Айнур (ім'я змінено) був мобілізований і служить в армії з вересня. Хоча призов в армію не суперечив його власним бажанням вступити до лав добровольців. За його словами, ніяких коливань відносно участі на службі не може бути - «...я тут живу, народився тут, і, як чоловік, я захищаю свою землю. Яка взагалі може бути проблема у мусульман, у буддистів, християн, іудеїв, якщо мова заходить про прості речі? Є твій дім, твоя Батьківщина, і хтось на неї нападає. Який може бути сумнів, йти чи не йти?».
Розвідник 72-ї окремої мехбригади ВСУ Айнур народився в Донецькій області, а його батьки - корінні кримчани, які пережили депортацію і повернулися в Україну з Уралу в 1957 році.
За освітою Айнур - культурний працівник. Після звільнення з посади директора Будинку Культури намагався влаштуватися в МВС, але Айнура не прийняли в штат. Тоді він пішов у політику, познайомившись у 2000 році з Рашидом Брагиним. Той заснував Партію мусульман України, в яку вступив Айнур.
- Мені сподобалося в їхній програмі те, що вони збиралися вирішувати проблеми кримських татар. я брав участь в організації місцевого осередку партії. Але, правда, в 2005 році ми влилися в Партію регіонів, і відразу почалося зміцнення структур суміжних партій, під приводом того, що ми будемо вирішувати наші питання разом з ними в регіонах. Але все це виявилося профанацією. Наші питання ніхто не вирішував.
Після чого партійна діяльність перестала бути цікавою для Айнура. Теперішній «підвішений стан» Криму рано чи пізно вирішиться. Більше того, йому думається, що півострів надалі не буде ні російським, ні українським, а піде своєю дорогою.
- Росія в жодному разі не допустить, щоб Крим знову потрапив до складу України. Україна теж проявила в цьому питанні, якщо поклавши руку на серце - не те щоб слабкість, а, розумієте... Не можна було так відпускати. Тепер залишається середній варіант, він тільки один: якщо Крим буде під егідою ОБСЄ та всіх міжнародних інститутів проводити легальний референдум, то кримчани, впевнений, захочуть бути окремою республікою.
У 2014 р., коли в Києві стояв Майдан, Айнур зайнявся організацією в Донецьку регіонального відділення Меджлісу кримських татар. Спілкувався з керівництвом Меджлісу в Криму - але після анексії Криму процес створення організації заморозився десь на рівні 50%.
У своєму підрозділі він виявився не єдиним представником ісламу. З ним служить киянин, таджик за національністю.
Ніяких складнощів у зв'язку з виконанням релігійних обрядів на службі Айнур не відчуває. Їсти халяль (дозволену їжу за стандартами ісламу) не виходить - але це не головне, каже військовий. Якщо мова йде про те, щоб з'їсти недозволене або вмерти з голоду, то потрібно їсти.
Разом з Айнуром служать також віруючі християни, які відвідують найближчий до розташування храм - до речі, Московського патріархату. Він з повагою говорить про людей, які навіть у негоду приходять з далеких постів на недільну службу.
Представників інших релігій Айнур поки не зустрічав, але вважає, що ця війна - як каталізатор єднання всього народу.
- Були й такі моменти в історії радянської влади, коли багато офіцерів з числа кримських татар, воїни, які приходили до Криму після депортації, бачили розорені будинки. Вони, щоб не збожеволіти, воювали в Західній Україні в лавах УПА. І тепер я їх чудово розумію. Сам вчинив би так само, якби жив у той час.
Сам Айнур був і комсомольцем, і комуністом, але вчасно зрозумів, що партійні функціонери брехали людям.
На його переконання, добро і зло в світі завжди врівноважено. Зараз «Пyтін перебрав ліміт зла, а тому Всевишній буде допомагати тільки тим, хто займає в цьому протистоянні сторону добра», - говорить боєць.
- До речі, якщо торкнутися аналізу всіх воєн, всіх імперій - вони починали своє падіння якраз в той момент, коли досягали вершини, піку свого розвитку. І після цього все починало сипатися. Будь-яка імперія приносить зло на якусь територію. А потім Всевишній починає все це врівноважувати. Точно так було з Гітлером, з Наполеоном, з Чингіз-ханом, з ким завгодно. Точно так буде і з Пyтіним. Його дурість в тому, що він цього не розуміє. А я, проста людина, це розумію. І я прекрасно знаю, що у нас великий карт-бланш перед Всевишнім, і ми отримаємо той результат, за який і боремося.
А служити і боротися Айнур має намір стільки, на скільки вистачить сил - поки буде корисний своїй країні.
