Про це йдеться в оприлюдненій виданням AlJazeera авторській статті Хаміда Дабаші (Hamid Dabashi), який стверджує: постать Ісуса Христа є символом єдності на тлі ненависті і чвар між нами.
“Ось сказали янголи: “О, Мар'ям (Маріє)! Воістину, Аллаг радує тебе звісткою про слово від Нього, ім'я якому — Месія Іса (Ісус), син Мар'ям (Марії). Він буде шанованим у цьому світі і в Останньому житті, і буде одним з наближених” (Коран, 3:45) Є щось піднесено-прекрасне в описі Кораном того моменту, коли янголи повідомляють Марії про майбутнє народження Ісуса. Янголи принесли їй Благу звістку. Вони сповістили, що “Він буде розмовляти з людьми в колисці і в зрілості, і буде праведним”. Як жодне з писань Коран точно передає чистоту і непорочність Марії: “Вона сказала: “Господи! Як я можу мати сина, якщо мене не торкався жоден чоловік “. І янгол сказав: “Так Аллаг творить, що побажає! Коли Він приймає рішення, то Йому варто лише сказати: “Будь!” — і це збувається” (Коран, 3:47) . Коран повідомляє, що Сам Бог — вчитель Христа: “Він навчить його Писанню і мудрості, Таурату (Торі) і Інджілю (Євангелію)” (Коран, 3:48) З огляду на ці й інші коранічні аяти, на думку богословів, ніщо не повинно перешкоджати тому, щоб мусульмани раділи народженню Христа як пророка, посланого Богом, пришестю пророка Іси (мир йому) до людей і відзначали цю подію.
Усе це може мати вигляд незвичного і безглуздого в світі, де панують релігійні забобони і історична неграмотність. Через багатовікові європейські традиції зображення Христа білявим, блакитнооким і світлошкірим, сьогоднішнім європейським і американським християнам важко уявити його тим, ким він був насправді: палестинською єврейською дитиною-біженцем, який виріс і став великим революціонером.
У своєму чудовому дослідженні “Ісус через століття: його місце в історії культури” (Jesus Through the Centuries: His Place in the History of Culture, 1985) видатний історик і теолог Ярослав Пелікан (Jaroslav Pelikan) демонструє, що в історії образ Христа пройшов через послідовні реформи сприйняття: з єврейського рабина він став “світочем для народів”, “Царем царів”, “Сином людським”, “ченцем, що править світом”, пізніше “універсальною людиною”, “князем миру”, потім визволителем, що надихав Льва Толстого, Махатму Ганді , Мартіна Лютера Кінга-молодшого, поки, нарешті, не перетворився на “Людину, що належить світові”.
Зокрема, у латиноамериканському контексті і в світлі робіт ліберальних теологів Ісус з позиції традиційного трактування його постаті постає перед нами як видозмінена постать революційного лідера всіх знедолених на землі.
Перуанський філософ і теолог домініканець Густаво Гутьєррес (Gustavo Gutierrez) змінив наше сучасне розуміння Христа.
У процесі написання роботи з теології ісламського визволення я був під глибоким впливом суджень о.Гутьєрреса, який поряд з видатним єврейським філософом Еммануелем Левінасом приніс пророчі голоси біблійної екзегези [євангелічний розділ богослов'я, у якому тлумачаться біблійні тексти; вчення про тлумачення текстів, переважно древніх, первісних, зміст яких є незрозумілим у силу їх давності або недостатнього збереження першоджерел - ред.] у сучасне життя.
Живучи в Колумбії, я працював над книгою “Не бійся, грінго. Гондураська жінка каже від серця: Історія Елвії Альварадо” (Do not Be Afraid, Gringo: A Honduran Woman Speaks from The Heart: The Story of Elvia Alvarado, 1989). Вона містить прекрасний розділ : “Ісус був організатором”.
