Палац калги — ще один камінь спотикання у Криму

Палац калги — ще один камінь спотикання у Криму
Палац Калга-Сарай Акмесджит - Сімферополь
09.11.2021
Оцініть статтю: 
(34 оцінки)
Дилявер Саидахметов
Зображення користувача Дилявер Саидахметов.

Нещодавно ми писали про заклики кримськотатарських активістів до громадськости звернути увагу на ситуацію, що склалася навколо території палацу Калга-Султан у Сімферополі. Зрозуміти розпач істориків легко: все йде до того, що кримські татари втратять можливість відкрити одну з загублених сторінок своєї історії. 

Хто такий калга, до втраченого палацу якого намагаються привернути увагу кримськотатарські історики, яке значення має це місіце для історії та культури народу, що відбувається й чим може скінчитися будівництво, ми розібрали в цьому матеріалі.

З чого все почалося?

Наприкінці 2017 року під час розкопок в одному з районів Сімферополя археологи натрапили на рештки будівельної середньовічної кераміки, фарфорового та скляного посуду, а також керамічний водогін. За словами історика Еміля Сейдалієва аналогічні керамічні труби знайдено під час розкопок у Ханському палаці в Бахчисараї та у Старому Криму. 

«Судячи за діаметром труб, вони могли вести до фонтанів, що були у палаці», — сказав тоді Сейдалієв.

Депутат російської Держдуми Руслан Бальбек заявив, що рештки свідчать про те, що археологи знайшли місце розташування середньовічного палацу калга-султана. Він також пообіцяв, що місце буде внесене в реєстр пам’яток археології. Однак ситуація розвивається інакше.

Хто такий калга?

За часів Кримського ханства цей титул мала друга за єрархією особа держави. Посаду запровадив хан Менглі Ґерай. Зазвичай, на неї обирали найближчих родичів хана: братів, синів чи племінників. Усі вони мали належати до ханського роду Ґераїв, що їх у Криму називали султанами, тож посаду дуже часто саме так і називали — калга-султан. Постійною резіденцією калги був Акмесджит (Сімферополь). Першим калгою у Криму, на думку істориків, був старший син Менглі Ґерая — Мухаммад Ґерай. Він мав щорічну долю прибутків від продажу соли та безпосередньо володів містами Акмесджит і Карасубазар. Також він був офіційно визнаний спадкоємець ханського престолу. За деякими даними, Мухаммад Ґерай мав власне військо та резиденцію в Акмесджиті. Фактично калга-султан був однією з найвпливовіших людей у державі, а коли хан вирушав у похід, міг керувати ханством, поки той був відсутній.

Де розташовувався палац калги?

Багато років учені не мали документально підтверджених даних про місце, де стояв палац, і це дуже ускладнювало пошуки. На початку 2000-х удалося з’ясувати, що найімовірнішим місцем був пустир на вулиці Воровського в Сімферополі. Імовірно, комплекс був побудований наприкінці XV — на початку XVI ст. на березі річки Салгир на території сучасного Сімферополя. Зруйнований під час кривавого наїзду російської армії на Крим 1736 року. Після анексії Криму 1783 року палац частково відновили, але пізніше він був знову зруйнований.

У 1832 році на місці напівзруйнованого палацу калги збудували пивоварню Вайсборда, що проіснувала півтора століття — до свого закриття 1984 року. Згодом будівля була зруйнована, й земельна ділянка перетворилася на пустир. Від палацу вже тоді не лишилося нічого, і майже нічого не відомо про те, як він виглядав.

Ласий шматок землі у центрі Сімферополя

На початку 2000-х вдалося з’ясувати приблизне розташування палацу. Історики, посилаючись на письмові розвідки вчених XX ст., довго та вперто добивалися надання цій території статусу історичної пам’ятки, що потребує охорони, але марно. На цьому місці не раз намагалися розпочати будівництво, адже сам пустир розташований на дуже зручному місці: неподалік від автовокзалу, центру міста та об'їзної дороги. У різні роки тут хотіли звести то торгово-розважальний комплекс, то багатоповерхівки, то льодовий палац, то палац водних видів спорту. Проте щоразу, завдяки небайдужим, активістам і журналістам, будівництво вдавалося спинити. Історики дотепер мали надію, що палац таки внесуть у реєстр об’єктів культурної спадщини. Після російської окупації Криму ситуація особливо не змінилася, тож боротьба проти неконтрольованої забудови ділянки тривала. 

Розкопки

2017 року Сімферопольська міська адміністрація профінансувала проведення розкопок на пустирі, і їх результати значною мірою підтвердили припущення істориків. За допомогою кількох шурфів археологи зробили цікаві знахідки: виявлено характерне середньовічне муровання, рештки будівельної кераміки та посуду. Також учені знайшли люльку та найголовніше — дві монети часів Кримського ханства, що дало змогу точно датувати знайдені предмети. Сумнівів фактично не лишилося, археологи були на правильному шляху. Треба було розширювати розкопки.

