В Ісламському культурному центрі м. Києва 13 березня 2019 року відбулася відкрита лекція «Феномен ісламу: сутність та виникнення». Тему розкривали два лектори: з релігієзнавчої позиціъ — відомий український науковець, релігієзнавець Ігор Козловський, а з теологічної, богословської точки зору — завідувач відділу з ознайомлення з історією та культурою ісламу Всеукраїнської асоціації «Альраід» шейх Тарік Сархан.
Ігор Козловський у вступному слові нагадав присутнім, чим різняться ці два підходи, зауваживши, що наука розглядає те чи інше явище, предмет обговорення — у нашому випадку іслам — як процес, і для науковця не існує авторитетів при пошуку відповідей на запитання «як виникло це явище» або «чому воно виникло»; науковець повинен постійно сумніватися. Тоді як богословська позиція більш статична, процес досліджень теолога сягає вглиб, безсумнівно спираючись на авторитети (для ісламу це Коран і Сунна). І якщо релігієзнавець при дослідженні запитує «чому» або «як», то богослов — «навіщо», «задля чого» — тобто, богослов шукає сутність явища, його внутрішнє наповнення, його значення.
Стосовно ж самого ісламу як віровчення, то Ігор Козловський заявив, що це явище є ще не до кінця усвідомленим і потребує ґрунтовного дослідження. На його думку, європоцентризм, збіднюючи сприйняття сучасної людини, заважає повністю осягнути глибини ісламу.
Тарік Сархан наголосив на раціоналізмі ісламу як віровчення, при якому зник конфлікт між науковим і релігійним підходом. Як приклад, він запропонував таке твердження: віра досягається в ісламі через сумніви. «Ти сумніваєшся, запитуєш, шукаєш відповіді, практикуєш, переконуєшся… Будь-яке запитання, з позиції ісламу, має піддаватися сумніву — навіть питання про Бога», — уточнив пан Сархан. Також шейх зауважив, що наука претендує на знання, але не має претензій на істину — й богословський підхід так само не може мати претензій на істину, яка не може відкритися людині у всій своїй повноті у цьому житті.
Натомість Ігор Козловський зауважив, що це твердження шейха тільки підтверджує скерованість богословського підходу на пошук сенсів, сутності явищ.
Далі лектори розповіли передісторії появи ісламу, а також розкрили відмінності психології сприйняття у європейській і східній традиціях, які полягають у тому, що психологія людини, вихованої у західному культурному полі, — візуальна, тоді як на сході — аудіальна. Тобто сприйняття оточуючого формується за рахунок слухання, говоріння, через створення глибинного образу.
Впродовж понад трьох годин обговорення розглядалися різні аспекти теми, зокрема доповідачі розповіли, чому вважається, що Коран не перекладається, тому іншими мовами, крім арабської (мови Одкровення), людям доступні тільки сенси або тлумачення. Також говорили про наднаціональний характер віровчення, нагадавши присутнім, що араб — це не національність.
Обговорюючи тему Корану, Ігор Козловський звернув увагу аудиторії на неймовірно красиву архітектоніку коранічного тексту, його струнку вибудову. Адже кожна сура — як блок, цеглина будови, а кожен аят у ній є одкровенням. Також пан Козловський згадав про різні підходи релігієзнавства як науки і богослов’я. Для релігієзнавця Писання є об’єктом вивчення, а для богослова — священним текстом, авторитетом абсолютним.
Спростував Ігор Козловський і закиди про те, що начебто у Корані є запозичення з більш ранніх писань. Нагадавши про етногенез семітських племен, вчений зауважив: «Справа у тому, що семітський простір використовував один і той же спадок, одні і ті ж перекази». При цьому Ігор Анатолійович нагадав різницю між Писаннями. Якщо новозавітні тексти документувалися через покоління після описуваних подій, то Коран записувався у сувої, як «пряма мова» Бога.
Тарік Сархан уточнив, навівши визначення Корану як «прямої мови Бога, записаної словами Бога» й озвучив кілька назв Послання: «Коран — читається, Кітаб — записаний… Музхаф — книга, а Коран — зміст, сенс того, що записано у книзі…».
