Мусульманський світ часто видається загадковим, з усталеними нормами і традиціями релігії, а ще він мінливий і непередбачуваний. Мусульманські країни привертають увагу медіа через резонансні події, за якими не видно ліберальних здобутків. Останні видаються не такими яскравими, як політичні скандали, але вони є вісниками змін. Вірніше — вісниЦЯМИ. У цьому тексті зібрані історії сміливих і витривалих жінок з найбільш консервативних країн Перської затоки, яких не зламали ані поразки, ані нищівна критика. Ці жінки змінили стереотипи й хибні уявлення про роль і місце жінки в політиці. Адже одна з них — перша в арабському світі жінка, обрана на загальнонаціональних виборах до парламенту; інша — перша жінка-очільник міністерства; третя — перша жінка- глава уряду; і наостанок — перша жінка-представник в ООН.
Деякі історії перших жінок-політиків, які змінюють свої країни, розповіла в оприлюдненому на сайті Гендер в деталях політолог Наталія Малиновська.
Депутат Національної Асамблеї Кувейту Асеель аль-Аваді: «Люди голосують за зміни, тому що їм набридли глухі кути»
Асеель аль-Аваді, 1969 року народження, вивчала філософію в Кувейтському університеті; докторську дисертацію захистила в Техаському університеті, США. Повернувшись до Кувейту, аль-Аваді стала професором філософії в Кувейтському університеті.
Першою спробою аль-Аваді стати частиною політикуму було балотування до парламенту Кувейту – Національної Асамблеї у 2008 році, після того, як у 2005 році жінкам вперше надали право обирати і бути обраними. Вона програла вибори, при цьому здобула найбільшу підтримку серед кандидатів-жінок.
У 2009 році аль-Аваді, отримавши 11860 голосів виборців, увійшла до Національної Асамблеї, представляючи третій округ Кувейту. Асеель аль-Аваді прокоментувала Reuters: «Люди голосують за зміни, тому що їм набридли глухі кути. Настав час зосередитися на наших пріоритетах в парламенті».
Разом з Асеель представницький мандат у парламенті отримали ще три жінки. Після того, як вони увійшли до Національної Асамблеї, аль-Аваді та її однопартійка-парламентар Рола Дашті вирішили не одягати хіджаб. Таке рішення критично сприйняли депутати-ісламісти. Як наслідок, було сформульовано звернення до Конституційного суду про порушення кувейтського права, яке полягало у відмові носити хіджаб. Парламентарки виграли судову справу.
У 2009 році Асеель запропонувала внести зміни до закону про паспорти. Ця пропозиція виникла внаслідок розголосу історії про чоловіка, який перешкоджав у видачі паспортів своїй дружині і їхнім трьом дітям, щоб вони не могли покинути країну. З 1962 року в Кувейті чоловік має засвідчити підписом заяву жінки про видачу їй паспорту. Через майже 50 років Конституційний суд Кувейту визнав це обмеження неконституційним.
«Кожна людина має право на особистий паспорт, надання якого є підтвердженням індивідуальної свободи людини. Кожен громадянин Кувейту – чоловік або жінка – має право на особистий паспорт»
– зазначено в рішенні Суду.
Ассель прокоментувала рішення Суду як «особливу перемогу конституційних цінностей» і «підтвердження прав жінок»: «Рішення суду є першим кроком до усунення всіх законів, які є неконституційними і загрожують демократичному процесові в Кувейті».
У 2011 році Кувейт став лідером серед арабських країн за рівнем гендерної рівності у звіті Індексу Людського Розвитку з урахуванням Індексу гендерної нерівності Програми розвитку ООН.
У тому ж 2011 році Емір Кувейту шейх Сабах аль-Ахмад ас-Саба ініціював внесення змін до закону про вибори, які передбачали удосконалення процесу голосування. Якщо раніше один виборець міг одночасно голосувати за чотирьох кандидатів у депутати, то тепер існували обмеження, оскільки одна особа мала тільки один голос. У 2012 році Емір Кувейту оголосив про розпуск парламенту. Опозиція виступила з критикою цих дій і нових змін. Асеель аль-Аваді приєдналася до протесту. Вона бойкотувала вибори у грудні 2012 року, які згодом були визнані як недійсні, а також не брала участь у парламентських виборах 2013 року.
Перша жінка-парламентар Бахрейну Латіфа аль-Гауд: «Нам потрібно будувати культуру гідності, яка дозволить змінити суспільні уявлення»
Народилася Латіфа аль-Гауд у 1956 році в східному місті Ріффа, Бахрейн. Здобула ступінь бакалавра з ділового адміністрування в Гелуанському університеті в Каїрі, Єгипет. Далі продовжила навчання в Ноттінгемському університеті у Великобританії й отримала ступінь магістра в галузі фінансового менеджменту. Також Латіфа отримала диплом зі стратегічного планування від Арабської організації адміністративного розвитку (AOAD) і диплом однієї з кращих бізнес-шкіл Дарденської школи ділового адміністрування Вірджинського університету, США.
