На межі зникнення. Релігійне життя Криму

В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл «Релігійні громади в Криму: порушення прав та переслідування з політичних мотивів»
21.04.2015
Оцініть статтю: 
(533 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Минув рік після анексії Криму. Про реалії сучасного суспільно-політичного та економічного життя півострову написано чимало. А як проходе життя релігійне? В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл «Релігійні громади в Криму: порушення прав та переслідування з політичних мотивів». В заході прийняли участь муфтій Духовного управління мусульман України Умма Саід Ісмагілов, Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, український релігієзнавець, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України Олександр Саган та пастор протестантської церкви «Нове життя», єпископ Анатолій Калюжний.

Цікавим фактом поділився, наприклад, релігієзнавець Олександр Саган. За його словами, цього року в Криму на пасхальне богослужіння прийшло набагато більше православних ніж у попередні роки.

 Відомо, що і в мечетях півострову кількість віруючих збільшилась. Отже в людей, які залишились в окупованому Криму посилилася тяга до Бога. Але, нажаль, це єдина позитивна новина з півострову.

90% релігійних громад всіх конфесій не пройшли реєстрацію

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій розповів, що зараз в Криму діє лише 10 громад православної церкви Київського патріархату. Три храми було захоплено так званою самообороною Криму. Найбільш гучний випадок стався у селищі Перевальному під Симферополем. Ще п’ять громад втратили можливість користуватися приміщеннями, в яких вони проводили богослужіння, бо власники, відчуваючи тиск з боку влади, попросили їх залишити. Такі випадки зафіксовані в Керчі та Судаку.

 Найперша проблема, що лежить на поверхні це питання реєстрації релігійних громад. Російською владою ставилися терміни  спочатку 1 січня цього року, потім 1 березня, а потім дату відсунули до 1 січня наступного року. Відзначимо, що на 1 січня поточного року лише кілька десятків релігійних громад Криму пройшли реєстрацію за російським законодавством. Понад 90% громад всіх конфесій її не пройшли. Причина в тому, що це дуже складний процес, а ще зареєструвати релігійну громаду за російським законодавством можуть тільки громадяни Росії. На відміну від українського законодавства-де здійснювати релігійну діяльність громада може без реєстрації та навіть повідомлення органів влади.

Багато проблем у тих хто не сприймає того, що сталося з Кримом, хто не вважає, що Крим це є російська територія, хто вважає, що події минулого року  це окупація, хто переконаний, що Крим  це Україна. Особливо у тих віруючих, хто є громадянами України, але живуть в Криму, залишаються віруючими, залишаються служителями. Громади Київського патріархату залишаються в підвішеному стані. Ми як церква не приймаємо факт окупації Криму і тому реєстрацію за російським законодавством ми не вбачаємо за необхідне. А від цього виникають практичні проблеми. Наприклад, неможливо без реєстрації мати банківські рахунки, сплачувати комунальні та інші платежі. Є проблеми правом власності та користування майном, в першу чергу нерухомим.

Чиниться психологічний тиск на священнослужителів та віруючих з боку спецслужб, в першу чергу ФСБ. Викликають на бесіди, з приводу лояльності до Росії. І не тільки ті спецслужбовці, що відповідають за релігійний напрямок, а і відділ Е, так званий відділ по боротьбі з екстремізмом. Були непоодинокі випадки, коли співробітники приходили в храм на початку богослужіння, щось записували в блокнот і останніми уходили зі служби. Розумієте, як почувались віряни та священики,  розповів Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.

За його словами, Українська православна церква в Криму завжди була не тільки релігійною, а й національною структурою. Зараз УПЦ єдиний діючий осередок українського культурного життя. УПЦ постійно наголошує і на міжнародній арені і в середині України, що Росія, яка-де-факто контролює Крим, має низку зобов’язань за міжнародними угодами, зокрема щодо додержання прав національних і релігійних меншин.

 Зараз наші вірні опинилися в стані меншини. Треба захистити право людини на самовизначення, свободу совісті та національну ідентичність в окупованому Криму. Але рано чи пізно ми сподіваємось, що Крим повернеться до складу єдиної України,  підсумував релігійний діяч.

В Криму не має такої релігійної свободи як в Україні

Муфтій Духовного управління мусульман України Умма Саід Ісмагілов відзначив, що за останні півроку тиск на мусульман Криму продовжується і він є досить відчутним. З певних причин півострів були вимушені покинути вже приблизно 20 тисяч кримських татар-мусульман, які переїжджають до інших регіонів України.

 Це різні верстви. Тобто це і діячі кримськотатарського Меджлісу, які вимушені виїхати після низки арештів, допитів і затримань. Та віруючі, які виїжджають за своїм релігійним переконанням, тому що в Росії і в окупованому Криму не має такої свободи релігійної діяльності, яка є в Україні. Декларативно можуть існувати незалежні громади, але фактично мусульманські громади не реєструють. Також переїжджають з Криму ті кримські татари-мусульмани, хто вимушений покинути Крим через свої національні переконання, особливо родини тих, хто знаходиться у лавах збройних сил України. Є певна кількість мусульман, що не зрадили свою Батьківщину, вони у війську. Нажаль їх сім’ї розшукують і вони були вимушені вивезти свої родини з Криму через небезпеку. Потік біженців продовжується, хоча й не так масово як в перший рік. Національні лідери закликають залишатися в Криму, не покидати Батьківщину, до якої вони повернулися після депортації. Кримські татари прагнуть будь що залишитися на своїй рідній землі.

Ви всі добре знаєте, що припинили свою діяльність кримськотатарський національний телеканал АТR, радіо «Мейдан» та дитячий Lâle, які влада не перереєструвала за нормами російського законодавства. АТR був дуже ліберальним каналом, майже єдиним джерелом свободи слова в Криму. Це стало потужним ударом по національній релігійній спільноти.

