Розпад Золотої Орди був викликаний цілим комплексом причин. Міжусобні війни другої половини XIV століття привели до того, що до політичної кризи додалася криза економічна. Численні нащадки Чингізхана намагалися відокремитися від центральної держави, створюючи свої улуси. Першим незалежним від Золотої Орди став Крим, який завдяки своєму географічному положенню вже давно претендував на особливий статус.
1441 року кримським ханом був обраний Хаджі Гірей. З цієї події почала відлік історія незалежної тюркської держави в Криму. У 1459 році в Нижньому Поволжі виник улус хана Махмуда. Майже п’ятдесят років він перебував у залежності від Великої Орди. 1502 року кримський хан Менглі I Гірей знищив Велику Орду, тим самим дозволивши виникнути ще одній державі — Астраханському ханству.
«Серед уламків Золотої Орди Астраханське ханство мало всі підстави, щоб вважатися спадкоємцем її стародавнього могутності. Насправді це і була Золота Орда зі значно меншою територією… Вона була під владою князів того ж роду і, очевидно, контролювала каспійську торгівлю», — писав перший історик Астраханського ханства Г. Говорс.
Ймовірно, до 1502 року Астраханське ханство вже цілком сформувалось як самостійне державне утворення зі своєю столицею — Хаджі-Тарханом, власною монетою і правлячою елітою, чиї економічні інтереси перебували в межах нижньої течії Волги і північного Каспію. Серед усіх держав колишньої Золотої Орди Астраханське ханство було найменшим і найслабшим. Його населення було нечисленним, а економічна база нерозвиненою.
Основним населенням Астраханського ханства були татари і ногайці. Всі вони сповідували Іслам. Більшу частину доходів піддані хана мали від транзитної торгівлі, що здійснювалася через Каспійське море і Волгу, а також від рибальства та випасного скотарства.
Сусідом Астраханського ханства на сході була Ногайська орда, яка ще 1501 року нав’язала хану Абдул-Керім кабальну угоду, за якою астраханці повинні були щорічно виплачувати ногайським мурзам 40 тис. алтин грошима.
Претендувала на Астрахань і Москва, яка поставила собі за мету знищення всіх мусульманських держав Поволжя та Сибіру. З цією метою московські правителі здійснювали регулярні військові походи, передусім проти сильного Казанського ханства. Що стосується Астрахані, то з місцевої еліти Москва сформувала групу агентів впливу. Завдяки цій так званій російській партії в 1533 році був укладений нерівноправний торговий договір про союз і взаємодопомогу.
Кримське ханство також прагнуло підпорядкувати Астрахань своєму впливу. З цією метою Бахчисарай просував на астраханський престол принців з дому Гіреїв. У 1515 році кримським ханом був обраний Мехмед Гірей. Перед собою він поставив вельми амбітну мету — об’єднати всі тюркські держави, що виникли після розпаду Золотої Орди.
За короткий час йому вдалося встановити контроль над Казанню і Ногайської ордою. У 1523 році він вторгся в межі Астраханського ханства і, не наражаючись на особливий опір, зайняв столицю. Новим ханом став син Мехмед Гірея Бахадир Гірей. Однак вже через кілька тижнів великий завойовник був убитий в результаті змови ногайських мурз.
У 1531-му престол Астраханського ханства вдалося на короткий час зайняти молодшому синові Мехмед Гірея Іслам I Гірею. А вже наступного року він був проголошений кримським ханом. Але султан Сулейман Пишний не затвердив неспокійного і неврівноваженого Іслам Гірея як правителя Кримського ханства.
Після приходу до влади в Москві царя Івана Грозного (1547–1584) Російська держава здійснила серію походів, які завершилися завоюванням Казанського ханства в 1552 році. Після цього Москва зосередила свою увагу на Астрахані. Всього через два роки після взяття Казані військо під командуванням князя Пронського-Шемякіна без бою зайняло столицю ханства. Росіяни звели на престол Дервіша-Алі, який вважався в Москві надійною людиною.
Ймовірно, ініціатором захоплення Астрахані був російський посол в Ногайської орді П. Тургенєв, який повідомляв до Москви: «Писал я Царю и Великому Князю, чтобы он послал воевать в Астрахань, да пожаловал бы взял Астрахань, да посадил Дервиша царя».
Але вступивши на престол, Дервіш-Алі почав орієнтуватися у своїй політиці на Крим та Османську імперію. Це стало причиною чергового походу московського війська на Астрахань. В 1556 році армія під командуванням І. Черемисинова-Караулова вчергове оволоділа ханством.
Ось як про це повідомляє російський літопис: «Пришли они в Асторохань, а город пусть, царь и люди выбежали; и головы в Асторохани сели, и город зделали крепок и, утвердив совсем, ходили за царем пять день от Асторохани в Мачяки, к морю. И нашли суды все Астороханские, посекли и пожгли… и по Волге стрелцов и казаков разставили, и отнели всю волю у Нагай и у Астороханцов рыбные ловли и перевозы все… Астараханские люди Чалым Улан в головах, и моллы, и ходки, и шихи, и шихзады, и князи, и все мурзы, и казаки, и вся чернь, Астараханская земля, к ним пришли, и государю добили челом, и правду дали. Иван да Михайло, приведши их к правде, и роздали им островы и пашни по старине, и черным людем ясаки платити по старине, как прежним царем платили…».
З цього моменту Астраханське ханство припинило існування як незалежна держава. Але в Криму не змирилися з його анексією. Ще до остаточного завоювання росіянами Астрахані хан Девлет Гірей в 1555 році, зібравши велике військо, до складу якого входили турецькі яничари, рушив у бік Москви, але в битві біля села Судбище зазнав поразки і змушений був відступити у степ.
Після цього битви кримського хана з Москвою відбувалися майже щорічно. У всіх цих кампаніях Девлет Гірей думав насамперед про відвоювання Астраханського ханства.
Олександр Степанченко