Понад тридцять років жінка пропрацювала в різних фінансових підрозділах міністерства фінансів Бахрейну. У 2002 році з наданням жінкам права голосу і можливості самостійно балотуватися, починається політична кар’єра Латіфи аль-Гауд. Це є справжнім викликом. Попри те, що у 2002 році відбулися конституційні зміни і розширення прав жінок, Бахрейн продовжують називати однією з найбільш консервативних країн Перської затоки.
Згідно з політичною системою Бахрейну, законодавчу гілку влади представляє двопалатний парламент. Нижня палата — палата представників — формується шляхом всенародного голосування, тоді як верхня — консультативна рада — призначається королем. Нижня палата обирається за мажоритарною системою абсолютної більшості, тобто кандидат/ка має набрати 50% +1 голос від тих, хто прийшов на виборчу дільницю. Обидві палати мають однакові повноваження і верхня палата може розпустити нижню. Король також призначає склад кабінету міністрів без погодження з нижньою палатою парламенту. У країні відсутні виборчі квоти для жінок-кандидатів. В обох палатах однакова чисельність парламентарів — 40 представників. Загальна чисельність населення Бахрейну становить близько одного мільйона людей, з них більшість мігрантів без права голосу. Тому участь у голосуванні беруть близько 350 тисяч громадян (175 тисяч чоловіків і 173 тисячі жінок). Що важливо, у Бахрейні заборонена діяльність політичних партій, таким чином кандидати представляють політичні товариства, рухи чи групи.
У 2002 році через конституційні зміни проводилися перші парламентські вибори, у яких чоловіки і жінки мали рівні права на участь. Ними скористалася 31 жінка. Жодній з них не вдалося здобути перемогу. Ісламські організації шиїтського і сунітського напрямів вирішили не включати жінок до своїх виборчих списків.
Так, у 2002 році Латіфа аль-Гауд балотувалася як незалежна кандидатка першого округу Південного району до палати представників, набравши 1393 голоси виборців (45,43%). Вона програла 280 голосів салафіту Ясему аль-Саїді.
На наступні парламентські вибори до нижньої палати у 2006 році Латіфа аль-Гауд змінює виборчий округ, для того щоб збільшити свої шанси на перемогу і балотується по шостому виборчому округу Гавар, Південного району. Попри погрози з боку ісламських салафітів та інших груп, крім Латіфи ще 18 жінок зареєструвалися кандидатами до парламенту від різних політичних організацій.
Ці вибори Латіфа виграла за замовчуванням, оскільки два кандидати зійшли з виборчої гонки до старту виборчої кампанії. Таким чином, аль-Гауд стала першою жінкою-кандидатом, а згодом — першою жінкою-парламентарем не тільки в Бахрейні, а й серед країн Перської затоки, яка перемогла на загальнодержавних законодавчих виборах.
Латіфа не заперечувала, що хотіла б змагатися на виборах і здобути перемогу у чесній боротьбі, щоб нівелювати критику, якої вона зазнала: “Звісно, я бажала перемоги, але для мене важливо, щоб жінка нарешті потрапила до Парламенту. Упала завіса, яка стоїть перед Бахрейном, адже традиції, які існують, дуже вкоренилися. Свідомість усе ж змінюється, і важливо, щоб хоча б дві жінки стали депутатами”.
Шквал критики супроводжував її і стосовно виборчої кампанії, зокрема щодо нечіткості виборчої програми. Водночас, медіа “підігрівали” цікавість громадськості образом єдиної жінки в парламенті. під час одного з інтерв’ю на початку політичної діяльності Латіфи журналіст поцікавився порадами для жінок, які зазнали поразки.
“Стійкість, наполегливість й оптимізм... Досвід участі дуже важливий, адже допомагає усвідомити своє місце і силу. Потрібні невичерпні зусилля і воля... Бахрейнська жінка має багато історичних переваг; вона випереджає інших жінок Затоки в багатьох речах. Адже — перша в госпіталі, в школі, в суді, в міністерстві, тому треба йти на вибори знову й знову. Нам треба будувати культуру гідності, яка дозволить змінити суспільні уявлення”
— відповіла Латіфа.
У 2010 році Латіфа аль-Гауд вдруге стала парламентарем і була обрана главою фінансового комітету нижньої палати.
У 2014 році кандидатами стали 22 жінки. У 2018 році для участі у змаганні за місце в парламенті зареєструвалася рекордна кількість жінок — 41.
