Львівські мусульманки-активістки жіночого відділу Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада організували і провели майстер-клас, під час якого продемонстрували безліч способів зав’язування хустки; розповіли про різновиди головних уборів послідовниць ісламу, що дотримуються принципу хіджабу — приписаної Кораном традиції прикривати аурат.
Також мусульманки відповідали на запитання відвідувачів щодо статусу жінки в ісламі.
Розповідали, зокрема, і про те, що у Корані ще понад чотирнадцять століть тому були чітко прописані права жінки, які представниці прекрасної статі у Європі почали виборювати тільки наприкінці ХІХ — й у ХХ столітті.
Захід відбувся у Музеї східних культур міста Золочів у рамках Днів ісламської культури.
«Особлива подяка керуючій музеєм — завідувачці сектору «Музей східного мистецтва» Тетяні Олєйніковій», — висловлюють активістки подяку за сприяння в організації майстер-класу.
Це не перший візит львівських мусульман до Золочівського Музею східних культур. У серпні цього року делегація Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада на чолі з імамом мечеті Муратом Сулеймановим і директором Центру Аміном аль-Касемом відвідала музей.
Під час поїздки послідовники ісламу передали установі ісламознавчу і релігійну літературу, а також домовилися про подальшу співпрацю і взаємодію і з вдячністю відгукнулися про «теплий і незабутній прийом».
Музей східних культур — музейний заклад, створений у Золочівському замку (Львівська область), розташований у так званому Китайському палаці. Серед тематичних залів музею є й зала «Культура мусульманських країн», що містить в експозиції відповідні експонати — кераміку, вироби з металу, килими, текстиль. А в музейній залі «Україна і Схід» відвідувачі можуть дізнатися про вплив Османської імперії на культуру народів України. Зокрема, про це нагадують так звані «східні килими», які виготовляли у місті Бучач чи уславлені «слуцькі паски» з міста Броди.
Як свого часу писало видання ZN у статті, присвяченій історії створення музею в будівлі Золочівського замку, «…ісламські предмети» (килими, карбування тощо) в Галичину проникали без європейських посередників, які звершили великі географічні відкриття. Земля, яка нині називається Львівською областю, мала прямі тісні давні контакти з арабами, кримськими татарами, турками. Контакти ці були торгового і військового характеру. Ті ж турки, але в ХVII столітті, 12 разів захоплювали той-таки Золочівський замок. У ХIХ столітті у нас, як і в усій Європі, предмети ісламського Сходу цілеспрямовано почали колекціонувати <…> На прикладі низки предметів творці музею демонструють, що виготовлені в Бучачі «східні килими», у Бродах — «слуцькі паски» і шаровари запорізького козака у нас з’явилися під впливом турецької, а наша ікона — візантійської культури. До речі, власне християнство — продукт Близького Сходу. Про це відвідувачам музею нагадуватиме величезне (3 на 2 метри) мальовниче полотно «Єрусалим», виконане 1696 року для Успенської церкви у Львові. На цій картині, витриманій у традиціях європейського образотворчого мистецтва, відтворена колиска трьох релігій із усіма її святинями.
Інша частина залу «Україна і Схід» <…> розвіює хибну думку про те, що тільки культура України відчула на собі вплив Сходу. Був неабиякий зворотний зв’язок. Культурний вплив нашої Батьківщини на східні країни у новому музеї проілюстрований біографіями видатних українців. Величі цих людей, мабуть, не зіпсує навіть телеграфний стиль, у якому вони через брак газетної площі описані. Роксолана, дружина Сулеймана Пишного, «видатний політичний діяч Туреччини середини ХVI століття»: побудувала першу в Османській імперії лікарню, а у Стамбулі — притулок для бідних; ініціювала будівництво найгарнішої мечеті турецької столиці «Сулейманії»; по смерті була удостоєна честі спочивати у мавзолеї — факт надзвичайно незвичний для ісламського контексту. Юрій Кульчицький: «подорожував Сходом як купець»; під час облоги Відня йому вдалося проникнути у розташування турків і зібрати там вирішальну для перемоги європейців стратегічну інформацію; відкрив у Відні першу у Європі кав’ярню; на його честь у Відні названо вулицю і споруджено пам’ятник. Вацлав Жевуский: представник ополяченої української шляхти, офіцер австрійської армії, збирач східних рукописів, співвидавець одного з перших журналів на теми Сходу; прийняв іслам, відкрив для бедуїнів школи й лікарні; «діти пустелі» проголосили його своїм еміром і дали йому нове ім’я «Тадж-ель-Фаєр» («Вінок слави»)».
