«Мазхабізм», іджтихад, таклід. З основ розуміння релігії

«Мазхабізм», іджтихад, таклід. З основ розуміння релігії
03.04.2009
Оцініть статтю: 
(107 оцінки)
oksana
Зображення користувача oksana.

Дорогі читачі, ми продовжуємо розповідати про основи розуміння нашої релігії. І, напевно, правильно буде сказати, що проблема єдності розуміння релігії є більш ніж насущною і актуальною у наші дні, коли ми знаходимося на стадії становлення і формування ісламського суспільства.

Сейран АРІФОВ

Сьогоднішня тема про розбіжності, мазхаби і свободу вибору думок у релігійних питаннях, мабуть, є заключною у циклі матеріалів про основи розуміння релігії. У двох попередніх статтях ми говорили про природу влади і повноважень керівника ісламської держави, а також розглянули проблему фанатизму, сліпого слідування думці вченого або мазхабу.

Перед тим як продовжити, пригадаємо раніше вивчені пункти. По-перше, основою всіх речей і дій є їхня дозволеність. Аллах Всевишній дав людині закон і інтелект для розуміння її інтересів, які полягають у релігії, житті, честі та майні. Керівник або правитель мусульман, у свою чергу, також зобов'язаний шукати шляхи досягнення і захисту цих інтересів. Але повноваження правителя не абсолютні: він не повинен покладатися лише на свій розум або розум інших людей, але керуватися законами, ниспосланими Аллахом. І лише після цього, не знайшовши прямих вказівок у Корані або сунні, потрібно вдатися до пошуку, який називається іджтихад (араб. - праця, ретельність у винесенні правових приписів і розв’язання релігійних проблем на підставі конкретних доказів). Природно, рішення і думки керівника можуть змінюватися.

«Посланник Аллаха (мир йому і благословення) запитав Муаза ібн Джабаля: «Як ти будеш судити?» Той відповів: «По книзі Аллаха. А якщо не знайду, то по сунні Пророка. А якщо не знайду, то прийму рішення на підставі власної думки».

Ми вже говорили, що слідування думці вченого — частина релігії, тобто дотримуватися думки вченого обов'язково: «Запитайте у людей учених, якщо ви не знаєте» (Коран, 16:43).

Що робити, якщо є кілька вчених, які пропонують різні рішення одного і того самого питання? У цьому випадку людина повинна прагнути вибрати те, що їй здається більш правильним і близьким до Корана і сунни Пророка (мир йому і благословення). Але при цьому не можна образливо або зневажливо озиватися про інші думки та їхніх послідовників. Цей принцип роз'яснив імам Ібн Таймія, посилаючись на імамів Абу Ханіфу, Малика, Шафії та Ахмада.

Проте, будь-який учений може помилитися, і ми як послідовники цього вченого не виявимо до нього поганого ставлення, якщо будемо в міру своїх знань і старань розбиратися у його доказах.
І коли інший учений доведе помилковість цієї думки, запропонувавши правильне, ми зобов'язані дотримуватися даного рішення.

Чи може мусульманин не слідувати думці вченого? Може, якщо здатний самостійно зрозуміти і вивести рішення того чи іншого релігійного питання з Корана, сунни або на підставі інших доказів шаріату. Але ніхто з визнаних учених ісламського права не дозволяв самостійного пошуку рішення некомпетентній людині, яка не досягла ступеня іджтихаду.

Умови іджтихаду досить складні, згадаємо хоча б сказане імамом Шафії: «Не дозволено давати рішення у релігії Аллаха людині, яка не знає книгу Аллаха, скасовані і скасовуючі аяти, однозначні і неоднозначні аяти, їхнє тлумачення, коли і де вони були ниспослані, які з них мекканські і які мединські…Вона повинна знати хадиси Пророка (мир йому і благословення) скасовані і скасовуючі з них. Також вона повинна дуже добре знати арабську мову, арабську поезію - те, що їй потрібно для розуміння Корана і сунни. Вона повинна користуватися цим справедливо і об'єктивно. Крім того, вона повинна знати питання, з приводу яких думки вчених розходилися, і повинна знати ці думки. А якщо усім цим вона не володіє, їй не дозволено видавати фетви».

Імам Малик говорив: «Не почав я виводити рішення людям доти, поки сімдесят учених не засвідчили мені, що я маю на це право».

І хоча вчені можуть по-різному бачити умови цього ступеня знань і духовності, всі одностайні в тому, що мусульманин зобов'язаний вивчати свою релігію і намагатися досягти ступеня іджтихаду.

Якщо людина не досягає ступеня іджтихаду, вона повинна слідувати у релігії думці того, кому вона довіряє. Це і є таклід (слідування приписам муджтахідів або муфтіїв у питаннях, пов'язаних з практичними приписами релігії).

Важливо знати, що виховання достатнього числа муджтахідів (богословів, що мають право займатися іджтихадом) для вирішення питань мусульман є обов'язком умми, і за нехтування даним обов'язком ми відповідатимемо перед Аллахом.

Чи дозволений таклід? У яких питаннях він дозволений? Чи обов'язково слідувати певному мазхабу?

Одні говорять, що іджтихад заборонений, тому що чотири імами (Абу Ханіфа, Малик, Шафії і Ахмад ібн Ханбал) уже вирішили всі можливі питання, і ніхто не зможе їх у цьому перевершити, тому мусульмани зобов'язані слідувати за ким-небудь з них.

Друга думка стверджує, що таклід заборонений взагалі, тому що ми зобов'язані дотримуватися безпосередньо того, що розуміємо з Корана і сунни.

Найбільш обґрунтованою є третя думка: іджтихад обов'язковий для кожного, хто підготовлений для цього і має необхідні якості й навички, талант і знання; у свою чергу таклід обов'язковий для кожного, хто не здатний робити власний іджтихад, але від нього вимагається старання для розуміння доказів, а також прагнення здобути знання, щоб досягти ступеня іджтихаду, адже «Аллах не покладає на людину понад її можливостей» (Коран, 2:286).

Імам Шатібі писав: «Думка вченого для простої людини має таку ж силу, як і шаріатські докази для самого вченого».

Зрозуміло, що таклід допускається лише у випадку, коли немає ясного і однозначного рішення, зазначеного Аллахом або Його Посланником (мир йому і благословення). Якщо ж таке рішення і закон існує, то іджтихад не ведеться, а виходить, немає розбіжностей. Відповідно, якщо немає розбіжностей, то всі мусульмани слідують одному рішенню. У більшій частині сюди можна віднести основи віри, деякі з основних законів Аллаха і основи моральності.

Важливо знати й те, що за певних обставин бажано обирати мазхаб, якому слідують мусульмани у місці проживання, щоб уникнути розбіжностей і зайвих суперечок.

Дуже часто люди запитують: чи дозволено у різних ситуаціях дотримуватися думок різних мазхабів? Це дозволено лише тому, хто може виявити силу доказів і чітко пояснити, на якій підставі він віддає перевагу тій чи іншій думці. У противному випадку це схоже на сліпий вибір, який веде до внутрішніх протиріч, а дуже часто і до слідування за власними пристрастями заради уявного полегшення.

Далі буде

За матеріалами газети «Арраід»

Посилання на тему:

Важливість слідування думці вчених. З основ розуміння релігії

Вся влада належить Аллахові

Проблема розуміння релігії (частина 1)

Проблема розуміння релігії (частина 2)

Розуміння релігії. Друга основа - джерела Ісламу (частина 3)

Розуміння релігії. Джерела, що не можуть бути доводами Шаріату (частина 4)

Розуміння релігії: відсторонення від забобонів (частина 5)

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.