Створений у 632 році Арабський халіфат вже до середини VII століття перетворився на світову імперію.
Молода держава довгий час не мала своєї грошової одиниці. Для розрахунків мусульмани змушені були використовувати монети Візантії, Ірану й інших держав.
Обіг монет з чужою релігійною й ідеологічною символікою був неприйнятним. Це усвідомлювали в урядових колах халіфату. Саме тому було прийнято рішення про випуск власної грошової одиниці.
Дірхеми, перші достовірно відомі монети, вага яких складала 3,9 г, були викарбувані зі срібла у 695–696 рр.
На дірхемах не зображали ані людей, ані тварин, як цього вимагає іслам. Спочатку на них карбували вислови з Корану, а потім — імена халіфів, виконані куфічним шрифтом.
Монети Арабського халіфату, завдяки своїй високій якості, дуже швидко завоювали міжнародний фінансовий ринок і стали надійним платіжним засобом від Британії до Китаю.
Фактично, арабський дірхем у період раннього середньовіччя відігравав таку ж роль, яку зараз відіграють долар і євро.
Уже у VIII столітті дірхем проник на територію розселення слов’янських племен. Чимало скарбів з куфічними монетами і досі знаходять у Києві, Чернігові, Переяславі й інших містах Київської Русі.
Аж до XI століття, дірхем, фактично, був головною валютою Давньоруської держави.
Монетні двори існували у багатьох містах Арабського халіфату, зокрема у Дамаску, Багдаді, Єрусалимі, Халебі, Аммані, Джибрині, Каїрі.
Ослаблення і розпад халіфату призвів до того, що нові мусульманські держави почали карбувати власну монету, яка не завжди була такою ж якісною, як куфічний дірхем.
У Північному Причорномор’ї першою мусульманською державою була Золота Орда. У 1255 року хан Берке почав карбувати свою монету спочатку у столиці Сараї, а згодом у кримському місті Солхаті. На монетах Берке була викарбувана легенда: Падишах Ісламу, захист Миру і Віри.
Кочовий характер Золотої Орди позначився і на монетній справі цієї держави.
У зимовий період хан разом зі своїм двором, як правило, жив у столиці. Улітку він кочував степом разом зі стадами тварин.
Разом з ханським двором, гаремом, ремісниками і торговцями на кочовища виїжджав і монетний двір.
Одна з таких ставок була знайдена українськими археологами у Луганській області.
На місці монетного двору вчені виявили багато монет і заготовок для їх виготовлення.
Більшість монет, знайдених на місці розкопок, належить до періоду правління хана Абдуллаха, який був при владі з 1361 по 1370 рр.
У Золотій Орді монети чеканили не тільки хани з династії Чингізидів. Беклярбек Ногай, який не мав прав на ханський трон, зумів настільки посилити свій Західний улус, що його вважали повноцінним незалежним правителем. До того ж, наприкінці свого правління він карбував власну монету.
Монетний двір Ногая знаходився у його резиденції, у місті Сакча.
У наш час є чимало знахідок, зокрема археологічний матеріал, який однозначно свідчить про активну роботу монетного двору на берегах Дунаю. На деяких знайдених монетах карбування Сакчі читається легенда «хан Ногай», на інших — ім’я його старшого сина і співправителя «султан Ала ад-Дін Чака».
Відомо про більш ніж 60 монетних дворів Золотої Орди, зокрема літні ставки, що свідчить про високий рівень розвитку монетної справи у цій мусульманській державі.
Варто зазначити, що монети Золотої Орди були в обігу у князівствах Русі, у Середній Азії, на Кавказі, в Ірані і деяких країнах Європи.
Після розпаду Золотої Орди центром карбування монет у Північному Причорномор’ї став Крим.
Перший кримський хан Хаджі I Гірей почав карбувати власну монету у місті Солхат. Це сталося у 1441–1442 рр.
За своїм зовнішнім виглядом і вагою ця монета була типово золотоординською. Але був один виняток: на монеті вибита тамга Хаджі I Гірея, яка стала не тільки гербом нового Кримського ханства, а й символом усього кримськотатарського народу.
Також на монетах Хаджі I Гірея карбувався його титул — «верховний султан». Однак після того, як Крим потрапив у залежність від Османської імперії, цей титул уже не карбували.
Крім Солхата Хаджі I Гірей виготовляв свої монети у Кафі і Кирк-Йері.
Чеканкою монети у Криму займалися і генуезці у місті Кафа, який був одним із центрів їх морської імперії.
Після приходу до влади на півострові, Хаджа I Гірей змусив генуезців робити на монетах надчекан у вигляді гіреєвської тамги. Таким чном генуезці визнали свою формальну залежність від хана.
На початку існування Кримського ханства, у період боротьби за незалежність держави, існував монетний двір і за межами півострова. Він знаходився на Дніпрі, в Орду Базарі, і функціонував на той час вже понад століття. Однак до початку XVI століття карбування монет в Орду припинилося. У цей період новим центром карбування кримських монет стає монетний двір у Гезлеві. Це було викликано зростанням економічним і політичним значенням Гезлева у житті півострова.
У період правління хана Джанібека (1610 — 1623, 1628 — 1635) монетний двір перенесли до Бахчисараю. Карбування на цьому дворі тривало до останнього періоду існування Кримського ханства. Лише у 1770-і роки карбувати монети знову почали у Кафі.
Це було пов’язано з тим, що останній кримський хан Шагін-Гірей купив у Європі машину для виготовлення монет.
Машина була важкою і габаритною, тому доставити її до Бахчисараю було неможливо.
Виготовлення монет довелося налагодити у Кафі, хоча на монетах було вказано, що вони викарбувані у Бахчисараї.
Якість карбування монет Шагін-Гірея було відмінною.
Після анексії Криму Російською імперією у Кафі, яка на той час уже була Феодосією, створили Таврійський монетний двір, який карбував монети для півдня Росії.
Спеціально на честь приїзду імператриці до Феодосії, у 1787 році, на цьому дворі були викарбувані дві золоті медалі і пригорща срібних монет.
Після від’їзду цариці, Таврійський монетний двір закрили назавжди.
Олександр Степанченко