Мусульманам Криму прозоро натякнули щодо форми проведення дня національної жалоби, який традиційно відзначається 18 травня в День депортації кримськотатарського народу. Це був поминальний захід, коли віруючи зі всіх частин Крима з’їжджались до Сімферополя, щоб згадати родичів, загиблих під час сталінської депортації, коли загинула майже третина народу. Татарам натякнули, що всі ці заходи треба робити приватно, або по домах, або в мечетях. Офіційної заборони поки ще не було, але достатньо пригадати як 18 травня минулого року, коли навіть військові вертольоти підняли у повітря, і вони кружляли над площею, залякували людей, що зібралися відмітити чергову дату депортації.

Зараз в Криму використовується нова тактика, коли поліція та військові оточують цілий населений пункт і проводять обшуки. Більшість людей впевнена, що це акт залякування, мовляв ніхто не втече.

Продовжують відбуватися обшуки в релігійних, в тому числі і навчальних закладах. Нажаль цьому сприяють деякі мусульмани Криму, що першими зрадили Україну. Більшість з них належать до хабашитського руху в ісламі. Вони проголосили свій, так званий Таврійський муфтіят і дуже активно звинувачують релігійних і національних діячів в тому, що вони проукраїнські, нелояльні до Росії. Навіть звинувачують в екстремізмі і абсолютно безпідставно. Після таких звинувачень відбуваються обшуки. Минулого тижня відбувся обшук в медресе в селищі Кольчугіне.

Так сталося, що будь яка громада, мечеть чи навчальний заклад для легального існування в Криму повинен перереєструватися у складі офіційно зареєстрованого релігійного центру. Як незалежна громада, або як громада, що функціонує в складі центру зареєстрованого в Україні, працювати майже неможливо, виконувати своє релігійне служіння дуже важко. Тому поки що мусульмани Криму знаходяться в невизначеному стані, сподіваються на лібералізацію та терпимість до мусульман. Але всі розуміють, що особливий тиск відчувають проукраїнські релігійні спільноти через те, що вони не забажали зраджувати свою країну. А справжній віруючий не може бути зрадником. Віруюча людина вірна у всьому: і вірна богу, і своїй релігії, і Батьківщині, і громадянству і всьому, чому вона присяглася бути вірною. Ми сподіваємось, що Крим повернеться до складу України і там надалі буде розвиватися і релігійне, і національне, і культурне життя за демократичними та толерантними законами України,  відзначив Саід Ісмагілов.

За його словами, кримські громади духовного управління мусульман України Умма припинили свою діяльність через небажання перереєстровуватися за російським законодавством.

На протестантську церкву в Криму чекає підпілля

Єпископ Анатолій Калюжний стверджує, що 2014 році в Криму було 2083 релігійні громади різних конфесій. Протестанти, враховуючи релігійну свободу, яку дала Україна, мали успіх в Криму. На півострові існувало 20% всіх протестантських церков України. Тільки в Севастополі їх було аж 27. Після анексії жодна протестантська громада ще не отримала повноцінної реєстрації в Криму.

 Почалась індивідуальна обробка спецслужбами лідерів церков. Протестанти завжди були чужими для Росії, їх вважали проамериканськими церквами. В Криму ми багато, що втратимо. Якщо людина має український статус, або громадянство по суті вона не може служити пастором. Має або залишити Крим, або релігійну діяльність.

Протестантські громади, якщо не будуть зареєстровані, втрачають юридичний статус і не зможуть наймати приміщення. 30% громад ведуть богослужіння в орендованих приміщеннях,  розповів єпископ Анатолій Калюжний.

Як відмітив пастор, відбувається витиснення протестантизму з півострову. На протестантську церкву в Криму чекає шлях в підпілля, за винятком тих служителів, «кого вдасться зламати», хто співпрацюватиме з владою. За його словами, міжнародні медіа та світове товариство мають звернути увагу на цю ситуацію.

 Тільки огласка, та інформація на весь світ може якось стримати російську владу, яка йде на знищення проукраїнських релігійних громад,  завершив єпископ.

Проблема без юридичного вирішення?

Підсумував все вищесказане український релігієзнавець Олександр Саган.

 Проблема функціонування релігійних організацій в Криму фактично не має юридичного вирішення. Ані законодавство Росії, ані законодавство України не мають понять анексованих територій. Якщо релігійна громада навіть захоче зареєструватись відповідно російського законодавства, вона вимушена буде вписати фразу, яка ніколи не сприймається церквою, що Крим є Росією.

Це питання не має і церковного вирішення. Є жорстка позиція російської влади про те, що юрисдикція має бути тільки російська. В цьому гострому питанні навряд чи віднайдеться міжцерковне порозуміння.

Відтак проблема функціонування релігійних громад в Криму має єдине, політичне вирішення. Нажаль держава Україна нехтує цим політичним чинником. Ми мусимо жорстко ставити питання про те, що Російська федерація повинна виконувати всі ті міжнародні договори, які вона вже підписала і зобов’язалася виконувати. І це стосується не тільки релігійних громад, а й громадських організацій, українських та кримськотатарських шкіл та національно-етнічних товариств. Вони зараз на межі знищення.

Держава Україна має негайно ініціювати звернення до міжнародних інстанцій, а також до РФ. Ці питання повинні мати системне вирішення, щоб всі бачили, що держава Україна заступається за своїх симпатиків,  вважає Олександр Саган.

За його словами, Україна має розробити стратегію, щодо захисту базової свободи  свободи совісті, стратегію підтримки релігійних громад Криму. І в світі вироблено багато механізмів для її захисту, нам треба лише скористатися цим досвідом.

Ігор Январів

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.