У історії взагалі і в кримській зокрема XIII століття займає дуже примітне місце.Шість хрестових походів до Святої землі, Альбігойські походи хрестоносців, експедиції смерті до слов'янських і литовських земель, завершення епохи походів за віру. Заснування Риги, утворення Литовської держави. Падіння впливу Києва і підйом володимиро-суздальських князів, міжусобиці на Русі. Час Чингисхана і Батия, що рушили із степів Азії «до останнього моря», підкорюючи Китай, Середню Азію і Кавказ.
Повстання черні і змови знаті, «мори і голоди», торгівля і війни. Початок реконкісти - витіснення арабів з Іспанії. Століття запровадження і становлення інквізиції. І століття створення Великої хартії вільностей і першого англійського парламенту... Воістину століття розбіжності Сходу і Заходу, їх одвічного протиборства.
А тепер звернемося до кримської історії ХIII століття. І пов'язана вона не лише з Візантійською імперією і початком венеціансько-генуезької колонізації Причорномор'я, але й з історією... Єгипту. Пов'язана ім'ям, так шанованим досі у цій африканській країні: Аль-Малік аз-Захір Рукн-ад-дін Бейбарис аль-Бундукдарі Ас-Саліх. У цього султана, одвічне ім'я якого Бейбарс («голова барсів»), були й інші титули: «керівник справами двох халіфів», «той, що повернув блиск Аббасидського халіфату», «співспадкоємець еміра всіх мусульман» та інші пишні й цвітасті йменування.
Він — той, що прославився безприкладною хоробрістю у битві з хрестоносцями при Думіяті, що полонив короля Франції у битві при Мансурі, що уразив мечем мисрського єгипетського султана, поставив останню крапку на хрестових походах, що розгромив тумени монгольського воїнства.
 |
| Цілком можливо, фортецю будували тут, оскільки півострів розташовувався на Шовковому шляху |
Той, що перехитрив своєю дипломатією батога і пряника «шкідливу секту» політичних кілерів — ассасинів. Що викупляв усіх етнічних тюрків на невільничих ринках і виховував з них кращих воїнів свого часу. Крім того, Бейбарс — засновник архітектурного стилю, відомого як ранньомамлюкський, виконроб капітального ремонту Мединської мечеті пророка Мухаммеда і домекканської «кааби» - мечеті Кубба ас-Сахра в Кудусі (Єрусалим), реставратор першого у світі ісламського учбового закладу — мечеті аль-Азхар, будівельник сотень мечетей, мостів, караван-сараїв і медресе.
Він — піонер-засновник інституту державної турботи про дітей-сиріт, государ-дипломат, що налагодив інтенсивний взаємообмін між Близьким Сходом і своєю батьківщиною — Північним Причорномор'ям. Зберігший на чужині вірність рідній мові і традиціям, жив у юрті, вживаючи кумис і конину, став верховним правителем на чужині і сімнадцять років був султаном - це все Бейбарс.
За честь називатися батьківщиною такого значного воєначальника і правителя безмовно змагаються Казахстан і Туркменія. У першому, у місті Атерау, навіть пам'ятник Бейбарсу поставили. Але походження майбутнього мамлюка і султана Єгипту (Місра по-тодішньому), Сирії (Шама) і Хіджаза досить туманно. Відомо лише, що він — огуз із племінного союзу кіпчаків, відомих нам із російських літописів як половці). ХIII століття в причорноморському степу — це їх час.
 |
| Бейбарс виділив 2 тисячі динарів на будівництво мечеті |
Потужні стіни з місцевого каменю, закладені таким же каменем вікна. Лише залишки міхраба, молельной ніші у бік Мекки видають призначення: мечеть. Це і є відома мечеть Бейбарса, найдревніша в Криму, та й на Україні теж. Побудована у 1287-88 роках.
У 1277 році Бейбарс виділив дуже пристойну на ті часи суму — 2000 динарів — на будівництво. Воно тривало вже після смерті султана. Грошей вистачило на найбільш вишукані й дорогі матеріали.
За спогадами відомого дослідника Криму XVIII століття Петра Кьоппена, стіни її «були покриті мармуром, а верх — порфіром». А історик А. Маркевич відзначив високу міцність будівлі мечеті Бейбарса: «Розвалини ці, що привертають увагу висотою зведень і масивністю стін з контрфорсами, ще довго можуть триматися». Але зараз втрачено мінарет, зафіксований на акварелі М. Іванова у кінці XVIII століття. Уявіть собі: темрява середньовіччя, пил Солхата і - білосніжна мечеть, дах покритий порфіром, мінарети встромлюються в небо. У суспільно-релігійному житті міста — верх різноманітності: християни, іудеї, мусульмани, язичники, шаманісти.
 |
| Будівництво тривало вже після смерті султана Бейбарса |
Деякі історики вважають: щоб впливати на півострів, розташований тоді на Великому шовковому шляху. Багатство караванів з Азії і повні трюми галер європейців не дають спокою і в далекому Мисрі (Єгипті), що претендує на панування у торговельних справах Заходу і Сходу.
Або все простіше. Мечеть будується на батьківщині правителя, на місці, пам'ятному з дитячих років. Це — романтична версія, але, погодьтеся, цілком прийнятна. Факт — сама мечеть, нехай казахи або туркмени покажуть таку ж у себе, побудовану на гроші з казни єгипетського правителя.
Зв'язок тихого містечка біля підніжжя Кримських гір з тими часами постає перед нами розвалинами мечеті самого Бейбарса, султана і воїна.
За матеріалами «Кримська правда»
Посилання на тему:
Вклонися наукам всяк, хто сюди входить
Ісламські пам'ятники Старого Криму
У Старому Криму руйнуються архітектурні пам'ятники середньовіччя
