Сьогоднішній герой − особистість унікальна. Палестинець, який народився у Сирії, 33 роки тому приїхав в Україну. У Запоріжжі вивчав російську мову перед вступом у медичний виш, потім закінчив сімферопольський медінститут. Лікар-офтальмолог Башар Анабтаві далекий від політики, але розмова наша вийшла про тяжке становище народу його рідної країни і переживаннях про нинішню батьківщину − Україну. Адже доктор Башар знає про всі події не через телевізійні новини, він розуміє і бачить ситуацію зсередини…
Башаре, ви з Сирії приїхали вчитися в СРСР в 1983 році. Пам’ятаю, що серед студентів-іноземців тоді були діти високопоставлених батьків…
− Не обов’язково. Тоді СРСР допомагав країнам третього світу, на навчання відбиралися ті, хто закінчив школу з гарними оцінками. Я подав документи у посольство СРСР в Сирії, мене відібрали за відмінним атестатом і запропонували вчитися на лікаря. Платив за навчання теж Радянський Союз, ми жили в гуртожитках, отримували стипендію. Вона була вище, ніж у студентів з СРСР рублів на сорок. Навчався легко, закінчив медінститут в Сімферополі як лікар-терапевт, потім приїхав до Запоріжжя і тут вже отримав спеціальність офтальмолога, захистив кандидатську дисертацію.
Ви громадянин Сирії?
− Ні, і ніколи ним не був. Я палестинець, моя сім’я втекла з Палестини в Сирію від війни у 1948 році, задовго до мого народження. Незважаючи на те, що я народжений в Сирії, громадянство там не давали − бо палестинець. Громадянство України отримав тільки в 2002 році.
Башаре, зараз Росія знищує вашу історичну батьківщину Сирію, відібрала Крим, де ви вчилися, і влізла на територію України, де ви живете і працюєте. Ви, як ніхто інший, володієте реальною інформацією на всіх фронтах…
− Моя рідня з Сирії втікала, як і багато сирійців. Російські літаки бомблять всіх підряд, мирних жителів не жаліють. Зараз руйнують Алеппо − місто, в якому було безліч фабрик і заводів. Швидше за все, Росія там воює не тому, що хоче підтримати сирійського президента! У них є свої корисливі політичні плани на майбутнє.
Зараз багато спікерів говорять, що саме ситуація в Сирії може стати поштовхом до третьої світової війни…
− Навряд чи! Моя особиста думка: там якісь домовленості між США і Росією. Потужні світові лідери грають в свою гру, а ми між ними, як м’ячик. Американці обіцяли сирійському народові допомогу в створенні демократичного суспільства, вибори нового президента. Але в підсумку почалася війна, президент на місці, люди біжать по всьому світу. Мої друзі розповіли, що в Сирії вже стоять дві військові бази − російська і НАТО. Вибачте, як таке можливо? Бази країн-суперників стоять на одній маленькій території?
У Сирії багато нафти, чому країна животіє?
− Нам завжди розповідали, що нафти в країні немає. Хоча всі знали, що видобуває її президентська сім’я, і весь прибуток йде тільки на їхні рахунки. Нічого не надходило і в бюджет Сирії! Зрозуміло, Башара Асада вибрав народ, всі сподівалися, що молодий президент наведе порядки і зробить країну процвітаючою. А він пішов шляхом свого батька − набивав кишені для себе і своєї великої родини. Але терпіння народу лопнуло, почалися заворушення. Можливо, якби не Росія, яка Асада підтримує, вже відбулися б нові вибори і ніякої війни не було.
Як все схоже на те, що відбувається в Україні!
− Тут трохи інакше. На мій погляд, Україна для Росії — фактор залякування. Путін не буде захоплювати Україну, а тим, що відбувається на Донбасі, він лякає Європу. Мовляв, дивіться, так ми можемо вчинити і з вами! І тепер європейські лідери тихо забирають свої слова підтримки назад. Коли йде війна, завжди є ті, кому це вигідно, і ті, хто втрачає все. Подивіться, скільки зараз біженців по всій Європі! Мої брати, у яких в Сирії був власний бізнес, бігли до Туреччини, звідти на плотах в Грецію, а потім до Німеччини. Бігли від війни, а не за солодким життям в Європі! Але як тільки в Сирії все налагодиться, всі повернуться. Ніхто не хоче поневірятися, бути дешевою безправною робочою силою. На більше розраховувати біженцям не доводиться.
Після анексії Криму ви їздили туди? Напевно, у вас там є друзі?
− Ні, не їздив і не поїду! В України відібрали її територію, як з цим можна змиритися? Зрозуміло ж, що все було задумано давно. Подивіться, що відбувається на Донбасі: є документальні підтвердження того, що Росія перевезла на свою територію вже кілька заводів. Думаєте, це було вирішено спонтанно? Явно був заздалегідь продуманий план, тому що якщо Україна підніме всі кинуті заводи, особливо оборонної промисловості, для Росії це небезпечно. Я до сих пір не можу зрозуміти, чому не дотримується Будапештський меморандум, підписаний після того, як Україна відмовилася від ядерної зброї. Виходить, що ми вчинили порядно, а ті, хто був гарантами меморандуму, не виконують його. Не захищають наші інтереси, а шукають свою вигоду! Буду банальним, але вся ця політика − занадто брудна справа.
