Польські і литовські татари у боротьбі за незалежний Крим в 1918 році

Створена у листопаді 1917 року Кримська народна республіка була першою в світі тюркської республікою (в Туреччині була проголошена тільки в 1924 році). Вона проіснувала лише кілька місяців, але встигла привернути увагу всіх тюркських народів, що жили на території колишньої Російської імперії.

Використовуючи після розвалу Російської імперії сприятливу ситуацію, командувач Мусульманського корпусу генерал Сулейман (Мацей) Сулькевич (який походив з родини литовських татар) планував на його базі створити армію незалежної Кримської держави. Але після укладення Брестського миру, на початку 1918 року, корпус був роззброєний німецькими та австро-угорськими військами в районі міста Тирасполь. Це не зупинило генерала, який разом з групою солдатів та офіцерів виїхав до Криму.

У червні 1918 року, за погодженням з німецьким командуванням, Сулькевич сформував Кримський крайовий уряд. У своїй роботі він спирався на Курултай кримськотатарського народу. Міністром закордонних справ став видатний політик, письменник та історик Джафер Сейдамет, лідер партії Міллі Фірка. Міністром справедливості працював близький друг майбутнього президента Польщі Юзефа Пілсудського, Олександр Ахматович, військовим міністром був ще один представник польських мусульман генерал Олександр Мілковський, а міністром сільського господарства Мустафа Мірза-Кипчацький.

Уряд Сулькевича виступив з ідеєю, згідно з якою на півострові планувалося відродити Кримське ханство (під протекторатом Німеччини та Османської імперії). Але влада Німеччини не підтримала цю ідею.

Одночасно з Сулькевичем на півострів прибула і група польсько-литовських татар, які представляли національну еліту. Серед них особливо виділявся Леон Найман-Мірзу-Кричинський-Радван. Він народився 25 вересня 1887 року в Вільнюсі (Вільно), в сім’ї генерала Костянтина Кричинського. У 1911 році захистив диплом юриста в Санкт-Петербурзькому університеті. Під час навчання 1907–1910 рр. створив товариство студентів-мусульман, метою якого було збирання бібліографічних матеріалів з історії татар Польщі та Литви.

На початку 1918 року Леон Найман разом зі своїм братом Ольгердом Кричинським приїхав до Криму. Деякий час Леон працював главою канцелярії Крайового уряду генерала Сулеймана Сулькевича.

Про цей період в житті громади польських татар в Криму історик Селім Хазбієвіч писав: «Польські татари домінували в політичному і культурному житті Криму, і якщо б державну незалежність Криму вдалося зберегти, можливо, це була б держава організована і керована польськими татарами».

Протягом декількох століть польські і литовські татари виконували місію посередників між народами Заходу і Сходу. Польська дипломатія в XVI–XVIII ст. використовувала мусульман Речі Посполитої з метою встановлення контактів з Кримським ханством та Османською імперією. Знання східних мов дозволяло їм не тільки виконувати дипломатичні доручення, а й виступати в ролі культрегерів.

«Їх присутність пояснює велику симпатію до мусульманського Сходу, яка до нашого часу існує в широких верствах польського суспільства. Польські татари, це зв’язок, який з’єднує узами крові польське суспільство зі світом Ісламу», — писав на початку 30-х років Леон Найман.
Польсько-литовські татари в Криму не відокремлювали себе від кримських татар. Вони встановили дружні контакти, зокрема, з одним з лідерів кримськотатарського національного руху Джафером Сейдаметом, які підтримували протягом декількох десятиліть.

У листопаді 1918 року уряд Сулеймана Сулькевича пішов у відставку. Сам Сулькевич поїхав до Азербайджану, де став начальником Генерального штабу Збройних сил Азербайджанської Демократичної Республіки. Слідом за Сулькевичем поїхали і деякі польсько-литовські татари. Леон Найман в Азербайджані став директором адміністрації уряду, а його брат Ольгерд Кричинський обійняв посаду заступника міністра юстиції.

Після захоплення Червоною армією Баку, навесні 1920 року, генерал Сулькевич був заарештований. 15 червня 1920 року його розстріляли за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Не чекаючи подібної долі, польсько-литовські татари покинули Азербайджан і повернулися на батьківщину.

У 1926 році Леон Найман організував у Польщі культурно-просвітницьке товариство польських татар. Він — автор численних праць з історії мусульман Польщі і Литви, які зробили його ім’я відомим у Франції, Німеччині та Туреччині. Серед них варто виділити такі: «Російська політика у прикордонних районах», «Литовські татари в польській армії в період повстання 1831 року», «Історія мечеті у Вільно».

У період 1932–1938 рр. Найман був редактором наукового журналу «Rocznik Tatarski». У 1930 році він був обраний членом Польського товариства сходознавства. На початку 30-х років ХХ ст. здійснив подорож Марокко і Туреччиною. Нагороджений польським Золотим хрестом Заслуги в 1933 році та Орденом офіцерів зірки Ujsam Alauit Королівства Марокко в 1935 році.

Після окупації Польщі Німеччиною 27 вересня 1939 року Леон Найман Кричинський був заарештований гестапо. Разом з іншими 12 тис. польських інтелектуалів був розстріляний у П’ясницькому лісі біля селища Вейхеров.

Не менш трагічно склалася доля і його брата, Ольгерда Кричинського, який після повернення з Азербайджану активно брав участь у суспільному житті польських мусульман. З 1932 року працював прокурором Верховного суду Польщі. Після поділу країни між СРСР і Німеччиною опинився в зоні радянської окупації. Був заарештований НКВС і помер в 1941 році у смоленській в’язниці.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»