Про місце киримли у ментальному просторі сучасної України, про інтеграцію кримськотатарського народу в українську політичну націю, про спротив Криму в умовах карантину і перемогу над спільним ворогом для повернення Криму додому — в Україну — у студії телекомпанії «Суспільне Запоріжжя» говорили голова кримськотатарської ГО «Ана Юрт», парафіянка мечеті Ісламського культурного центру м. Запоріжжя «Віра» Ніяра Мамутова; соціолог Олександр Зубченко і ведуча — журналістка Ольга Вакало, яка щороку в День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу говорить: «Я — кримська татарка», у такий спосіб висловлюючи пошану всьому народові, що пережив трагедію етноциду, й демонструючи солідарність з киримли, які нині чинять опір російським окупантам на загарбаному в 2014 році півострові.
Щодо цього Ніяра Мамутова з вдячністю зазначила таке:
«Дуже добре, що є люди, які прагнуть зрозуміти і відчути біль іншого народу, і беруть це близько до серця. Це не всім дано, не всі можуть перейматися чужим болем… Але між [етнічними] українцями і кримськими татарами є багато спільного. І серед українців є багато тих, хто пережив репресії і трагедії. Нам легше зрозуміти один одного, тому що є спільна історія. Я — кримська татарка щодня, щохвилини, кожною клітинкою свого тіла. Я народилася нею — і рада, що я — кримська татарка. Я знаю, що раніше були деякі представники мого народу, які соромилися того, що вони — кримські татари. Соромилися розмовляти кримськотатарською мовою у присутності людей. Коли я навчалася в російськомовній школі, нам дуже часто нагадували про те, що ми «не такі», не росіяни. І часто, коли я спілкувалась зі своєю сестричкою нашою рідною мовою, вчителі, які проходили повз нас, наказували: «Ви — у російськомовній школі, тож розмовляйте російською». Але ми на знак протесту завжди розмовляли нашою мовою… Нас виховали так, щоб ми чинили спротив й опір несправедливості».
Слова жінки засвідчують, що радянська пропаганда глибоко вкорінилась у свідомості людей, проросла пагонами упереджень і недовіри до кримських татар. Адже навіть після повернення киримли звинувачували у «зраді». Навіть учителі у школах не гребували кидати в обличчя дітям такі звинувачення.
Пані Ніяра з болем згадує ті часи:
«Після повернення з депортації у дев’яності роки і я у школі, і багато кримських татар відчували на собі негативне ставлення людей, які сприймали нас, як ворогів, як зрадників. І тому на дітях це дуже відбивалося… У школі нам це постійно казали, тому деякі діти боялися розмовляти кримськотатарською, щоб їх не віднесли до цієї категорії людей. Зараз на території України інша ситуація: кримські татари намагаються щосили відновити, вивчити кримськотатарську мову. Ми з гордістю пишаємося тим, що ми — кримські татари. Ми знаємо, що відбувається, ми знаємо правду, ми відчуваємо гордість за те, що ми завжди — за свою Батьківщину».
Ніяра Мамутова розповіла, що з моменту депортації у 1944 році і до повернення представників корінного народу Криму на рідну землю пропаганда, на жаль, все ще велася. Зокрема і на території України. Тому багато було втрачено. Забулося те, що українці і кримські татари жили разом. Натомість у літературі й історичних джерелах залишилися згадки лише про участь кримських татар у Другій світовій війні…
На думку пані Ніяри, прикро усвідомлювати, що навіть зараз у багатьох творах зі шкільної програми робиться акцент на тому, що татари — «вороги», «бусурмани».
Навіть в умовах сучасності ми пожинаємо гіркі плоди потужної пропаганди. Тривалий час знайти правдиву інформацію про кримських татар було неможливо.
«…Після 1944 року з багатьох енциклопедій, історичних джерел просто стерли все кримськотатарське, — зауважила пані Ніяра. — І навіть після випуску газети в депортації було заборонено згадувати Крим. В архівах є свідчення, що кримським татарам пропонували перебратися до Татарстану, щоб зникла й згадка про окремий кримськотатарський народ».
Як зазначила ведуча, проблема в тому, що правда про депортацію кримських татар замовчувалася навіть за часів незалежності України. Влада немовби сподівалася, що все якось «розсмокчеться». І лише у 2014-му, під час нової, «гібридної депортації», щось почало змінюватися, до суспільства стали доносити не викривлену інформацію.
Водночас, на думку журналістки, треба уникати пропагандистських кліше на кшталт «один народ», бо, на її думку, етнічні українці і кримські татари — це «єдина політична нація», і лише інтегрування на цих позиціях дасть можливість перемогти.
«2014 рік відкрив очі багатьом українцям — навіть тим, що не дуже хотів вникати, — зазначила Ніяра Мамутова, — Дуже потужний вплив події 2014 року справили на українську інтелігенцію, бо вже довелося подивитися на історію з іншого боку. І мені здається, що це був „гарний струс“ для багатьох освічених людей. Щодо патріотів України, то вони підтримують кримських татар, вивчають нашу історію, культуру, традиції».
Під час передачі говорили й про те, що до 2014 року українська влада, що не очікувала збройної агресії з боку Росії й тим більше — окупації Росією частини української території, більше боялася саме кримських татар, підозрюючи їх у підтримці сепаратистських настроїв.
Чи вивчені уроки історії?
