Точна дата народження Пророка Мухаммеда (мир йому і благословення) є спірною, але це, швидше за все, понеділок, 9-й день місяця Рабі аль-ауаль (20 або 22 квітня 571 р. н.е.), причому того ж року, коли відбулося вторгнення слонів у Каабу. А пішов він (мир йому і благословення) з життя в понеділок, в 12-й день місяця Рабі аль-ауаль, в одинадцятому році після хіджри (8 червня 632 р. н.е.).
Історія святкування
Шейх Атіййях Сакр, колишній голова Комітету з фатв Університету Аль-Азхар, посилаючись на авторитетні джерела, констатує, що першими, хто почав святкувати день народження Пророка, були Фатиміди. Вони влаштовували з цієї нагоди грандіозні свята в Єгипті і роздавали велику кількість солодощів. Але насправді Фатиміди святкували день народження й інших членів родини Пророка, а також день народження Христа.
Однак всі ці свята припинилися в 488 р. (за хіджрою) за наказом Аль-Афдаля Шахіндаха (сина головнокомандуючого Бадра Аль-Джамалі), який був богобоязливою людиною і дотримувався сунни (практики Пророка).
Люди не відзначали ці свята до самого приходу до влади Аль-Мамуна Аль-Батаіхі, який в 517 р. (за хіджрою) видав офіційний указ, в якому наказувалося роздавати милостиню на 12-й день місяця Рабі аль-ауаль. Керував її роздачею Сана Аль-Малік.
А коли до влади прийшли Аюбіди, вони поклали кінець звичаям Фатимідів, але люди продовжували святкувати день народження Пророка вдома у родинному колі. Потім його знову почали офіційно святкувати на початку VII століття (за хіджрою) в Ірбілі за наказом спадкового правителя цього міста Музафара Ад-Діна.
Музафар з величезною турботою і увагою ставився до подібних свят і наказував розбивати торговельні ряди з початку місяця Сафар. Це були оздоблені намети, які тяглися від воріт Аль-Кала до воріт Хандак. Музафар щодня після молитви аль-аср ходив подивитися на розваги, які влаштовували в цих наметах.
Святкування іноді проводили на 8-й день місяця Рабі аль-ауаль (а іноді на 12-й) - який був офіційним святковим днем. За два дні до цієї дати Музафар зазвичай віддавав наказ про забій овець, корів і верблюдів прямо на головній вулиці в розпал веселощів, м'ясо яких потім потрібно було приготувати і роздати людям.
Мавлід - це біда (нововведення)?
Через поширення нововведень вчені-улеми засудили ці святкування і заявили про їхню безпідставність. Серед таких учених був правознавець маликітської школи Тадж Ад-Дін 'Умар Ібн Аль-Лахмі Аль-Сакандарі, відомий як Аль-Факахані (помер в 731 р. за хіджрою). Він з цього питання написав трактат «Аль-Маурід філь калям 'аля-маулід».
Шейх Мухаммад Фадль 'Ашур стверджує, що в X столітті за хіджрою думки вчених з цього приводу розділилися. Одні говорили, що це дозволено, а інші - що ні. Ас-Суюті, Ібн Хаджар Аль-Аскалані та Ібн Хаджар Аль-Хайтмі виступили за святкування, однак засудили нововведення, які мали місце під час святкових заходів.
Шейх Юсуф Аль Карадаві у книзі "Сучасні фатви" пише: «Колегія муфтіїв щодо святкування дня народження Пророка має дві точки зору:
1) день народження Пророка не відзначався в часи сподвижників і їхніх сучасників (табіін), тому святкування його є нововведенням;
2) святкування дня народження пророка є сунною.
Насправді ж обидві точки зору помилкові. Якщо день народження Пророка не відзначався серед сподвижників і їхніх сучасників, то це не означає, що святкування його зараз - це нововведення. З іншого боку святкування дня його народження не встановлено шаріатом.
Однак воно входить до числа дозволених справ (мубахат), за умови, що святкування при цьому не будуть вважати сунною і воно не виходитиме за рамки сунни Пророка (мир йому і благословення), як це часто буває на багатьох торжествах. Суть святкування з нагоди дня народження Пророка полягає в нагадуванні про життя Пророка (мир йому і благословення)».
З цього приводу заступник голови Європейської Ради з фатв і досліджень Фейсал Маулауі говорить: «З погляду шаріату, святкування дня народження Пророка дозволяється, хоча воно й не має під собою основи, у тому розумінні, що ні сподвижники, ні табііни (гідні представники найкращих часів Ісламу) не відзначали день народження Пророка.