У 2018 році Латіфа балотується до парламенту вп’яте з виборчим гаслом: «За Вітчизну й народ ці зусилля і воля — і рух уперед!»
Напередодні виборів, які відбулися 24 листопада, Латіфа пояснила свої виборчі амбіції: «Я дію заради Батьківщини й співвітчизників, і моя виборча програма була обрана після консультацій із виборцями». Згідно з бахрейнською виборчою ї системою, якщо кандидат/ка не набирають 50% +1 голос, відбувається другий тур голосування між двома кандидатами, що здобули більшість голосів. Очікується, що він відбудеться на початку грудня.
Інтерв’ю з Латіфою аль-Гауд.
Перша жінка-депутат в історії Об’єднаних Арабських Еміратів Амаль аль-Кубайши: «Ми перші ступили на шлях розширення прав і можливостей жінок в арабському світі»
Амаль аль-Кубайши — одна з найбільш успішних і найвідоміших політичних діяів арабського світу. Її політична кар’єра розпочалася з науки.
“Усі наші досягнення — здобуті природним шляхом, поступово, крок за кроком. Ми піднялися на вершину піраміди, тому що заслужили повагу, а повага — головний показник ставлення до жінок на міжнародному рівні. До того ж ми перші ступили на шлях розширення прав і можливостей жінок в арабському світі. І відіграли помітну роль у подоланні різниці ставлення до чоловіків і до жінок”. (Euronews, 2016).
Амаль аль-Кубайши здобула європейську освіту і диплом доктора філософії з архітектурної інженерії в університеті Шеффілда (Великобританія). Вона єдина у світі має докторський ступінь з охорони архітектурної спадщини ОАЕ. Амаль викладала в університеті ОАЕ, співпрацювала з ЮНЕСКО, чим допомогла зберегти більше 350 історичних об’єктів в ОАЕ, зокрема фортеці Аль Джахілі і Форт Каср аль-Хосн.
У 2006 році Амаль уперше обрали депутатом Федеральної національної ради Об’єднаних Арабських Еміратів, таким чином, ставши першою жінкою-депутатом в історії ОАЕ. Її обирали три каденції поспіль. Далі були посади президента Комітету з питань освіти, молоді та культури, члена Комітету з питань охорони здоров'я, праці та соціальних питань.
У 2011 році Амаль обрано першою заступницею спікера національної ради і вже за рік стала першою жінкою, яка керувала сесією ради. У 2014 році її призначили головою Ради з освіти в Абу-Дабі. У 2015 році із 40 парламентарів ОАЕ, з яких восьмеро жінок, а це 22,5 відсотки від загального складу, більшістю обрано Амаль аль-Кубайши очільницею Федеральної національної ради, що зробило її лідером національної асамблеї.
В Арабських Еміратах Рада не є законодавчим органом, а має консультативний характер. Тим не менше, представництво у ній жінок має величезне значення.
“Передвиборча кампанія, вибори і, нарешті, перемога. На той час, я була єдиною жінкою, яка дійшла до фінішу. Я пройшла цей шлях не для себе, а для своєї країни. І тільки через десять років я змогла балотуватися на пост голови парламенту і зайняти його. Це велике досягнення, тому моя країна, Емірати, може пишатися тим, що жінка змогла піднятися так високо. Не секрет, що в багатьох країнах світу жінкам важче досягти вершини політичної кар'єри, іноді це багаторічний процес. Наш досвід в ОАЕ перевершив усі очікування”, — прокоментувала свій політичний шлях Амаль аль-Кубайши в інтерв’ю каналу Euronews.
Амаль аль-Кубайши про демократію (англійською).
Відео-інтерв’ю з Амаль аль-Кубайши.
Маасума аль-Мубарак: «Кувейтянки насправді дуже відрізняються від інших жінок з арабських країн і країн Перської затоки»
Маасума аль-Мубарак пройшла шлях від участі у феміністичному русі у США до міністерського крісла в Кувейті. Правозахисна діяльність кувейтянки Маасуми аль-Мубарак розпочалася в Сполучених Штатах Америки, де вона здобувала освіту. Маасума має дипломи двох навчальних закладів – Техаського університету і Школи міжнародних досліджень Джозефа Корбела Університету Денвера. Тут вона отримала ступінь доктора з політичних наук. Під час навчання у 1970-х роках Маасума зацікавилася фемінізмом і приєдналася до феміністичного руху. З поверненням додому захоплення не минулися і вона приєдналася до груп жіночого активізму, стала захисницею прав жінок. Значну роль вона вбачала в інформуванні і підвищенні обізнаності жінок про їх права і роль у суспільстві. Так, аль-Мубарак почала вести колонку в щоденній газеті «Аль-Анба».
