Правда стала жертвою грошей, а з нею і свобода

Правда стала жертвою грошей, а з нею і свобода
30.03.2010
Оцініть статтю: 
(316 оцінки)
oksana
Зображення користувача oksana.

Був час, коли перо було сильнішим від меча. Це був час, коли люди вірили в правду і вважали правду незалежною силою, а не найманцем уряду, касти, раси, ідеологічних, особистих чи фінансових інтересів.

Сьогодні американцями керує пропаганда. Американці не звертають уваги на правду, у них практично немає до неї доступу і мало хто з них здатен розпізнати її зустрівши.

Правда стала небажаною. Вона неприємна. Туди краще не потикатися. Ті, хто говорить правду, ризикують бути затаврованими як «антиамериканці», «антисеміти» або «любителі теорій змови».

Правда є незручністю для уряду і для зацікавлених груп, чиї гроші допомагають контролювати уряд.

Правда є незручністю для прокурорів, які бажають винесення вироків обвинувачення, а не виявлення винних або безневинних.

Правда незручна для ідеологів.

Сьогодні багато хто з тих, чиєю метою свого часу було виявлення правди, отримують великі гроші за те, що ховають її. «Економісти, які виступають за вільний ринок» отримують гроші за пропаганду офшорів. Американські робочі місця з високою продуктивністю і високою додатковою вартістю очорнюють, називаючи брудними і старими.

Нам кажуть, що це релікти старих часів, і нам краще позбавитися від них. Їхнє місце зайняла «нова економіка», міфічна конструкція, що ймовірно складається з високотехнологічних конторських посад, на яких американці впроваджують інновації і фінансують діяльність, що проводиться за межами країни.

Все, що американцям потрібно для участі в цій «новій економіці» - це фінансова освіта, здобута в одному з університетів «Ліги плюща», а потім вони можуть йти і працювати на Уолл-стріт, отримуючи мільйони доларів.

Колись шановані економісти брали гроші, щоб зробити свій внесок у створення цього міфу про «нову економіку». І економісти - не єдині, хто продає свої душі за брудні бариші. Нещодавно ми дізналися про лікарів, що публікують за гроші в професійних виданнях зліплені «дослідження», що розхвалюють ті чи інші ліки, вироблені фармацевтичною компанією, яка заплатила за проведення «досліджень».

Рада Європи розслідує роль фармацевтичних компаній в роздуванні фальшивої пандемії свинячого грипу, щоб заробити мільярди доларів від продажу вакцини.

ЗМІ допомогли збройним силам США пустити пил в очі з приводу нещодавньої операції в Маржі, в Афганістані, описуючи Маржу як місто з населенням в 80 тисяч чоловік, що перебуває під контролем талібів. Виявляється, Маржа - це не місто, а сукупність сіл і ферм.
Не варто забувати і про скандал з глобальним потеплінням, в ході якого різні НПО, ООН і атомна промисловість змовилися і зліпили сценарій Судного дня, щоб отримати прибуток від забруднення.

Там, де грошей виявляється недостатньо, щоб поховати правду, в роботу вступають невігластво, пропаганда і погана пам'ять.

Я пам'ятаю, коли після свідчень директора ЦРУ Уільяма Колбі, даних ним у середині 1970-х сенатському комітету з нагляду над діяльністю розвідки, президенти Джеральд Форд і Рональд Рейган віддали накази, що забороняють ЦРУ та іншим групам, які займаються таємними операціями, вбивати керівників іноземних держав.

У 2010 році Денніс Блер, директор Національної розвідки, розповів Конгресу США, що сьогодні США вбивають не тільки іноземних лідерів, але й власних громадян.

Коли Блер розповів Комітету Конгресу з розвідки, що більше немає необхідності заарештовувати, висувати звинувачення, судити і виносити вирок у скоєнні злочину, що карається стратою, і що громадян США можна просто вбивати за підозрою в тому, що вони є «загрозою», йому не було пред'явлено ніяких звинувачень. Ніяких розслідувань. Нічого. Ніякого спеціального комітету.

У середині 1970-х ЦРУ заробило собі неприємності за плани вбивства Кастро. Сьогодні у списках потенційних жертв значаться американські громадяни. Будь-які заперечення з цього приводу безсилі. Ніхто в уряді не заробив собі проблем за вбивства громадян США урядом США.

Як економіст я вражений тим, що американський економічний істеблішмент не має ніякого поняття про те, що економіка США була знищена аутсорсингом і перенесенням американського ВВП в інші країни.

У гонитві за абсолютною перевагою або низькою вартістю робочої сили і максимальними «бонусами» для топ-менеджменту американські корпорації перевели виробництво товарів і послуг, що продаються американцям, в Китай, Індію та інші країни.

Коли я читаю, як економісти описують цей процес як вільну торгівлю, засновану на порівняльних перевагах, я розумію, що в американських економістів не залишилося ні розуму, ні принципів.

Розум і принципи були куплені за гроші. Транснаціональні або глобальні американські корпорації виплачують багатомільйонні винагороди своїм топ-менеджерам, що здобувають їх за допомогою заміни американської праці іноземною.

