У ХХ столітті одним із самостійних геополітичних гравців виступає ісламський світ. Зі збільшенням мусульманських громад у країнах Європейського Союзу та США, а також модернізацією ісламських держав Близького Сходу, Південно-Східної і Центральної Азії, Північної Африки можна говорити про те, що вплив ісламу на світові політичні процеси буде тільки зростати. В якому ж форматі Україні слід будувати свої відносини з новим глобальним гравцем?
Для початку відзначимо, що доступ до ядерних технологій, високоточних озброєнь, значні економічні успіхи, володіння більшою частиною світових запасів вуглеводнів і високі показники демографічного росту, разом з монолітною релігійною основою виводять мусульманські країни в розряд впливових світових гравців. Мусульманські держави, як один із глобальних центрів сили, вже зараз мають можливість брати безпосередню участь у формуванні нової геополітичної картини світу.
Як би там не було, ісламський полюс впливу поки що знаходиться в стадії формування і адаптації до нинішніх технологічних та інформаційних процесів, отже, він підпадає під значний вплив з боку інших глобальних гравців. Не повинна стояти осторонь від процесу взаємодії з ісламськими країнами і Україна.
Серед мусульманських держав однією з найбільш модернізованих можна вважати Іран, що цілеспрямовано рухається в напрямку розвитку ядерних технологій, незважаючи на намагання міжнародного співтовариства заблокувати цей рух.
Пакистан - мусульманська держава, яка першою в ісламському світі створила свою атомну бомбу, є повноцінним членом світового ядерного клубу і одним з найвагоміших азіатських гравців. Індонезія і Малайзія, що входять до групи «азіатських тигрів» вже давно здивували світ своїми темпами економічного зростання, залученням іноземних інвестицій і динамікою свого розвитку. Часткове запозичення досвіду економічного зростання цих країн було б незайвим для України, так само як дослідження ризиків і причин дефолтів зростаючих економік ісламських країн Азії.
Зоною особливих інтересів України є пострадянські держави Центральної Азії, які зараз проходять етап внутрішньо- і зовнішньополітичного становлення і володіють значними енергоресурсними запасами, що автоматично приводить до їхнього попадання в сферу впливу головних геополітичних гравців. Зміцнення двосторонніх відносин із цими країнами повинне стати одним із пріоритетних напрямків вітчизняної зовнішньої політики, яка поки що не надто прагне до активних дій у центральноазіатському регіоні.
На даний час однією з центральних арен боротьби за світове домінування продовжує залишатися Близький Схід, центр ісламського світу, що донині не може вийти зі стану нестабільності. Навіть після закінчення епохи колоніалізму серед арабських близькосхідних країн немає єдності щодо зовнішньополітичних позицій, що дозволяє країнам Заходу, особливо США, активно втручатися в політичні процеси на Близькому Сході і вносити свої корективи в їхній розвиток. Не зважаючи на участь України в антитерористичній коаліції США і союзників, наша держава донині не одержала тут яких-небудь серйозних дивідендів. Не виправдалися очікування щодо одержання доступу до іракської нафти. У зв’язку з цим із прийняттям урядом Іраку нового закону в сфері допуску іноземних компаній до розробки нафтових родовищ країни, Україні варто активно попрацювати в цьому напрямку. У випадку успіху, з'явиться шанс транспортування іракського «чорного золота» через Туреччину і Чорне море в Одесу.
Серед ісламських країн варто звернути особливу увагу на північноафриканські, які до останнього моменту практично повністю випадали з поля зору зовнішньої політики України.
Марокко, Алжир, Туніс, Лівія і Єгипет вже давно стали ареною реалізації геополітичних та економічних інтересів найбільш впливових світових центрів - у першу чергу США, Російської Федерації і ЄС, хоча до регіону все активніше намагаються ввійти Китай, Індія та інші азіатські гравці.
З огляду на наявність значних запасів енергоресурсів у мусульманських країн Північної Африки, а також можливість реалізації масштабних трансазіатських транспортних проектів, Україна має всі шанси стати однією з об’єднуючих ланок в економічних зв'язках Центральної Європи з країнами близькосхідного та північноафриканського регіонів і створити сприятливі умови для вирішення проблеми диверсифікованості імпорту енергоносіїв.
Крім того, країни Магриба для України – це ринки продукції металургійної, машинобудівної, військово-промислової та хімічної галузей, і довгострокова присутність у цьому регіоні могла б дати серйозні економічні дивіденди в перспективі.
Серед факторів, які стримують розширення економічної присутності України в мусульманських країнах згаданого регіону, в першу чергу, відзначимо відсутність чіткої стратегії, як політичного, так і торгово-економічного співробітництва, слабку договірно-правову базу двосторонніх відносин. Слабість своєї зовнішньої політики поряд з активними і часом агресивними діями конкурентів поки що не дозволяють Україні серйозно закріпити свої інтереси в регіоні. В цьому контексті позначається і відсутність в українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності необхідного досвіду роботи в специфічних умовах регіону, культурні та релігійні умови якого вимагають обов'язкового прийняття їх до уваги при веденні переговорів і налагодженні двостороннього співробітництва.
Країни мусульманського світу через свої ресурсні запаси, а також можливості освоєння Україною нових ринків і форматів співробітництва, безумовно, становлять інтерес для нашої держави. Не варто повністю акцентуватися на одному або декількох зовнішньополітичних напрямках, навіть якщо це Європа, США і Росія. Мусульманський схід також досить цікавий і перспективний для України, тим більше, що частина українських громадян належить до цього культурного і релігійного поля, що спричиняє необхідність пошуку точок дотику з ісламським світом.
За матеріалами Vlasti.net
