У наш час величезний світ завдяки технологіям — та й тому ж інтернету - суб'єктивно сприймається маленьким, практично будь-яка точка планети доступна якщо не фізично, то віртуально. За допомогою веб-камер ми в режимі реального часу можемо спостерігати за подіями на вулицях міст інших країн, спілкуватися з людьми... І в той же час у людей різних країн є не завжди вірні (а іноді — дуже дикі уявлення) про традиції та звичаї представників інших культур і релігій - і, до речі, не завжди міфи і негативні стереотипи побутують по відношенню до народів далеких країн: в межах однієї країни жителі одних регіонів живуть в полоні помилок щодо звичаїв і укладу життя своїх же співгромадян іншої частини країни; в багатонаціональних ж, полікультурних країнах нерозуміння, нетерпимість до традицій, релігії іноді призводить до міжетнічних і міжрелігійних сутичок. Свою лепту щодо подолання негативних стереотипів, щодо знайомства з культурою та мистецтвом, традиціями і звичаями арабського світу намагається внести ВАГО «Альраід», постійно ініціюючи зустрічі, круглі столи та конференції.
В інституті філології університету ім. Т. Шевченка 31 березня студенти, які вивчають арабську мову, мали змогу відвідати майстер-клас з арабської каліграфії, який провели кандидат філологічних наук, художник, мистецтвознавець, лікар Наталія Дмитрієва та завідувач відділом ісламської культури громадської організації «Ан-Нур» Тарік Сархан.
Директор єгипетського центру арабської мови та культури Олена Хомицька розповіла, що ця зустріч - реалізація однієї зі спільних ініціатив ВАГО «Альраід» та інституту філології університету ім. Шевченко і зазначила, що в рамках співпраці з ВАГО «Альраід» проводяться заходи, під час яких студенти знайомляться із звичаями, культурою та мистецтвом, особливостями країн арабського світу. На думку педагога, ці заходи, які проводяться у вузі в позаурочний час і при цьому не є обов'язковими, проте стимулюють інтерес студентів до навчання: «Неможливо вивчити мову, не знаючи особливостей культури і мистецтва носіїв мови», - відзначила О. Хоміцька.
Студенти розповіли, чому вирішили не тільки дізнатися, що собою представляє мистецтво арабської каліграфії, а й випробувати з неї свої сили:
- Насамперед, я тут тому, що моя професія в майбутньому буде пов'язана з арабською мовою, а каліграфія - один з елементів арабської культури. Ну і, крім усього іншого - це просто цікаво, незвично - такого майже ніде не зустрінеш в Україні!
- Здавалося б, наші культури і традиції дуже різняться - але в той же час можна знайти щось спільне і цікаве для себе.
- Культура - вона не може бути водою в стоячому ставку, народи повинні ділитися своєю культурою. Кожен народ, кожен етнос щось запозичує у своїх сусідів, збагачує цим своє, і таким чином зароджується щось нове, унікальне і цікаве.
- Цікава культура, відмінна від нашої, досить екзотична - тому викликає величезний інтерес, чому не прийти і не дізнатися щось нове, якщо є можливість?
- Знаєте, коли говорять про відмінності - ось, кажуть, мусульманки носять хіджаб, покривають голови хусткою, українки ж цього не роблять. Але якщо подивитися на наші національні костюми, на головні убори, які носили наші жінки - то вони дуже схожі. І іноді стає шкода, що ми так легковажно ставимося до своєї спадщини - на відміну від мусульман, що дбайливо зберігають традиції, своє неповторне мистецтво - ту ж каліграфію...
- Я вивчаю мову три роки. Що стосується каліграфії... Я раніше ходила в ісламський культурний центр, там заввідділом культури Тарік Сархан дуже багато розповідав про арабський світ. У тому числі і про каліграфію, я зацікавилася - і дізнавшись, що є можливість потрапити на майстер-клас - вирішила її не упускати.
- А я вважаю, що для того, щоб дізнатися особливості народу - необхідно жити серед цього народу. Неможливо безвилазно сидіти в Києві, відвідувати гуртки та курси, вивчати мову і думати, що ти щось знаєш про характер арабів. Потрібно подорожувати, спілкуватися.
- А як я можу вивчити мову, якщо не буду нічого знати про традиції, про народну творчість, про музику тієї країни - або тих країн, де розмовляють цією мовою?
- Мій інтерес до арабської мови і всього, що з ним пов'язано, виник давно, з того часу, як я 8 років жила в арабській країні (моя мама - з України, тато - з Йорданії). Арабська каліграфія - це дуже красиво, це мене приваблює навіть з естетичного боку, як мистецтво.
