За часи Другої світової війни жертвами Голокосту стали близько 6 млн євреїв, з них приблизно 2,5 млн — на території колишнього Радянського Союзу. Одним зі страшних місць, де німецькі нацисти масово знищували людей, був Бабин Яр у Києві. Якщо Голокост — вселюдська трагедія, то Бабин Яр — символ Голокосту в Україні.
В Києві у четвер, 28 вересня, напередодні сумних роковин за ініціативи Релігійного об’єднання прогресивного юдаїзму, що входить до Всеукраїнської ради релігійних об’єднань (ВРРО), міжконфесійною молитвою вшанували пам’ять жертв жахливого злочину нацистів. Християни різних деномінацій, юдеї, мусульмани, послідовники інших вірувань (крішнаіти, бахаї, рідновіри) прийшли до урочища Бабин Яр, аби вознести згідно зі своїми традиціями молитви за безневинно вбитих.
— Це була спільна ініціатива — всіх релігійних організацій, що входять до Всеукраїнської ради релігійних об´єднань — вшанувати жертв Бабиного Яру, всі відгукнулися. У ці тяжкі часи, які переживає Україна, таке єднання, демонстрація взаємоповаги та любові різних народів, різних релігій, що є в Україні, гуртує і підтримує наше суспільство. Ми продовжуватимемо такі спільні заходи і до вшанування жертв Голодомору, і до вшанування жертв депортації кримськотатарського народу тощо, намагатимемося здійснювати спільні молитви й надалі, — наголосив муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов
Головний рабин Києва та України общин Прогресивного юдаїзму Олександр Духовний розповів мешканцям української столиці, які взяли участь у заході, про історію урочища, про трагедію, яка тут сталася за часів німецької окупації, про те, як радянська влада замовчувала масштаби події й довгий час протидіяла намаганням увічнити пам’ять про її жертв.
Голова ВРРО, провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України, віце-президент Всеукраїнської асоціації релігієзнавців професор Олександр Саган підкреслив, що нині надзвичайно важливо робити все, аби трагедії, подібні Бабиному Яру, ніколи не повторилися:
— Треба прищеплювати людям терпимість, розуміння того, що всі ми на одній планеті, яка вже сьогодні стала дуже маленькою. Ми повинні шукати шляхи порозуміння, співжиття — а це тільки через взаємну повагу і знання. Головне завдання нашої Ради — налагодити взаємини між собою, зрозуміти — хто ми, у що ми віримо, як святкуємо, які культурні особливості маємо… Нам треба самим докладати зусиль у створенні громадянського суспільства, і церкви, релігійні об’єднання відіграють у цьому важливу роль.
Довідково:
Німецька армія окупувала Київ 19 вересня і з наступного дня спеціальні підрозділи СС почали підготовку виконання наказу Гітлера про знищення усіх євреїв і радянських офіційних осіб. Перший розстріл відбувся 27 вересня — були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру. Цього ж дня німецьким комендантом міста було видано наказ усім євреям разом з речами з’явитись 29 вересня з документами і цінними речами у збірний пункт біля Бабиного Яру для евакуації. Зранку 29 вересня понад 30 тис. євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. Їх розстрілювали по 30–40 осіб і скидали в рів. Після того, як він наповнювався 2–3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру зондеркомандою 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля і за підтримки двох підрозділів полку поліції «Південь» було розстріляно 33 771 чоловік. Наступні розстріли євреїв відбулись 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.
Протягом 1941–43 років у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена Організації українських націоналістів, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів. За три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 тис. до 200 тис. осіб.
Коли почався відступ німецької армії з території СРСР, нацисти намагались приховати сліди злочинів — їм вдалось ексгумувати частину тіл і спалити їх, але залишились числені свідки і криміналістичні докази розстрілів мирного населення Києва.
У повоєнний час пройшли судові процеси над винуватцями розстрілів у Бабиному Яру. Начальник айнзацгруппи Пауль Блобель був засуджений до страти, генерал-майор Курт Еберхард, який віддав наказ про розстріл, помер, не дочекавшись вироку; генеральний комісар Києва Гельмут Квітцрау до відповідальності не притягувався і помер в 1999 році.