У той час як Вашингтон турбується про «мусульманську загрозу», Уолл-стріт, американські корпорації та підсадні качки «вільного ринку» знищують американську економіку і перспективи десятків мільйонів американців.

Американці або більшість з них виявилися іграшкою в руках поліцейської держави.
Американці повірили запевненням уряду про те, що безпека вимагає тимчасової відмови від громадянських свобод і підзвітного уряду. Дивним чином, американці чи більшість з них вважають, що цивільні свободи, такі як habeas corpus (припис про представлення заарештованого до суду) та належні правові процедури, захищають «терористів», а не їх самих.

Багато хто також вірить, що Конституція - це старий документ, який вичерпав себе, який заважає урядові здійснювати повноваження поліцейської держави, необхідні для того, щоб тримати американців у безпеці і на волі.

Більшість американців відмовляються слухати будь-кого, хто буде суперечити цій версії.

Я був помічником редактора і оглядачем у газеті Wall Street Journal. Я був першим позаштатним оглядачем журналу Business Week, і залишався ним 15 років. Протягом десятиліття я був оглядачем служби новин Scripps Howard News Service, матеріали якої друкувалися в 300 газетах. Я був оглядачем газети Washington Times, а також газет у Франції та Італії і журналу в Німеччині.

Мої статті публікувалися в New York Times, і в мене була регулярна колонка в Los Angeles Times. Сьогодні мої матеріали не можуть з'являтися в «основних ЗМІ» Америки.

Останні шість років я перебуваю під забороною в «основних ЗМІ». Моя остання колонка в New York Times з'явилася в січні 2004 року. Її співавтором був сенатор-демократ від штату Нью-Йорк Чарльз Шумер.

Ми писали про аутсорсинг американських робочих місць. Результатом нашої статті стала конференція в Інституті Брукінгса у Вашингтоні, що транслювалися в прямому ефірі на телеканалі C-Span. Обговорення було розпочато. Сьогодні не могло б нічого такого відбутися.


Роками я був опорою Washington Times, надаючи їй переконливості, будучи оглядачем Business Week, колишнім редактором Wall Street Journal і колишнім помічником міністра фінансів США. Але коли я почав критикувати бушівські війни агресії, Мері Лу Форбс (Mary Lou Forbes - журналістка, володарка Пулітцевської премії, редактор смуги коментарів газети Washington Times - прим. перекл.) отримала наказ скасувати мою колонку.

Американська корпоративна преса не служить інтересам правди. Вона служить уряду і зацікавленим групам, що надають підтримку уряду.

Доля Америки була вирішена, коли громадськість і антивоєнний рух купилися на теорію змови 11 вересня, запропоновану урядом. Історії, розказаній урядом, суперечать дуже багато доказів.

Тим не менше, це визначальна подія нашого часу, що підштовхнула США до нескінченних воєн агресії і стану поліцейської держави, є забороненою темою розслідувань в наших ЗМІ. Безглуздо скаржитися на війну і поліцейську державу, якщо брати до уваги вихідне допущення, на якому вони побудовані.

Ці війни вартістю у трильйон доларів створили проблеми фінансування бюджетних дефіцитів Вашингтона і загрожують ролі долара США в якості світової резервної валюти.

Війни і тиск, який чинять бюджетні дефіцити на вартість долара, призвели до того, що програми соціального страхування (Social Security) і державної медичної допомоги старим (Medicare) виявилися під загрозою скорочень.

Колишній голова банку Goldman Sachs і міністр фінансів США Хенк Полсон хоче позбавити громадян похилого віку цього захисту. Голова Федеральної резервної системи Бернанке теж тягне до них руки. Те ж саме можна сказати і про республіканців. Цей соціальний захист називають «допомогою», наче це якась доброчинність, за яку люди не платили зі своїх податків все своє робоче життя.

Якщо використовувати методологію 1980 року, в країні спостерігається рівень безробіття, що перевищує 21%, у той час як американські робочі місця, ВВП і технології передаються Китаю та Індії, основним зобов'язанням Вашингтона є війна, долар обтяжений державним боргом, громадянські свободи принесені в жертву «війні з терором», а свобода і процвітання американського народу викинуті на смітник історії.

Мілітаризм американської та ізраїльської держав і жадібність Уолл-стріт і корпорацій будуть продовжуватися. Оскільки перо стало жертвою цензури, а його міць знищена, я відключаюся.

Пол Крейг Робертс був редактором Wall Street Journal і помічником міністра фінансів США. Його остання книга «Як була втрачена економіка» (How the Economy Was Lost) опублікована видавництвом CounterPunch / AK Press.

За матеріалами «Іслам для всіх»

Посилання на тему:

Новини

Під впливом ЗМІ, образ мусульманки у киян найчастіше асоціюється з тероризмом

НЕК розробляє критерії експертизи продукції ЗМІ

Західні ЗМІ не повідомляють правди про Іслам - радниця Асада

Статті

Проросійські ЗМІ провокують татарофобські настрої в Криму

Чому Іран - це «режим», а Афганістан - це «уряд»?

Матеріалів ЗМІ, що розпалюють міжнаціональну і релігійну ворожнечу, стає дедалі більше

Друковані ЗМІ - головне джерело прояву расизму і ксенофобії

Розпущеність слова

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.