Пізніше, коли багато мусульман уже не мали уявлення про вдачу і спосіб життя Пророка, якому були притаманні простота, скромність, милосердя і співчуття, коли любов до нього почала згасати, один з мусульманських правителів зібрав учених і наказав їм написати книгу, присвячену життю Посланника і його прекрасній вдачі. Після цього він влаштував грандіозне свято з нагоди дня народження Пророка, що було схвалено багатьма вченими. Ця традиція збереглася до наших днів.
Але при цьому необхідно відзначити, що це святкування не є якимось видом поклоніння, установленим Всевишнім Аллахом. Воно являє собою лише один з різновидів звичаїв і традицій, встановлених людьми. А шаріат у свою чергу або дозволяє цю традицію, якщо вона не має характеру забороненого (харам ), або забороняє її, якщо вона містить у собі заборонені моменти. Але в даному випадку це святкування - нагадування про життя і характер Пророка, і саме тому в ньому, якщо буде на те воля Всевишнього, полягає очевидна для всіх нагорода від Аллаха.
Проте слід остерігатися тих єретичних тверджень і оман, що доходять до ступеня невір'я (куфр), які містяться в деяких книгах, присвячених мавлідам. Все це є забороненим (харам) не тільки під час річниці дня народження Пророка, але й у день народження Посланника. Я відзначаю день народження посланницької місії, нагадую людям про місію і життя посланника Аллаха».
Святкувати мавлід бажано
Шейх Атіййях Сакр висловлює думку про те, що сьогодні святкувати подібну релігійну подію особливо бажано, оскільки молодь - захопившись святкуванням інших подій - стала забувати про історичні дати і їхню значимість.
Він говорить: «...Святкування дня народження Пророка (мир йому і благословення) дозволено на знак любові до нього і у прагненні бути схожим на нього, але тільки якщо воно не передбачає нічого із забороненого. Серед таких заборон - неналежні контакти між чоловіками й жінками, недозволена поведінка в мечетях і участь у нововведеннях, подібних до поклоніння на могилах, а також все інше, що суперечить вченню ісламу. Якщо всі ці нововведення зводять нанівець релігійну користь від цих святкувань, тоді їх потрібно припинити, щоб - як це зазначено в Шаріаті - запобігти шкоді і злу».
А от що додає до цього шейх Юсуф Аль-Карадауі: «Всі ми знаємо, що сподвижники Пророка (мир йому і благословення) не святкували ні його день народження, ні річницю хіджри, ні (річницю) битви під Бадром, тому що вони самі були свідками цих подій, які відбулися за життя Пророка і завжди залишалися в їхніх серцях і душах».
За словами Саада Ібн Абі Уаккаса, сподвижники так само охоче розповідали своїм дітям історії про битви, які вів Пророк, як і навчали їх Корану. Таким чином, вони самі нагадували своїм дітям про те, що відбулося за життя Пророка, і тому їм не потрібно було влаштовувати подібні свята. Однак наступні покоління почали забувати славну історію і її значення. Подібні святкування потрібно влаштовувати, щоб нагадати людям про життя і заклик Порока (мир йому і благословення). Але, на жаль, вони стали включати ряд нововведень. Але ж святкування дня народження Пророка означає святкування народження ісламу. Подібна подія покликана нагадати людям, як жив сам Пророк (мир йому і благословення).
Всевишній Аллах говорить: "Посланник Аллаха - зразковий приклад для вас, для тих, хто покладає надії на Аллаха, [вірить у прихід] Судного дня і поминає Аллаха багаторазово" (Коран, 33:21).
Святкуючи хіджру Пророка (мир йому і благословення Аллаха), ми повинні вчити людей таким цінностям, як здатність до самопожертви, у тому числі на прикладі сподвижників: згадаємо Алі, який ліг спати на місце Пророка в ніч хіджри, або ж Асму, коли вона піднялася на гору Саур. Ми повинні вчити їх планувати своє життя так, як Пророк спланував свою хіджру, і такій вірі в Аллаха, яка була в Пророка, коли Абу Бакр сказав йому: «Нас легко могли побачити», на що Пророк відповів: «О Абу Бакр! Що ти думаєш про двох, коли третій з ними Аллах?»
Нам потрібно пам'ятати всі ці уроки й цінності, і подібні свята відроджують їх у нашій пам'яті. Якщо ці свята правильно відзначати, тоді вони послужать великій меті - наближенню мусульман до вчення ісламу, а також до Сунни і життя Пророка (мир йому і благословення).
За матеріалами сайту Іслам для всіх
