Коли мусульманинові ставлять запитання про правильний шлях, він звичайно відповідає, що це шлях Корана і сунни. В наші дні безліч течій і направлень одностайні в цьому. Тоді чому виникають розбіжності?
Сейран АРІФОВ
Проблема полягає в правильному розумінні Корана і сунни. Доказ цьому ми знаходимо в історії: муатазіліти, джахміти, шиїти, хаварідж - всі вони керувалися Кораном і сунною, а не грецькою філософією чи іранською релігією, як іноді вважають.
Сьогодні ми бачимо кілька течій, які звеличують себе над іншими на тій підставі, що винятково вони дотримуються правильного шляху, обвинувачуючи інших у єресі й помилках, аж до невір'я.
Розбіжності в деяких питаннях практики чи щодо доктрин, що стосуються атрибутів Всевишнього Аллаха, суперечки про методи відродження Ісламу чи державотворення часто закінчуються докорами в тому, що опоненти не керуються Кораном і сунною. Безумовно, подібні обвинувачення нічим не обґрунтовані. Ті, хто гордовито називає себе кращою громадою чи спасенною групою, партією Аллаха, спадкоємцями предків, на превеликий жаль, нерідко самі неосвічені.
Наша умма не стане сильною, якщо не об'єднається. І єдності нам не досягти, поки недалекі й напівписьменні люди не зникнуть зі списку вчителів, не перестануть нав'язувати своє розуміння Ісламу.
Цим матеріалом ми починаємо цикл статей, у яких будуть розглянуті деякі аспекти розуміння Ісламу, його законів і принципів. Особливу увагу приділимо тим питанням, які є причиною розбіжностей серед мусульман. У свій час саме ці розбіжності й погубили ісламський халіфат.
Що таке розуміння? В Ісламі це поняття позначене словом фікх і звичайно переводиться як «знання, глибоке розуміння чого-небудь».
Всевишній Аллах ниспослав тексти Корана арабською мовою і дав нам сунну Пророка (мир йому й благословення) також на арабській. Неоднакові здібності людей, їхній життєвий досвід, розум, уважність, схильність до аналізу і, звичайно, щирість і старанність у збагненні релігії - все це приводило до різних думок з тих чи інших питань, що не виходить за рамки релігії.
Збірники хадисів складені вченими, кожний з яких застосовував свої методи відбору й різні критерії вірогідності, що позначалося на використанні тих чи інших хадисів для аргументації в релігійних питаннях. Сподвижник Пророка, найвідоміший тлумач Корана Ібн Аббас виділяв у Книзі Аллаха чотири рівні тлумачення: перший - розуміння, доступне навіть дитині; другий - зміст, зрозумілий дорослій людині; третій - розуміння вченого; четвертий - те, що відомо тільки Всевишньому.
Окремі ісламські течії, на жаль, не визнають альтернативних тлумачень. Фанатизм недоучок став причиною розбіжностей і ворожнечі. Прийняти авторитет істини важче, ніж дотримуватися істини авторитету.
Насправді про основи Ісламу ніхто не сперечається, а різне бачення окремих, другорядних питань мало місце навіть у часи Пророка (мир йому й благословення). Наприклад, сподвижники розходилися в думках щодо того, чи бачив Аллаха при вознесінні на небо Пророк (мир йому й благословення), чи чує мертвий голоси живих людей. І в цьому немає нічого поганого, якщо учасники дискусії дотримуються етики, принципів справедливості й об'єктивності, щиро прагнуть спільно пізнати істину.
Учені сперечалися про атрибути Аллаха Всевишнього і Його дії, про те, чи були Адам, Хідр і Лукман пророками. Але при цьому ніхто нікого не обвинувачував у невір'ї чи помилках, як роблять сьогодні ті, хто заявляє про своє бездоганне дотримання Корана і сунни.
Немає нічого страшнішого ніж невігластво. Ще вчора ці брати молилися в одній мечеті, а сьогодні вони вже називають один одного невірними чи єретиками і навіть не вітаються, не беруть участь у похоронах мусульман. Це шлях до внутрішнього розколу, через який пройшли всі радикальні групи. Прикладом тому може служити історія харіджитських сект, що виникли з однієї течії.
Одна з проблем сьогодення в тому, що деякі вчені-мухаддіси вважають, начебто відродження правильного Ісламу полягає в неодмінному поверненні людей до першоджерел, точніше до Корана і сунни. Але справа в тому, що мусульмани не відмовлялися від цих першоджерел. Питання не в наявності чи відсутності книг, а в розумінні того, що в них написано. Неправильне розуміння релігії і є головною проблемою в наш час.
Як ми вже говорили, тексти Корана і сунни були загальнодоступними, і до них зверталися за аргументацією своїх поглядів всі течії й секти. Але розходження між ними полягає не в дотриманні Корана і сунни, а в тому, як вони їх розуміють.
Що таке правильний шлях? Посланник Аллаха (мир йому й благословення) пояснив це ясно й коротко: «Це шлях, яким іду я і мої сподвижники». Також він говорив: «Тримайтеся моєї сунни і сунни праведних халіфів».
Узагальнюючи, можна виділити сім причин розбіжностей, три з яких носять негативний характер, а чотирьох неможливо уникнути, тому вони являються припустимими.
До першої відноситься використання людського розуму в збагненні сокровенного, про що не можна судити поза рамками божественного одкровення. Друга причина - це вплив різних релігій, філософій або думок на розуміння Ісламу. Третя - таємна змова ворогів Ісламу, які намагаються його знищити.
Неминучі причини (такі, уникнути яких неможливо): перша - розбіжності з приводу вірогідності чи слабості деяких хадисів; друга - розуміння і тлумачення деяких аятів і хадисів; третя - використання методів розв’язання протиріч між доказами. І, зрештою, - суперечки щодо прийнятності тих чи інших видів аргументації.
Тільки зважений і науковий підхід до вивчення розбіжностей і їхніх причин допоможе мусульманам звузити коло спірних питань і не дозволить привести до розколу умми. Крайня нетерпимість у дискусійних, другорядних моментах роз'єднує нас, породжуючи взаємну ненависть і ворожнечу - те, чого хочуть вороги мусульман. Радикалізм і фанатизм руйнують силу нашого братерства і єдності, позбавляючи нас допомоги Всевишнього Аллаха, яку Він обіцяв.
У чому полягає правильне розуміння Ісламу, і де шляхи до порозуміння - ці питання хвилюють віруючих, як в Україні так і у всьому світі. Постараємося, якщо буде на те воля Аллаха, детально розглянути їх у наступній статті.
(Далі буде)
За матеріалами газети «Арраід»