Це була невелика перемога — проміжна, як з’ясувалося згодом. Територію, визначену археологами, за повідомленням того ж депутата Бальбека, внесли в реєстр пам’яток археології. Формально ця ділянка стала особливою архітектурно-планувальною зоною, де заборонено капітальне будівництво. За обіцянками міської влади, у 2018 році розкопки мали продовжити. Почалося навіть обговорення можливости перетворення цього місця на музей.

Будівництво поруч із розкопками

Поки на пустирі працювали археологи, на одній із ділянок поруч з’явився глухий паркан, а за ним почалося будівництво. Судячи з усього, приватного житлового будинку. Як з’ясувалося, міськрада Сімферополя дивним чином, не зважаючи на ще не завершені археологічні розкопки, віддала кілька ділянок під індивідуальне житлове будівництво. Як приватні особи змогли зробити те, що не вдавалося навіть великим будівельним компаніям, невідомо.

Кримськотатарські активісти провели декілька круглих столів та інших заходів, щоб привернути увагу суспільства до ситуації. Духовне управління мусульман Криму виступило з заявою про необхідність припинити будівництво. Зрештою сімферопольська міська адміністрація звернулася з позовом до суду про визнання незаконним будівництва на одній із ділянок, де за думкою істориків також є рештки палацу. Чиновники вимагали знесення будівель.

Як палац «посунувся»?

У вересні 2019 року Київський районний суд Сімферополя відмовив міській адміністрації в задоволенні позову. Остання подала на апеляцію, і в червні 2020 року Верховний суд Криму скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов міської адміністрації. Але історія навколо ділянки мала несподіване продовження. У березні цього року окупаційна Рада міністрів Криму ухвалила постанову, що змінила попередньо встановлені межі охоронної зони та виключила з неї спірну ділянку. У документах зазначено, що нібито археологи заглибились на 2,5–3 метри, але жодного культурного шару там не знайшли. Виглядає так, наче рештки палацу калга-султана, що були під землею, самостійно «посунулися» вбік, щоб не заважати розпочатому будівництву на ділянці. Зміна кордонів особливої архитектурно-планувальної зони означає, що тепер на цій ділянці можна будувати що завгодно. Нині на цьому місці вже стоїть каплиця, залитий фундамент і встановлені опорні балки майбутньої будівлі.

Позиція громадськости

Кримськотатарські активісти та історики — а їхні голоси найголосніше лунають на захист пам’ятки — відверто обурені таким ставленням російської влади до ханської спадщини Криму. Адже палац калга-султана щойно знайдений після багатьох років пошуків, і його навіть не встигли серйозно вивчити, а вже дозволили забудувати ділянку.

На думку голови виборчої комісії Курултаю кримськотатарського народу Заїра Смедляєва, це планомірне знищення пам’яток архітектури та історії кримських татар, а ситуацію з палацом він називає яскравим прикладом цього процесу. За його словами, передбачалося, що після 2014 року всі питання охорони та розвитку цієї території регулюватимуться за участю муфтіяту Криму: «Але через якісь обставини або через елементарне небажання займатися цим питанням землі чудово перекочували в приватні руки, і тепер там будують каплицю і щось ще, що ніяк не нагадує про кримських татар».

Історик Едем Веліляєв так само каже, що це місце має велике значення для кримських татар, бо палац другої людини в ханстві міг бути визначною пам’яткою архітектури Криму:

«Це свідчення того, що Акмесджит існує вже дуже давно, а також одне зі свідчень влади кримських ханів. У калга-султана була така сама адміністрація, як і в хана. Тож це не просто дача, а один із політичних, економічних і дипломатичних центрів держави».

Також, на думку Веліляєва, цілком імовірно, що під час масштабних розкопок виявили б не тільки палац, а й мечеть, лазню та, можливо, медресе і кладовище.

Про важливість палацу калги каже й відомий науковець Наріман Абдульваапов: 

«Це другий за статусом палац Криму після бахчисарайського. У ньому жили 79 представників керівної династії Кримського ханства. 32 з них потім стали ханами».

Що далі?

На жаль, прогнозувати, що історія з палацом матиме позитивне завершення, не доводиться. Останніми тижнями на місці розкопок цілий час працюють екскаватори та бетономішалки, триває активне будівництво. Активісти звертаються до всіх можливих органів і намагаються залучити громадськість, щоб надати ситуації якомога більшого розголосу. Утім поки що можемо констатувати, що місце однієї з найцікавіших археологічних знахідок Криму останніх років може бути втрачене для істориків надовго.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.