який проводив шановний Саід-хазрат. І я зрозумів, що моє уявлення про іслам і те, що насправді є ісламом — це як небо та земля. Я думаю, що так можуть сказати і мусульмани про християнство. Наше завдання в таких умовах ламати ці міфи, спілкуватися один з одним, слухати один одного, і це дасть нам можливість пізнавати один одного і будувати разом дружні стосунки у нашій поліконфесійній державі. Я думаю, що зараз ми маємо унікальну можливість продемонструвати усьому світові, що ми, християни та мусульмани, можемо жити в мирі та працювати один з одним, можемо захищати нашу державу та робити все заради єдності та миру.

Що стосується католицької церкви, то вона мала такий унікальний досвід ще з часів Другого Англіканського собору. Вона зробила революцію у своєму ставленні до представників інших релігій. Одним з документів Англіканського Собору — декларація Nostra Aetate («Декларація про відношення Церкви до нехристиянських релігій») − розпочато абсолютно нову сторінку у стосунках Ватикану, католицької церкви з представниками інших релігій. Була створена спеціальна рада з міжрелігійного діалогу. Діє комісія з діалогу між ісламом і католицизмом. Тому зараз я офіційно заявляю, що Українська греко-католицька церква готова до цього діалогу. В цьому мене підтримали кардинал Гузар та архієпископ Томас Дарісен. Нас чекає багато роботи. Ми повинні бути готовими на те, щоб руйнувати міфи, вчитися слухати та чути один одного і будувати свою державу.

Я вдячний Саіду-хазрату не тільки за можливість взяти участь у конференції, не тільки будувати цей діалог. Саме ця людина, ризикуючи власним життям, власною свободою, робила все, щоб звільнити мене з полону терористів у Донецьку. Цей факт є гарним прикладом того, що і мусульмани, і християни в Україні дуже близько один до одного. Те, що Муфтій жертвував власним життям заради греко-католицького священика, є найкращим розривом шаблону. Які ще потрібні докази, що у нас є ці особливі стосунки? Їх потрібно розвивати та наповнювати особливим сенсом. Тому щиро дякую Саіду-хазрату за мужність, жертовність, за те, що він робить заради миру та єдності, встановлення добрих стосунків між різними релігіями в Україні.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.