- Залежно від того, які мистецтва в почесті у того чи іншого народу, яким заняттям віддається перевага - можна краще зрозуміти душу цих людей. У арабів споконвіку культивувалася поезія, каліграфія, науки... Араби дали світові математику, медицину, філософію, в кінці-кінців, одну зі світових релігій - і дізнатися хоч трохи більше про мистецтво зайвим не буде.
Наш кореспондент поспілкувався і з майстром арабської каліграфії з Донецька - кандидатом філологічних наук, художником, мистецтвознавцем і лікарем Наталією Дмитрієвою. Як розповіла Наталя, ініціатором проведення майстер-класу з арабської каліграфії виступили ДУМУ «Умма», ВАГО «Альраід»: «Дуже багато донеччан, що вимушено виїхали з тимчасово окупованого міста, зараз - у Києві, вони знають мене, як каліграфа - і запрошують проводити заняття, майстер-класи».
Зі слів Наталії Дмитрієвої, до сутички на сході України в Донецьку міжнародний культурологічний центр «Діскавері» проводив курси, де бажаючі осягали мистецтво арабської каліграфії: «Зараз з цілком зрозумілих причин немає ні курсів, ні занять... Я весь час переїжджаю з місця на місце - і там, де я буваю, я намагаюся знайти можливості і проводити ці заняття. Ось, сьогодні - тут, в університеті - майстер-клас для студентів, які вивчають арабську мову».
Наш кореспондент зауважив, що на майстер-класі з секретами мистецтва арабської каліграфії знайомилися студенти явно неарабського походження і задав питання: «На Ваш погляд, такі заняття, такі пізнавальні зустрічі, такі акції, які хоч трохи та й наближають до розуміння мистецтва, естетичних уявлень інших народів - чи можуть вони служити свого роду щепленням від бацил ксенофобії? Чи допомагає це долати роз'єднаність, ворожнечу?», - На що Наталя Дмитрієва відповіла:
«Безумовно. Якби люди більше подорожували, знайомилися один з одним, брали б участь у кулінарних подорожах, каліграфічних подорожах (і подорожі можливі навіть тоді, коли ми не маємо можливості виїхати фізично)... Так, якби люди більше подорожували - схід України частіше б їздив на Захід і не тільки нашої країни, а й за межі, а Захід - частіше бував б у нас на Сході - повірте, не було б цієї виниклої зараз проблеми», - зауважила вона.
Наталія Дмитрієва дала пораду тим, хто вирішив спробувати себе в мистецтві каліграфії: «Потрібно практикуватися. Потрібно починати - брати і пробувати. Потрібно починати з будь-якого місця, хоч з початку, хоч з середини. Це як писати курсову роботу - якщо ти будеш довго писати введення, ти ризикуєш не встигнути до кінця. Пиши з будь-якого місця, яке тобі сподобалося - але це повинна бути щоденна практика. Причому - не обов'язково каліграфічна: це має бути практика зору, практика «вдивлення» в іншу культуру, в зразки творів мистецтва, які вона створила; практика спілкування з носіями цієї культури. Чому? Та тому, що так чи інакше, навіть якщо це дуже поверхневе спілкування, недовге - як сьогоднішня зустріч, як разовий акт (не можна сказати, що це було глибоке проникнення) - це все одно залишає свій слід, залишає своє зерно - і воно обов'язково проросте», - впевнена Н. Дмитрієва.
З приводу схильності людей шукати при знайомстві з якою-небудь новою культурою те, що суперечить звичному і прийнятому, що розділяє, Наталія Дмитрієва зауважила: «Безумовно, це властивість нашого розуму. Ми щось дізнаємося, аналізуємо нові знання - а аналіз передбачає поділ, адже навіть своє можна зрозуміти, лише порівнюючи його з чужим. Але, тим не менше - якщо на цьому етапі зупинитися - то не одержати глибокого пізнання. Це є поверхневе ковзання. Тобто - після аналізу повинен бути синтез»...
Колись та, хто пише ці рядки, відкрила для себе «родинні зв'язки» різних емоцій, почуттів, переживань і станів: «Невігластво - мати страху, а страх - мати ненависті».
Чим більше ми дізнаємося, тим більше у нас шансів зрозуміти навколишній світ, тим швидше ми зможемо приймати і віддавати цьому світові любов, тим менше ризик проростання в душах ворожнечі. Тому навіть маленька можливість дізнатися хоч трохи більше про своїх сусідів по Земній кулі наближає всіх жителів цієї планети - до миру і злагоди, до того, що дійсно важливо для кожного з нас.
Власкор
