Розуміння - перший і найскладніший крок на шляху до істини. Проблема правильного розуміння Ісламу актуальна сьогодні, як ніколи. Тисячі молодих мусульман розділяються на групи і течії, розриваючи наші ряди.
Сейран АРІФОВ
Проблема розуміння релігії (частина 1)
Посланник Аллах (мир йому й благословення) говорив: «Кому Аллах захоче блага, тому дасть розуміння релігії».Як нам розуміти Іслам? В основі розуміння повинно лежати усвідомлення універсальності й всеосяжності Ісламу, про що неодноразово згадував у своїх працях шейх Юсуф Кардаві та інші богослови.
Спочатку хотілося б розглянути різницю між знанням тексту і його правильним розумінням.
В Корані приводиться приклад тих, хто читає Писання, але не розуміє його. І це не означає, що люди не володіють мовою текстів, — вони не розуміють, чого хоче від них Всевишній Аллах, не роблять правильних висновків і не дотримуються ниспосланого їм: «Ті, кому було доручено дотримуватися Тори, але вони не дотримувалися її, подібні до осла, завантаженого книгами» (Коран, 62:5). Як відзначив у своєму тафсірі шейх Сеід Кутб, це порівняння можна застосувати і до мусульман.
Посланник Аллаха (мир йому й благословення) попереджав, що настане час, і люди втратять знання: «Воістину, Аллах не стане забирати знання, просто позбавляючи його людей, але Він буде забирати знання, забираючи до себе знаючих, а коли не залишить Він жодного знаючого, люди почнуть вибирати собі неосвічених керівників, до яких будуть звертатися з питаннями, а ті будуть виносити рішення, не маючи знання, у результаті чого самі зіб'ються зі шляху і введуть в оману інших».
Знання в Корані й сунні означає саме розуміння і здатність робити правильні висновки, а не просто володіння інформацією. Пізнання істини - дар Аллаха і результат старань у служінні Йому і Його релігії.
Імам Абу Хамід Газалі відзначав наступні причини, що заважають зрозуміти істину:
- недолік розуму, як у дитини або божевільного;
- гріхи;
Посланник Аллаха (мир йому й благословення) говорив про це: «Хто зробив гріх, той втратив частину свого розуму, який до нього ніколи більше не повернеться».
- повернення думки до інших речей, як у того, хто зайнятий тільки своїм матеріальним становищем, і не цікавиться нічим, крім грошей.
Всевишній говорить: «Вони знають про мирське життя тільки явне, але вони безтурботні до Останнього життя» (Коран, 30:7).
- сліпе наслідування кого-небудь і фанатизм;
Наприклад, фанатизм у прихильності традиціям предків, своїй думці або думці партії, учителя: «Але вони розірвали свою релігію на частини, і кожна секта радується тому, що має» (Коран, 23:53).
- помилковий вибір напрямку пошуку або джерела.
На завершення цього пункту можемо зробити один висновок: правильне розуміння Ісламу - це те розуміння, яке ми успадкували від Посланника Аллаха, його сподвижників і праведних імамів. Посланник Аллаха (мир йому й благословення) сказав про правильний шлях: «Це те, чого дотримуюся я і мої сподвижники», «Тримайтеся мого шляху і шляху праведних халіфів».
Згадаємо, що такі відомі знавці Корана й хадисів, як Алі ібн Асім, Хафс ібн Гаяс, Яхья ібн Маін, Яхья ібн Саід Куттон, Суф’ян ібн Уейна, Абдулла ібн Мубарак, слідували в питаннях релігії за імамом Абу Ханіфою. Вони прекрасно розуміли, що здатність тлумачити зміст текстів дана не кожному, і не кожний досяг цього високого рівня знань.
Абдулла ібн Мубарак, цей великий імам, муджахід і знавець релігії, говорив: «Якби Аллах не дозволив мені зустрітися з Абу Ханіфою і Суф’яном Саурій, я був би серед послідовників нововведень і єресі».
Імам Ахмад ібн Ханбал згадував: «Я не знав, що таке загальний і конкретний текст, що таке скасований і скасовуючий хадис, поки не зустрів Шафії». Коли його запитали про вчителя, знаменитого збирача хадисів, імама Абдурраззаке, він відзначив: «Як мало розуміння серед знавців хадисів».
«Хадис, - за словами Ібн Уейни, - введе людину в оману, якщо вона не з розуміючих».
Ібн Уахб, імам і учень імама Маліка, попереджав: «Кожний, хто знає хадиси, але не має наставника в їхньому розумінні, буде серед заблудлих».
Що стосується розбіжностей у розумінні релігійних питань, звичайно ж, вони були й будуть серед мусульман. Принцип, яким ми керуємося, із впевненістю можна назвати найбільш вірним і конструктивним: пошук спільних позицій і поглядів та співпраця на цій основі з усіма мусульманами, і терпиме ставлення один до одного, коли ми розходимося в чомусь у думках.
Такий підхід стане порятунком для мусульман й Ісламу, особливо беручи до уваги зростаючі ворожнечу й фанатизм, що помітно в Криму. Дезорієнтація мусульман, як результат роботи різних ісламських сект, і протистояння своїм братам не робить честі віруючим, що прагнуть до задоволення Аллаха.
Аллах ниспослав нам релігію, щоб об'єднати віруючих, а не для того, щоб кожний дотримувався того, що йому до душі. Перекручене розуміння залишається основною причиною слабості й роз'єднаності мусульман. Одні зайнялися питаннями віропереконання, інших приваблює політична сторона, треті віддаються поклонінню й духовному розвитку, четверті обмежуються добродійністю.
Багато західних політичних діячів, сходознавці й місіонери не перший рік говорять про необхідність змінити розуміння мусульманами своєї релігії. Мова йде, насамперед, про поділ на загальну та особливу (сакральну) сфери, релігійну й державну, політичну і духовну. Як відзначав учений Мустафа Таххан, найбільший удар мусульманам був нанесений, коли їхнім ворогам удалося розщепити розуміння Ісламу, розмежувавши питання віри і суспільні питання, моральність та економіку, поклоніння і повсякденне життя, науку і служіння Творцеві.
Релігія Аллаха охоплює всі сторони життя людини: це держава і батьківщина, уряд і народ, моральність і сила, милосердя і справедливість, праця і економіка, заклик і джихад, армія і ідея. Іслам удосконалив норов, ставши засобом виправлення людської особистості, суспільства, запропонував методи формування віропереконання і розкрив шляхи поклоніння Творцеві.
Пророк Мухаммад (мир йому й благословення) збалансував передачу ісламського вчення своїм сподвижникам. Тринадцять років у Мецці він вчив їх вірі й поклонінню, виховував моральність і навчав способам заклику й ісламської роботи, принципам сусідства з немусульманами.
Коран, хадиси Пророка і його сунна однозначно вказують на те, що не можна розділяти віропереконання й моральність, поклоніння й добродійність, політику й освіту, соціальну діяльність і духовність. І все-таки ми бачимо сьогодні течії й секти, що заявляють про себе як про єдиних послідовників шляху Пророка (мир йому й благословення). Вони не усвідомлюють того, що провокують розкол серед мусульман. Хіба не про них сказано у книзі Аллаха: «Ти не маєш ніякого відношення до тих, які розкололи свою релігію і розділилися на секти. Їхня справа знаходиться в Аллаха, і пізніше Він повідомить їм про те, що вони робили» (Коран, 6:159). Тільки спираючись на Коран і сунну, ми станемо на правильний шлях.
(Далі буде)
За матеріалами газети «Арраід»
