На порталі Ресурсного Центру «ГУРТ» з 11 січня по 6 лютого тривав «Місяць різноманіття». Головними його темами було визначено принципи толерантності, різноманітності, інклюзії та рівних можливостей в Україні та поза її межами; зусилля, що поєднують співпрацю громадянського суспільства та влади в розробці ефективних політик і вихованні більш толерантного суспільства; формування простору, де є змога почути думки кожного, незалежно від його статі, віросповідання, етнічної приналежності, стану здоров’я тощо.
У межах «Місяця…» журналісти ресурсу поспілкувалися із співзасновником громадської ініціативи КримSOS та кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові» Алімом Алієвим, який розповів про діяльність кримських татар у сучасній Україні, їхні прагнення, плани на майбутнє й власне розуміння різноманіття.
З якою метою Ви створили культурний центр «Кримський дім у Львові»?
— Організація має на меті розвивати кримськотатарську культуру й традиції, а також підтримувати зв’язок з тими, хто залишився на півострові. За ці неповні два роки «Кримський дім» спільно з громадською організацією «КримSOS» реалізував десятки культурологічних та освітніх проектів. Ми використовуватимемо центр як майданчик, де переселенці з Криму та сходу України разом із місцевими жителями матимуть можливість спілкуватися, проводити різні заходи. Для нас важливо, щоб «Кримський дім» не був місцем, куди приходили пожаліти кримських татар, а сприймався як осередком генерування нових смислів.
Які проекти «Кримського Дому» вже вдалося реалізувати?
— Коли я приїхав до Львова, то почав організовувати Фестини кримськотатарської культури — музичні, мистецькі проекти, фестивалі, де ми знайомили львів’ян з кримськотатарською культурою. Разом із Халілом Халіловим, який є менеджером культурних проектів, ми почали реалізовувати проект «Музичні колаборації». Українські та кримськотатарські музиканти й виконавці створили одну програму, де виконували пісні двома мовами. Минулого року провели перший в Україні «Фестиваль переселенців та львів’ян», де і перші, й другі могли продемонструвати свої таланти й творчість. Ми хотіли показати місцевим мешканцям, що переселенці — люди, які не лише постійно чогось потребують, а й самі можуть багато чого надати.
Які культурні проекти «Кримського Дому» викликали найбільший інтерес серед жителів Львова?
— Ми провели серію публічних лекцій «Хто такі кримські татари?», організували зустріч зі співачкою Джамалою, яка викликала неймовірний резонанс. Досі проводимо курси кримськотатарської та англійської мов. Також організували курси української мови, курси танців, які ми зараз плануємо відновити. Разом із міською радою Львова та Кракова представили Львів на днях Львова в Кракові, де була представлена кримськотатарська культурна програма.
Науковцям, які цікавляться кримськотатарською тематикою, допомагаємо дістатися до архівів. Для самих кримських татар проводимо різні заходи, традиційні свята.
Як, на Вашу думку, кримськотатарська спільнота змінила культурне обличчя Львова?
— До Львова й області після окупації переїхали дві тисячі кримських татар. Це не так багато, проте дуже важливою є роль тих кримських татар, які втілюють тут культурологічні проекти. Адже до окупації про кримських татар тут мало знали.
Окупація — трагічна сторінка історії кримськотатарського народу, але вона дала можливість мешканцям Львова відкрити для себе кримськотатарську культуру. Так само і кримські татари, які приїхали сюди, відкрили для себе львів’ян. Такі процеси відбуваються й в інших містах. Нашою проблемою завжди було те, що ми надто мало спілкуємося. Ми не знали і не бачили один одного, тому й існувало багато міфів і стереотипів.
Що вам відомо про культурні осередки кримських татар в інших містах України?
— Дуже активно ми долучаємося до культурного життя Києва, працюємо з кримськими митцями, запрошуємо їх до Львова, влаштовуємо зустрічі. Це і Джамала, й Ахтем Сеітаблаєв, і кераміст Рустем Скібін. Вони люблять Львів і завжди приїздять, коли є така можливість. У нас є амбітні плани зробити Львів культурним осередком для кримських татар, бо Київ завжди був, насамперед, осередком політичним.
У Луцьку кримських татар небагато — кілька десятків, але вони активні. Ми їм допомагаємо зараз організувати одне свято. У Херсоні також багато кримських татар. Там є активне культурне життя, є кримськотатарські ансамблі, створені ще до окупації.
Які проекти «Кримський дім» планує втілити у Львові?
— До річниці окупації 26–27 лютого у Львові проводитимуться фотовиставки, показ фільму, який раніше ще не демонструвався. Будуть і флешмоби — зараз це в процесі обговорення.
Друга річ — заходи, що проводяться щороку — до річниці депортації кримських татар чи до дня кримськотатарського прапора. Цього року знову проведемо «Фестиваль переселенців та львів’ян». Точно буде продовжуватися робота над тими курсами, які вже є, можливо, відкриємо нові.
Для нас завжди важливий нестандартний підхід. Нецікаво робити якісь звичайні речі. Мені пощастило з колегами, ми ідеалісти: щось придумуємо, а потім вже розмірковуємо, як це реалізувати технічно і матеріально.
Очевидно, що цей рік у нас буде роком будівництва «Кримського дому», бо приміщення зараз у жахливому стані. Ремонт потребує значних коштів, але я розумію, що це потрібно робити.
Як культурне й етнічне різноманіття загалом може посприяти розвитку громадянського суспільства в Україні?
— Різноманіття — одна з наскрізних речей, які формують громадянське суспільство. Це змога мати вибір. Коли є різноманіття, відбувається своєрідний перехід суспільства від стану «чужий» до стану «свій» — він інший, але він свій. Це і релігійна різноманітність, і культурна, і різноманітність за сексуальною ознакою, навіть за вподобаннями в їжі.
Якщо говорити про культурне різноманіття, то я абсолютно впевнений, що культура допомагає рухати політичні реформи. Коли в тебе є з чим порівняти, коли ти бачиш, який різноманітний світ, — саме тоді ми формуємося як політична нація. Інакше ми не знаємо, що нас оточує і що відбувається довкола. Суспільством, у якому панують безліч стереотипів, міфів та непорозумінь, дуже легко маніпулювати.