Одночасно Маасума очолювала кафедру політичних наук у Кувейтському університеті. У 2002 році Маасума аль-Мубарак зібрала підписи під петицією проти сегрегації за статтю або скасування заборони про роздільне навчання в Кувейті (у 1996 році мусульманські фундаменталістські законотворці пролобіювали у парламенті закон, який забороняв спільне навчання жінок і чоловіків у класах, бібліотеках, лабораторіях, кав’ярнях й інших місцях Кувейтського університету. З наступного навчального року була запроваджена повна сегрегація студентства). Маасума була однією з тих, хто відстоював виборчі права, але її особиста боротьба була попереду.
2005 рік став історичним для Кувейту і для Маасуми. Після боротьби десятків років кувейтські жінки отримали право голосу.
“Це крок уперед у довгому-предовгому бою для кувейтських жінок. Це прорив для кувейтських жінок, кувейтців і Кувейту загалом”.
У 2006 році новий Емір Кувейту Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах запросив Маасуму працювати в уряді (у Кувейті прем’єр-міністр призначає членів уряду, які можуть не входити до парламенту). Після роздумів вона залишила університетську роботу, ставши першою жінкою-міністром і єдиною жінкою серед 15 міністрів в уряді. Маасума аль-Мубарак очолила міністерство планування і міністерство адміністративного розвитку. Далі її призначили міністром комунікації, а у 2007 році — міністром охорони здоров’я. Однак перебування на урядовій посаді виявилося нетривалим. 25 серпня 2007 року Маасума подала у відставку через пожежу в державній лікарні міста Джахра, у якій загинуло дві людини. Парламентарі привітали відставку Маасуми, підкреслюючи, що уряд несе відповідальність за пожежу.
У 2009 році Маасума разом з трьома кандидатками вперше здобули перемогу на парламентських виборах. Маасуму підтримало 2317 виборців по 1-му округу. П’ятдесят місць Національної асамблеї обирається через голосування за десять кандидатів у п’яти виборчих округах Кувейту.
Попри те, що багато кувейтських жінок не покривають голову, Маасума одягає хіджаб: “Будьте впевнені, я не одягла його (хіджаб) тільки «під вибори». Але мені справді буде легше працювати в парламенті у хіджабі. Тим жінкам, які не носять хіджаб, доведеться зіштовхнутися з жорсткою опозицією ісламістів, які також отримали ряд місць у парламенті. Моє рішення носити хіджаб пов’язане з іракською окупацією нашої країни”.
У 2013 році Емір призначив проведення нових виборів. Маасума знову балатувалася від 1-го округу, однак після призначеного конституційним судом перерахунку голосів, вибори програла. Вона продовжила діяльність у комітеті законодавчих і юридичних питань.
На останніх парламентських виборах 2016 року, які Емір призначив після чергового розпуску парламенту, Маасума аль-Мубарак участі не брала. Вона виступила політичним коментатором і повернулася до викладацької роботи. Маасума вбачає хороші перспективи для молодих кувейтянок бути обраними до парламенту.
“Кувейтянки насправді дуже відрізняються від інших жінок з арабських країн і країн Перської затоки. Жінки в Кувейті почали усвідомлювати свою істинну роль ще в 1970-х роках. Ми зрозуміли, що Конституція загалом була чесною щодо нас, але виборче право виступало проти нас. З 1971 року жінки усвідомили дискримінаційний підхід і стали домагатися скасування 1-ї статті в Законі про вибори. Цей період тривав до 2005 року. Усе більше жінок долучалися до цього процесу і саме тому кувейтянки досягли більшого прогресу в цьому питанні, ніж жінки в інших арабських країнах. Але з іншого боку, після революції в Ірані, яка несла ісламський фундаменталізм, багато кувейтянок змінили свої погляди, повернувшись назад «під парасольку» різних ісламістських угруповань. З того часу кувейтські жінки розділилися на дві групи – ті, хто виступає за політичні права, і ті, хто виступає проти. Ось чому жінки до недавнього часу голосували за тих, хто виступає проти їх законних прав, — заявляла Маасума аль-Мубарак.
Персона тижня на ABC.
Довідка про автора матеріалу: Наталія Малиновська — політолог, кандидат політичних наук, старший викладач кафедри політології та національної безпеки Національного університету «Острозька академія»; директор Центру соціальних досліджень Національного університету «Острозька академія». Дослідницькі інтереси: політика і релігія у міжнародних відносинах; політика й іслам; зовнішня політика; політика Франції та країн Близького Сходу; вибори і виборчі системи. Останні проекти: координатор Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада: право вибору» у м. Рівне від ВГО Інститут «Республіка». Випускниця програми «Відкритий світ». Учасниця програми «Аналіз політики: від теорії до дії» Київської Школи Економіки. Учасниця VІІ Міжнародної молодіжної літньої школи ісламознавства «Іслам і соціальний розвиток: історія і сучасність».
