Під час Другої світової війни Паризька соборна мечеть рятувала євреїв. Її імам (Сі Каддур Бенгхабріт, 1868–1954 рр.) організував для них притулок і видачу підроблених мусульманських свідоцтв про народження.
Бенгхабріт, що народився в Алжирі незабаром після того, як ця країна стала територією Франції, і помер в рік початку війни за незалежність, протягом усього життя намагався полегшити інтеграцію французької та арабської культур, а головним його дітищем стала Паризька соборна мечеть, відкрита в пам’ять про солдатів-мусульман, які воювали за Францію в Першу світову війну.
Про приклад мужності і людинолюбства, проявленого послідовником Ісламу, йдеться в публікації на християнському сайті «Храм святителя Миколая Чудотворця на водах».
Соборна мечеть у період окупації Парижа стала притулком для десятків євреїв та учасників Опору, які переховувалися від гестапо і вішіської поліції. Гестапівці влаштовували вуличні облави, вишукуючи обрізаних чоловіків, проте в Парижі було багато мусульман, тому про всяк випадок вони запитували відомості про родовід у Бенгхабріта — як муфтій головної паризької мечеті він був одним з найвпливовіших мусульман в Європі.
На всі запити Бенгхабріт відповідав позитивно — так, мусульманин — і вписував ім’я людини в список парафіян. Одного разу до нього з проханням про допомогу звернувся Салім Хала, алжирський єврей, що став досить відомим в Парижі співаком: не бажаючи ризикувати, він попросив Бенгхабріта видати йому документ, що підтверджує те, що він мусульманин, не чекаючи запиту від гестапо. Документ Бенгхабріт видав, а для переконливості вибив ім’я діда Хала на безіменному надгробку на території мечеті.
З цього моменту до Бенгхабріта часто звертатися — з ризиком для себе і своїх прихожан він почав видавати десяткам паризьких євреїв та євреїв з Північної Африки документи про арабське походження і навіть ховав у підвалі мечеті учасників французького Опору. Бенгхабріт намагався знищувати свідчення своєї діяльності, тому точна кількість врятованих ним невідомо. За різними підрахунками, вона становить від 500 до 1500 осіб.
Це не унікальний, не поодинокий випадок. У статті, присвяченій Голокосту і вміщеній в англомовній газеті «Пенінсула», що виходить в Катарі, виконавчий директор вашингтонського Інституту з близькосхідної політики Роберт Сатлофф наводить деякі цікаві факти, що розповідають про те, як під час Другої світової війни араби допомагали євреям рятуватися від гітлерівців.
На пагорбах, розташованих на захід від міста Туніс, 60 єврейських ув’язнених втекли з трудового табору, що належав силам Осі. Вони постукали у двері фермера Сі Алі Сакката, який мужньо ховав їх до приходу військ союзників…
Сатлофф, зокрема, пише: «Араби запрошували євреїв в свої будинки, охороняли їх цінні речі, щоб німці не могли їх конфіскувати. Вони ділилися з євреями тим мізерним харчовим раціоном, який вони самі мали, і попереджали лідерів єврейських громад про майбутні облави есесівців. Султан Марокко і Бей Тунісу надавали не лише моральну підтримку, а й практичну допомогу своїм єврейським підданим. За словами Якова Зриви з маленького містечка Сфакс в Тунісі, «араби охороняли євреїв».
