Серед 57 нагороджених відзнакою ДУМУ «Умма», медаллю «За служіння ісламу та Україні», п’ятеро вшановані нагородою посмертно.
Боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», стрілець-помічник гранатометника 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Руслан Муждабаєв (позивний «Татарин»), що покинув цей світ 25 грудня 2016 року під час несення служби в районі с. Тарамчук (Мар’їнський район, Донецька область), — один із тих, чиє ім’я прозвучало на урочистій церемонії вручення мусульманської нагороди 14 жовтня, в День захисника України.
Нагородження відбулося не лише в знаковий день, а й у знаковому місці — відновленій будівлі Будинку профспілок України, де свого часу діяли штаби Помаранчевої революції та Революції гідности. Учасником Євромайдану був і Руслан Муждабаєв, що приїхав із Сімферополя одразу після побиття студентів; він належав до 8-ї «афганській» сотні самооборони Майдану й боронити Україну добровольцем вирушив саме звідси, з української столиці.
Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов прочитав молитву, звернувшись до Господа з проханням прийняти захисників України в раю як шагідів:
— О Всевишній Аллаг! Ми просимо в Тебе миру й милости для України та для мусульман України, для мусульман у всьому світі! Ми просимо в Тебе за читання цієї молитви нагороди нашим братам і сестрам, що загинули на цій війні, боронивши Україну. Вони заради Тебе виходили, щоб захищати мирне життя своїх родин, своїх дітей, своєї землі. Ми просимо, щоб Ти щедро нагородив їх і прийняв як шагідів. Ми просимо в Тебе, щоб вони ввійшли до раю без звіту, ми просимо в Тебе, щоб Ти був милостивий до них і разом з пророком Мухаммадом (мир йому і благословення) дозволив увійти до раю! Ми просимо Тебе за душі Аміни Окуєвої, Рустама Хамраєва, Шаміля Румігіна, Артема Нетруненка, Руслана Муждабаєва… О Всевишній Аллаг! Ми просимо в Тебе мира, здоров’я та міцної віри для всіх мусульман, що захищають Україну! Просимо Тебе за всіх, хто захищає, всіх, хто допомагає, всіх, хто молиться, а також за всіх, хто підтримує нашу чесну та справедливу боротьбу! Амін!
На сторінці батальйону «Айдар» у соцмережі «Фейсбук» розмістили відео з Русланом Муждабаєвим, де він розповідає про себе:
— Те, що я в 60 років тут — може, одного молодого хлопця нашого, українця, побережу від того, щоб він не був тут. Звичайно, ця війна — справа дорослих, а не справа молодих, — каже він.
Дізнавшись в грудні 2016-го про смерть патріота, військовий журналіст Сергій Коваленко назвав Руслана Муждабаєва «Великим Воїном України» — саме так, усі слова з великої літери:
«...Це повідомлення змусило мене сьогодні ввечері кинути всі справи. У ніч на 26 грудня пішов з життя ще один Великий Воїн України — боєць 24-го окремого штурмового батальйону „Айдар“ Руслан Ільясович Муждабаєв, позивний „Татарин“... Він помер не в бою — так теж трапляється на фронті, особливо з літніми людьми — але він помер як солдат. Як кажуть у таких випадках мусульмани: „Шагід, іншааллах!“ Війна навчила нас поважати віру, звичаї, мови всіх народів, що населяють Україну і захищають її зі зброєю в руках — нехай так буде завжди!»
Один з однополчан, Олег Сіренко, написав про Руслана: «Сьогодні вночі від нас пішов ще один побратим. Бувши активістом Революції гідности, пройшов весь Майдан, звідти одразу добровольцем зголосився на захист батьківщини... 2-га штурмова „афганська“ рота, „Айдар“. А як інакше, коли дім залишився у „віджатому“ Криму? Йому давно належала б пенсія, але категорично відмовився її оформлювати, адже тоді звільнять з армії, не буде можливості на передовій наближати таку бажану перемогу. Ще кілька днів тому заходив в гості, через обмеженість в часі відмовився від пропозиції: „Братчику, давай „міцнячку“ вип'ємо“ (чифір). Якби знав... Прийшовши з посту серед ночі, він присів, узявся за серце й помчав у небо. У свої 60+ знаходив у собі сили боротися й, не зважаючи на причину, загинув як воїн, на третьому році [війни], в бліндажі на лінії зіткнення — у той час, коли діти й внуки за віком з рельєфними м'язами, б’ють себе в груди — мовляв, герої безстрашні — потягують пивасик біля під’їздів, заносять хабарі, відводять очі, коли ближньому потрібна допомога... Ми зробимо все, для ТВОЄЇ перемоги! Земля пухом, „Татарине“».
На сторінці батальйону під епітафією — «Прощавай, брате! Прикривай нас з неба...» — й під іншими аналогічними повідомленнями сотні сумних «лайків» і безліч слів співчуття різними мовами.
Легендарна снайпер Аміна Окуєва, що загинула менше як за рік по тому, написала, дізнавшись про загибель Руслана Муждабаєва: «Як шкода! Доброї душі людина була... Весь Майдан провели по сусідству, в наметах поряд... Як він журився, що, можливо, більше не побачить рідний Крим... Нехай Всевишній прийме його!»
Муфтій ДУМУ «Умма», військовий імам-капелан Саід Ісмагілов писав: «Пішов із життя ще один мусульманин, що на війні захищав Україну, — Руслан Ільясович Муждабаєв. Його серце зупинилося сьогодні просто на передовій. Він пройшов шлях від Майдану до війни, де був у складі батальйону „Айдар“ <...> Він завжди мріяв про визволення Криму та повернення на рідну землю, робив усе, щоб наблизити цю щасливу хвилину. Пам’ятаймо, що мусимо продовжити визволення нашої землі від загарбників. Я завжди кажу, що наші мусульмани — найкращі. Ми гідні сини та дочки України. Руслан Ільясович буде похований у Києві, за всіма мусульманськими обрядами. Нехай буде милостивий до нього Всевишній Аллаг! Усі ми належимо Йому та всі до Нього вертаємося!»
28 грудня 2016 року перед похованням відбулася церемонія прощання з Русланом Муждабаєвим, на яку прийшли побратими з «Айдара», представники кримськотатарської громадськости, члени Меджлісу. Прощальне слово сказав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров:
— Боляче те, що ми ховаємо Руслана далеко від Криму. Далеко від землі, до якої він повертався все життя.
У Руслана Муждабаєва лишилися сини. Він похований у місті Бровари Київської области, джаназу-намаз за ним на Північному кладовищі Броварського району відправив муфтій Криму Айдер Рустамов.