Шейх розповів про три періоди кораністики, а також про те, яким чином мусульмани зберегли незмінним зміст священної книги, зауваживши, що понад чотирнадцять століть з моменту ниспослання арабський текст завчається напам’ять хафізами й передається у первозданному вигляді.
Пан Сархан пояснив, що й хадіси — розповіді про вчинки і висловлювання пророка Мухаммеда і його сподвижників — теж дійшли до цього часу незмінними завдяки традиції мутаватір.
«Аль-мутаватір» утворено від слова «ат-таватур», що означає «ат-татаби» (почергове проходження один за одним) . Тобто, мутаватір мутаватір — це текст, відтворений великою кількістю передавачів, тому неможливо, щоб вони зговорилися чи об’єдналися у брехні.
Присутні мали змогу сформулювати запитання до лекторів. Аудиторію цікавили питання шаріату, зокрема його зв’язку з Кораном. Доповідачі роз’яснили, що шаріат є законом, найголовнішим, але не єдиним джерелом якого є Коран.
Як зазначив Тарік Сархан, до основ фікху, крім пріоритетного і головного джерела — Корану, увійшли й інші джерела. Зокрема Сунна, одноголосні думки ісламських вчених, аналогії й приховані аналогії, думки сподвижників, доісламські писання (Старий і Новий заповіти), місцеві традиції — адат, принцип «залишити, як є», а також принцип загальносуспільної користі.
Цікавилися присутні і тим, скільки існує тлумачень Корану, яким з них можна довіряти; чому та чи інша сура Корану має саме таку назву; скільки примірників Корану, записаних при житті Пророка, збереглося у світі до нашого часу; чому попри ствердження, що Аллаг — милостивий, люблячий і прощаючий, у Корані кілька десятків разів зустрічається слово «гріх» і йдеться про те, що Аллаг не любить грішників; чи правдиві прогнози, що іслам невдовзі стане найбільшою релігією в Україні і в чому його зростаюча популярність?
Жодне з запитань не залишилося без докладної й обґрунтованої відповіді лекторів, а щодо ісламу в Україні, то Ігор Козловський нагадав, що Україна — поліконфесійна і мультирелігійна країна, де існує понад 40 тисяч релігійних організацій різних спрямувань, різних конфесій.
Також пан Козловський зазначив, що іслам завжди супроводжував історію України шляхом взаємопроникнення культур, зауваживши таке: «У нашій країні кожен має право на вільний духовний пошук, а іслам приваблює багатьох своєю ціллю, своєю ясністю у повсякденності». Саме тому, як вважає пан Ігор, під час свого ув’язнення у застінках бойовиків (Ігор Козловський перебував у полоні терористів так званої «ДНР» впродовж двох років — ред) він був свідком навернення бранців до ісламу.
Тарік Сархан додав: «Іслам в Україні розквітає тому, що тут існує дух вольності й взаємоповаги. Релігія, як рослина, яку підживлює релігійна толерантність як життєдайна рідина, а свобода релігій є повітрям».
«Варто відзначити важливу роль ісламу і мусульман у становленні громадянського суспільства в Україні. Зараз, як ніколи, християни, мусульмани, юдеї єднаються навколо України, відчуваючи себе українцями більше, ніж деякі наші співвітчизники. Роль мусульман у житті України стрімко зростає, адже вони захищають її від ворога на передовій, відстоюють інтереси країни за кордоном. Вони демонструють нам приклад вірності власній традиції і толерантності, відкритості до інших; показують, що іслам є універсальним, світовим явищем і частиною громадянського суспільства різних країн. Він може бути мирним, конструктивним, соціальним феноменом, що знаходиться в діалозі з наукою, філософією, правом…. Блискучий диспут-діалог релігієзнавця Ігоря Козловського і теолога Тарика Сархана про феномен ісламу! Здавалося б — різні підходи і методологія, але єдність у величезній повазі і захопленні ісламом. Побачив іслам по-новому!» — захоплено озвучує свої враження від відкритої лекції один з учасників заходу Геннадій Христокін, доцент Університету Державної фіскальної служби України.
