Складається враження, що кримські чільники не сповна усвідомлюють усі можливі наслідки спроб розв’язати земельні питання у силовий спосіб та нехтування етнічним чинником, який тут залишається складним. А те, що влада допускає розв’язання суперечок саме силовими методами замість пошуків компромісу, лише загострює проблеми.
Усе це змушує говорити про виникнення небезпечної тенденції подальшого розгортання конфліктного протистояння, причому не тільки в локальних масштабах, зазначають аналітики. Сутички відбуваються з приводу землі, ресурсів, власності із застосуванням різноманітних судових рішень. Водночас чи не всі випадки саме міжетнічного протистояння в Криму офіційно трактуються як такі, що мають на меті сприяти здійсненню законності. Відколи на півострів стали повертатися та облаштовуватися кримські татари, ситуація з «земельними сутичками з етнічною ознакою», непублічною діяльністю місцевих рад і проявами корупції у сфері виділення земельних ділянок, млявими темпами земельної інвентаризації залишається практично незмінною з огляду на її загальні причини, тональність і тенденції.
Ось і нинішній курултай відбувся після великих резонансних зіткнень між правоохоронцями й кримськими татарами, в умовах безперервного «дерибану» кримської землі «інвесторами» та задавненої відсутності чіткої державної політики відносно репатріантів. Тож лідери меджлісу підкреслили, що не відмовляються від принципів ненасилля в національному русі, але доводиться говорити про створення загонів національної оборони. Рішення щодо цього не буде радикальним, але пошук форм, спрямованих на оптимальний захист людей від сваволі, триватиме. Зокрема, йдеться про мобільні етнічні групи швидкого реагування в разі чергових сутичок за землю. Вони будуть громадськими, за прикладом численних і строкатих козачих формувань півострова.
Характерно, що «дарунком» курултаєві стала чергова відмова депутатів Сімферопольської міськради у будівництві соборної мечеті, ділянку для якої мусульманській общині вони пообіцяли виділити ще в 2003 році. А наступного року міськрада дала згоду Духовному управлінню мусульман Криму на збирання документів під землевідвід ділянки. Нині, коли муфтіят Криму зібрав усі необхідні документи і дозволи, пройшов усю процедуру узгоджень по цій ділянці, витратився матеріально, депутати відмовились надавати під мечеть ділянку, яку самі ж виділили (!) на виїзді з міста. Тепер меджліс нагадує, що пішов на цю поступку (погодився з виділенням землі на відшибі) заради досягнення компромісу, але таке рішення депутатів Сімферополя не сприяє гармонізації міжнаціональних стосунків. Варто зауважити, що досі не набув чинності прийнятий парламентом закон «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», ветований президентом Л. Кучмою 2004 року. І понині не визначено на законодавчому рівні політико-правовий статус кримськотатарського народу, що певним чином сприяє так званій радикалізації кримськотатарського руху.
Водночас традиційно конфлікти на півострові не вважаються міжетнічними. Їх завчено трактують як суперечності, що виникають у річищі налагодження взаєморозуміння між кримськотатарським населенням і місцевою владою. «Останні події в Криму свідчать про те, що існуюча сьогодні на півострові доволі крихка стабільність перебуває під серйозною загрозою. І якщо з боку органів влади, в першу чергу з Києва, не буде здійснено необхідні заходи проти розгулу дикого російського шовінізму в Криму, то ми стоїмо перед реальною загрозою кровопролитних сутичок», — відзначив на курултаї лідер меджлісу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.
Утім, як засвідчили опитування, потенціал добросусідства й толерантності серед пересічних кримчан залишається значним, й ескалації конфліктів не бажає ніхто.
Хто розхитує човен?
Тим часом і надалі нагнітається думка, начебто для рядових жителів півострова проблеми входження України до НАТО, євроазійської інтеграції, другої державної мови, блокування указів Президента про вшанування воїнів ОУН-УПА та жертв політичних репресій і голодоморів є значимішими від дедалі відчутнішого зубожіння населення, стрімкого зростання цін на продукти харчування і послуги, високі комунальні тарифи та дедалі гіршу екологічну ситуацію.
А півострівна преса невтомно друкує «відгуки кримчан», які «одностайно сумніваються» в тому, чи справді були голодомори в Україні, чи таки дійсно вони стали геноцидом народу. Укази Президента нашої держави про вшанування вояків УПА, жертв політичних репресій та голодомори дискутуються з не меншим запалом, ніж «вічна» тема міфічної «глобальної насильницької українізації». З закликами до населення та громадськості блокувати та не виконувати укази Президента виступають у підконтрольних їм ЗМІ не лише лідери й активісти певних партій, а й навіть депутати та високопосадовці (!) автономії, котрі методично таврують рух країни до Європи, демократії, звільнення від тяжкого спадку тоталітарного минулого.
Російська община Криму (РОК) оприлюднила заяву, в якій оголосила національним надбанням етнічних росіян півострова всі без винятку могили й поховання радянських воїнів, кримських партизанів, підпільників, а ще пам’ятники й пам’ятні місця періоду другої світової війни, розташовані на території півострова.
Непокоять аналітиків і некоректні висловлювання в кримській пресі, яка нерідко застосовує так звану мову ворожнечі — своєрідне мовне конструювання моделей соціальної нерівності, етнічні й релігійні образи, які можуть не лише породжувати негативні емоції, а й призводити до проявів насильства та нових конфліктів.
Віктор ХОМЕНКО
За матеріалами Голос України
