Під час засідання круглого столу, присвяченого 350-річчю дослідницької місії видатного османського історика і географа Евлія Челебі на землях південної України і Криму, що днями відбувся в Одесі, провідні вчені з України та Польщі серед іншого обговорювали те, що в підручниках історії залишаються поза межами згадки про народи, які спрадавна населяли територію сучасної України, про архітектурні та археологічні пам’ятки, які вони залишили після себе, про постаті, що відігравали помітну роль в історії нашої країни.
Зокрема, Тетяна Крупа, що представляє Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, з гіркотою констатувала, що програма викладання історії України в школах не піддається жодній критиці і є поганою калькою з програм ще радянського зразка, з грубою заміною ідеї цивілізаційної ролі «великого брата» ідеєю «панслов’янізму», де не залишається місця іншим народам та етносам.
У своїй доповіді експерт з археологічних артефактів торкнулася питань викладання історії в середній загальноосвітній школі, піддавши сумніву компетентність укладачів програм, зокрема тих, що формують критерії для зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників. Тетяна Крупа стверджує, що вони спираються на застарілі стереотипи, і саме це стоїть на заваді вихованню гідного громадянина України.
− Я десять років викладала історію в середній школі до переходу на роботу в Харківський національний університет імені Каразіна. І сьогодні я часто звертаюся до теми середньої освіти з виступами чи лекціями. Мене турбує те, чому ми вчимо наших дітей. Ми маємо справу з програмою, яка формує історичний світогляд учнів, майбутніх повноцінних громадян нашої держави, але ті принципи, на яких вона побудована, мене як історика дуже хвилюють.
За словами пані Тетяни, з першої теми ЗНО «Велике розселення слов’ян» стає зрозуміло, що до цього часу в історії України превалює один принцип — панславізм, і що на місце «великого старшого брата» у нас сьогодні прийшов«великий міфічний слов’янин».
— Не треба плутати історію, археологію та політику, — наголошує науковець. — От я, наприклад, не знаю, що мається на увазі під «великим переселенням слов’ян». Знаю про велике переселення народів — ІІ-ІV ст. н. е. Якщо йдеться про «розселення», то чому не згадуються інші народи? Хто і як цю програму формував, за якими принципами — мені незрозуміло.
Тетяна Крупа звернула увагу і на ще одну тему ЗНО: «Виникнення і розквіт Київської Русі», нагадавши, що, крім цієї середньовічної держави, на території, яку зараз займає сучасна Україна, були й інші, які до того ж і з’явилися набагато раніше. Дослідниця наголосила, що згідно з навчальними програмами з історії України Хозарського каганату в Криму теж не існувало:
− Тема Кримського ханства розкривається побіжно, та й зображується воно у вигляді хіба що ворога, який плюндрував населення України. А треба вивчати кримські джерела не в одному ракурсі — з цього питання є праці того ж Олекси Гайворонського, які теж варті бути згаданими.
Історик закликала додати до шкільних підручників історію всіх народів, що населяли або нащадки яких і сьогодні населяють Україну:
− Ми зараз говоримо, що кримські татари — форпост України в Криму. Це дійсно так, оскільки народ показав себе більш гіднім, аніж самі етнічні українці на півострові! Тож давайте повернемо їм історію!
Пані Тетяна нагадала, що сьогодні в України багато проблем, пов’язаних із зазіханнями сусідньої держави на наші території та уми наших громадян, тому освітня програма в українській школі потребує негайного втручання українських науковців, які знають свою справу. Вона дуже емоційно висловила свою думку про те, що повагу до своєї рідної землі така програма ЗНО не виховує, і в такому вигляді в руки ні дітям, ні викладачам її давати не можна:
— Якщо ми не відійдемо від цього, то завтра у нас не буде ані держави, ані достойних громадян, а сформується комплекс меншовартості, бо свого часу дитина з Миколаївщини не змогла знайти (у підручнику — ред.) гідного пам’ятника архітектури з власної території.
Серед учасників круглого столу були й представники релігійних громад, зокрема єпископ Одеський та Балтський Марк та архімандрит Микита (УПЦ КП). Владика Марк, продовжуючи тему, якої торкнулася Тетяна Крупа, також підкреслив важливість вивчення історії всіх народів, які живуть в Україні:
— Дуже приємно, що такі заходи відбуваються у нас, в Одесі, тому що наш регіон є дуже багатонаціональним. Люди у нас різних віросповідань, різних національностей — і прекрасно живуть. Дуже приємно бачити, що ми ведемо дискусію про подальші дії — бо якщо ми нічого не робитимемо й надалі, то втратимо свою державність. Шевченко гарно писав, що чужого потрібно навчатися, а свого не цуратися. Ми йдемо європейським шляхом, ми —у спілкуванні з різними народами, культурами, релігіями, з різними поглядами людей. Тому я бажаю Божого благословення на ці труди, нехай ця конференція не пройде марно і втілиться в життя якнайшвидше, щоб наші діти могли поглиблено вивчати історію різних народів — в цьому нехай допоможе нам Бог. З нами Україна!
