Мусульмани України разом з усіма співгромадянами 23 серпня, в неділю, відзначають День Державного Прапора України — офіційне свято, впроваджене на вшанування знаменної для нашої країни історичної події, що відбулася в 1991 році — коли над будівлею Верховної Ради здійнялося синьо-жовте знамено та закріпило традицію прояву поваги до багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України. За ініціативами громадських об’єднань, молодіжних рухів проводяться всеукраїнські, регіональні та місцеві акції, спрямовані на зміцнення державності, консолідацію українського народу, патріотичне виховання молоді. В медіа-просторі реалізуються проекти про історію та сьогодення України, життя та діяльність видатних її жителів.
ВАГО «Альраід», що об’єднує мусульманські спільноти, також долучилася до проведення культурно-мистецьких акцій патріотичного характеру, що сприяють консолідації суспільства. Поставивши за мету ознайомити громадськість з життям та культурою українських мусульман, спільнота яких інтегрована в суспільство і є його невід’ємною частиною, та нагадати, що серед послідовників ісламу в Україні є як етнічні українці, так і представники інших національностей та народностей, культура та фольклор, традиції та звичаї яких збагачують культурну скарбницю усієї української спільноти, було проведено фестиваль «East Fest» в Ісламському культурному центрі міста Києва, приурочений до Дня Державного Прапора України. Організатори запланували захід до 16-ї, аби дати змогу учасникам фестивалю та його гостям взяти участь і в інших запланованих цього дня численних культурно-мистецьких подіях в українській столиці.
Цього року, згідно з Указом Президента № 360/2015, 23 серпня 2015 року у місті Києві, інших населених пунктах, а також дипломатичних представництвах України в іноземних державах відбулися церемонії урочистого підняття Державного Прапора України, відбувалися просвітницькі, культурно-мистецькі та інші тематичні заходи, присвячені державним символам України, їх популяризації у світі, та спрямовані на утвердження у громадян почуття патріотизму та гордості за свою багатонаціональну Вітчизну.
У столиці, зокрема, організовано урочистості за участю керівництва держави, представників органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадськості, науковців, творчої інтелігенції, представників іноземних держав та дипломатичного корпусу, міжнародних організацій, української діаспори, духовенства; покладання квітів до пам’ятників, пам’ятних знаків та місць поховань видатних діячів українського державотворення, борців за незалежність України у XX столітті, загиблих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях; тематичні наукові, науково-просвітницькі, спортивні та культурно-мистецькі заходи з можливим залученням творчих колективів, виконавців з-за кордону.
Щодо кольорів прапора зауважимо, що українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання синього та жовтого кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набули значення державних.
У середині XVII ст. після приєднання Гетьманщини до Російської держави набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став державним символом Західноукраїнської Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 — в Карпатській Україні. У період 1917 — початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.
Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру — синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку — жовтий колір.
(Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово «хохол» монгольського походження і складається з двох частин: «хох» — синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) — жовтий.)
Вперше над українською столицею синьо-жовтий прапор замайорів ще 24 липня 1990 року — більш ніж за рік до проголошення Незалежності України. Тоді біля будівлі Київської міської ради вперше офіційно був піднятий національний синьо-жовтий прапор, який заявив про намір громади будувати нову незалежну Українську державу. А 24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор. Раніше День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня.
Нині Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