Уродженець Назарета, палестинський режисер Еліа Сулейман (Elia Suleiman) зняв короткометражний фільм “Кібер-Палестина” (Cyber Palestine) (1999), у якому представляє історію сучасних Марії і Йосипа, що намагаються дістатися з Гази до Віфлеєму. Ставши притчею про поневіряння палестинців своєю рідною землею, “Кібер-Палестина” відобразила квінтесенцію історії народження Ісуса за умов військової окупації: тоді — римлян, тепер — сіоністів.
Уявіть Христа євреєм, палестинським біженцем, активістом чи трудовим мігрантом з Гондурасу! Мабуть, Дональд Трамп і міністр внутрішньої безпеки Кірстен Нільсен (Kirstjen Nielsen) не пустили б такого до США.
Слава Богу, закінчилися ті темні дні, коли сіонізм висував брехливі претензії на юдаїзм і Палестину. Брехня банди європейських колоніалістів-поселенців, які намагаються викрасти у євреїв їхню споконвічну віру, а у палестинців — їхню історичну батьківщину, нарешті, зазнала нищівної поразки, внаслідок чого євреї і палестинці, і євреї як палестинці зібралися разом, щоб, зі свого боку, висунути постсіоністські претензії на свою споконвічну віру і батьківщину. Масова пропаганда, маючи на меті представити опір палестинців колоніальній окупації і пограбування їх батьківщини як “боротьбу між арабами і євреями”, домінує в американському і навіть європейському “ла-ла ленді” настільки, що сама лише думка про те, що палестинці — теж християни, і що Ісус був, за своєю суттю, єврейським рабином з Палестини, лякає і бентежить, нещадно оголюючи їх дрімуче невігластво. Цьому “ла-ла ленду” важко усвідомити те, що палестинці історично є юдеями, християнами і мусульманами. Цілком так само, у його шаблонному уявленні, сприймається як дивацтво факт, що Ісус і Марія — ключові фігури Корану. Ісус був палестинським євреєм і говорив арамейською — мовою, що належить до однієї сім'ї з івритом і арабською. А також його приналежність до з тієї ж пророчої традиції, що і пророки Мойсей і Мухаммад.
Безумовно, існують доктринальні відмінності між Христом, яким він постає в Корані, і його божественним трактуванням у християнстві. У зв'язку з цим принципово важливо нагадати про те, що в перській поезії й ісламському містицизмі постать Христа виростає до більш масштабного символу божественного милосердя. Видатний суфійський вчитель Ібн Арабі (1165-1240) у своїх роботах, зокрема в главі “Мудрість пророцтва в слові Ісуса”, у своєму шедеврі, Фузус аль-Хікам / Безель мудрості, прагнув концептуально гармонізувати мусульманське і християнське сприйняття Ісуса. У своїй доктрині "Єдність Буття" Ібн Арабі порушив питання про синівство в християнському вченні: Ісус з'являється як “Досконала Людина” і “Печатка Святих”. Ібн Арабі посилається на Коран, де йдеться про здатність Ісуса вдихнути життя в глиняного птаха як про ознаку Божественної Волі.
У христології мусульманських суфіїв ми маємо обґрунтовані докази, у яких бачимо теперішній архетипний дух, яким просякнута суспільна свідомість при сприйнятті відносин між різними релігіями Палестини як політичну маячню. Нам потрібні літературні знання, історична свідомість, інтелектуальна відповідальність, аби демонтувати товсті стіни апартеїду, які сповнені ненавистю люди зводять між усіма нами.
З Різдвом усіх! Пам'ятайте, що Христос був палестинським біженцем — єврейським палестинським біженцем, який є і основоположником християнства, і улюбленим пророком для мусульман.
Усе інше — лише роздуми на цю тему.
Про автора: Хамід Дабаші, професор іранських досліджень і порівняльної літератури Колумбійського університету в Нью-Йорку. Автор більше двадцяти книг. Спеціаліст з філософії епохи ХХ-ХХІ століття, західної філософії, постколоніалізму, теорії визволення, теорії літератури, естетики, теорії та соціології культури. Досліджує транс-естетику, радикальну герменевтику, антиколоніальну модерність, волю до опору владі, діалектику національних травм і національні форми мистецтва, фантомні свободи.
