Міжнародну наукову конференцію «Ісламська освіта в Східній і Центральній Європі: Історичні особливості та сучасні перспективи», робота якої тривала в столиці України 28–29 лютого 2020 року, відкрив муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов.
Це — не випадковість, адже Саід-хазрат поєднує своє духовне служіння з науковою діяльністю, й Український Центр ісламознавчих досліджень, який він очолює, є одним зі співорганізаторів цього заходу.
Муфтій ДУМУ «Умма» підкреслив значимість й актуальність теми для обговорення, яка дасть поживу для наукових розвідок у майбутньому.
«Ісламська освіта в Україні — це явище не нове, — зазначив пан Ісмагілов. — Україна претендує не лише на статус країни, у якій знаходиться один з найстаріших мусульманських навчальних закладів у Європі, а взагалі існує думка, що Зинджирли-медресе, що у Бахчисараї в українському Криму, є одним зі старіших вищих навчальних закладів у Європі».
На думку пана муфтія, це дискусійне питання, тому що на науковому рівні воно ще остаточно не вирішено. Однак Саід Ісмагілов зазначив, що історія мусульманської релігійної і не релігійної освіти в Україні є багатовіковою.
«Саме історія мусульманської освіти в Україні походить з Криму, — зауважує пан Ісмагілов. — Ще за часів і Золотої Орди, і Кримського Ханства починається мусульманська освіта в Україні, тож у нас сформувалася унікальна багатовікова традиція саме релігійної освіти».
Пан Ісмагілов зробив короткий історичний екскурс щодо освітнього процесу і змісту навчання у Зинджирли-медресе, вихованці якого оволодівали знаннями і вміннями, необхідними для опанування священних текстів, а також здобували потужну юридичну освіту, яка забезпечувала високий рівень професіоналізму випускників цього закладу, які були конкурентноздатними фахівцями і бажаними особами в багатьох країнах світу далеко поза межами Кримського Ханства.
«Як зазначають середньовічні науковці, релігійна освіта, здобута у Зинджирли-медресе в Криму, була унікальною навіть для мусульманського світу, — зауважує пан муфтій. — Справа в тому, що учні цього навчального закладу вивчали Коран з початку до кінця — і з кінця до початку і могли з останньої сури читати напам’ять до першої — і з першої до останньої, що вважалося неперевершеною майстерністю».
За словами пана Ісмагілова, випускників Зинджирли-медресе цінували далеко поза межами Кримського Ханства. Вони були видатними викладачами, релігійними діячами, кадіями (суддями), муфтіями, імамами мечетей не лише в Османській імперії, але і в багатьох арабських країнах.
Як свідчать наукові дослідження, люди, які здобували освіту в Кримському ханстві, були високоповажними, авторитетними і затребуваними далеко поза межами Кримського Ханства.
Оскільки Кримське Ханство простягалося територією Криму, степами Північного Причорномор’я в межиріччі Дністра і Дону, а також землями північної Кубані, між річками Берда і Дніпро (Східний Ногай), між річками Південний Буг і Дністер (Західний Ногай або Єдисан) і панувало у Буджаку (частині Бессарабії), між річками Дністер і Дунай, тож і освіта з часом вийшла поза межі Криму. Про це також йшлося у слові Саіда Ісмагілова.
«Щодо ісламської освіти в Україні, то з часом вона вийшла поза межі Криму і певні школи, і наукові дослідження проводилися в інших містах України, де у середньовіччі були мечеті, при яких були релігійні курси з вивчення Корану, іноземних мов, зокрема арабської й османської, — зауважує пан муфтій. — Це є свідченням того, що фактично одним з джерел ісламу й ісламської науки у Європі було Кримське Ханство…»
«Тож ми маємо дуже велику історію ісламської освіти на теренах України, але, на жаль, мало досліджену сучасними науковцями, — вважає Саід Ісмагілов. — На мою думку, вченим варто приділяти цьому увагу, оскільки ісламознавство як галузь релігієзнавства в Україні перебуває на неналежному рівні».
Як зауважив Саід Ісмагілов, ісламознавство в Україні — не лише надзвичайно цікаве поле для розвідок, а ще й дуже перспективна сфера для побудови наукової кар’єри.
«Вчені, які планують наукову кар’єру [в ісламознавстві], мають хорошу перспективу, оскільки відсутня конкуренція або ж вона — незначна, — зазначає пан муфтій. — Студенти, аспіранти, молоді науковці, які вивчають філософію, релігієзнавство, історію зокрема, можуть зробити своїм науковим профілем, сферою своїх наукових розвідок саме іслам й ісламознавство, які є не лише дуже цікавою, а й дуже перспективною сферою наукової діяльності».
Шейх Саід подякував усім, хто допомагає проводити наукові конференції з ісламознавчої проблематики і видавати ісламознавчу літературу; підтримує наукові дослідження у цій царині, сприяючи у такий спосіб розвиткові науки.
Науковий пошук і дослідження набувають особливого значення в умовах сучасності, у період відродження ісламу як релігії, яка за часів Радянського Союзу, на думку пануючого у ті часи режиму, була знищена на теренах не лише України, а й усього СРСР. Насправді ж — мусульманська умма функціонувала підпільно, попри всі заборони.
За словами пана Ісмагілова, лише з 1991 року, коли Україна здобула незалежність, мусульмани розпочали відроджувати релігійні традиції, відкривати навчальні заклади, досліджувати свою історію, культуру.
Шейх Саід звернувся до наукової еліти, спонсорських організацій із закликом про сприяння всебічному неупередженому дослідженню історії ісламу і мусульман в Україні.
Муфтій ДУМУ «Умма» наголосив, що не лише наука потребує неупередженості — незаангажованого наукового аналізу потребує інформація про діяльність послідовників ісламу. Адже, на жаль, є чимало псевдонауковців і в Росії (Сілантьєв, Сатановський), і в Україні, які паплюжать історію і сучасний стан ісламу в Україні.
Зазначимо, що Міжнародна наукова конференція, яка почалася зі слова-настанови муфтія ДУМУ «Умма» і його прохання про благословення Всевишнього для учасників заходу, ініційована Центром ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» і проведена за підтримки Міжнародного інституту ісламської думки (IIIT).
Співорганізаторами заходу були Сектор історії східної філософії НАН України, Асоціація освітнього розвитку, Український центр ісламознавчих досліджень.
Упродовж конференції науковці з кількох країн світу (Малайзія, Йорданія, Литва, Польща, Грузія, Азербайджан, Молдова й ін.) обговорили сучасний стан ісламської освіти у Європі; розглянули перспективи інтеграції ісламських наук у навчальні плани як світських, так і духовних закладів; ознайомилися з кращими практиками здійснення релігійної освіти у світських державах тощо.