Що, на ваш погляд, може зараз виправити ситуацію в нашій країні?
− До від’їзду в СРСР я чотири роки жив у маленькому Катарі. Там була пустеля, тільки починалося будівництво країни. Недавно їздив туди, там живуть мої батьки, і побачив квітучу державу зі щасливими людьми. За тридцять років Катар перетворився у розвинену багату країну. Тому що керівництво хоче її розвивати, вони думають про громадян, а не про свої кишені! Там немає корупції, немає хабарів, державна система не дозволяє цього!
Ви не хотіли за тридцять років життя в Україні поїхати назад?
− Була така думка в 1997 році, після захисту дисертації. Але я хотів отримати громадянство України, тому після поїздки додому повернувся у Запоріжжя і залишився тут. Мені в Запоріжжі комфортно, ніколи ні від кого не чув поганого слова про себе через національність.
Де живуть ваші старші діти?
− Старший син, якому 27 років, відкрив візу і поїхав недавно в Катар. Він закінчив Запорізький університет за спеціальністю фінанси і кредит, вирішив спробувати себе там. Молодший, після Дніпропетровського університету, де навчався технічного перекладу з англійської, німецької та іспанської, працює в Арабських Еміратах.
Ви за те, щоб медицина в Україні стала платною?
− Звичайно! Але повинен бути обов’язковий контроль держави. Не можна, щоб хороший лікар працював за копійки! Розумію, що це гуманна професія, але навіть за старих часів лікарям завжди платили гроші за консультації і допомогу. Адвокатам і нотаріусам за їхні послуги платять, а лікарі відповідають за життя людей, але працюють за копійки! Вони вкладають свої знання, час, душу, а отримують на місяць дві тисячі гривень. У мене своя клініка, але там немає чітких тарифів! Допомагаю кожному, навіть якщо людина не може заплатити! Один заплатить сто гривень, другий п’ятдесят, а хтось і цього не має, але в цьому і є гуманізм професії лікаря. Пора вводити страхову медицину, але, мабуть, це складно в нашій країні. У Катарі, якому лише тридцять років, страхова медицина існує вже років двадцять! Ймовірно, хтось у вищих ешелонах влади України не хоче міняти цю систему, інший причини не бачу. Я проти продажу ліків в аптеках без рецептів, проти реклами медпрепаратів у ЗМІ. Проти того, що немає контролю держави за цінами в аптеках. Пам’ятаю з дитинства, що в Сирії у всіх аптеках на одні і ті ж ліки були однакові ціни, тому що держава все контролювала. Так само відбувається і сьогодні!
Ви мусульманин, але й колишня, і нинішня ваші дружини християнки. Як це в’яжеться з вашою вірою?
− Мусульманська релігія дозволяє створювати шлюби з християнами, моя мама і багато родичів християни, і ми любимо один одного. Адже ми всі під одним Богом ходимо, тільки у кожного він по-різному називається. Справжній вірянин ніколи не буде закликати до війни, ненависті, не образить жінку. Мені розповідають друзі з Сирії, що бійці так званої «Ісламської держави» зупиняють на вулицях мирних людей і вимагають прочитати напам’ять з Корану конкретну суру (главу). Якщо не читають, їх вбивають. Це жахливо! Дуже хочеться, щоб в Сирії і Україні завершилися військові дії, люди повернулися до своїх домівок і пам’ятали, що тільки мир важливий в нашому житті. Добре, щоб політики теж це засвоїли і припинили маніпуляції. За півтора року нікого не покарали за корупцію, відкати, хабарі! Покарайте хоча б одного, щоб інші боялися, посадіть у в’язницю, незважаючи на посади. Запоріжжя прекрасне місто, люди працьовиті, терплячі, спраглі до змін на краще. Але чомусь наша влада не бажає переймати досвід тієї ж Польщі та застосовувати його. Європа і США допоможуть нам, але вони хочуть бачити реформи, які покращать стан людей, а не правлячої верхівки.
Чого вам в Запоріжжі найбільше не вистачає?
− Батьків, брата і сестри! Дуже за ними сумую, хоча спілкуємося часто, благо, Інтернет є скрізь. Але чим старше стаю, тим більше хочу, щоб сім’я була поруч.
Як людям зберегти віру в краще?
− Потрібно любити свою країну, в якому б стані вона не знаходилася, любити рідну мову, пишатися своєю Батьківщиною. У нас багата культура, природні ресурси, добрі люди. Про це повинен знати світ, тоді будуть перспективи і рух вперед!
Джерело: Плюс Субота
