Читать на русском
Наприкінці листопада 2020 року в Одесі розпочалися археологічні розкопки — на ділянці Приморського бульвару між пам'ятником Дюку де Рішельє в Одесі і Воронцовським палацом співробітники Інституту археології НАН України, Південноукраїнського педагогічного університету імені Ушинського й одеські краєзнавці шукають те, що залишилося від Хаджибейського замку, який взяв штурмом загін Йосипа де Рибаса 14 вересня 1789 року.
Як повідомляє видання «Думська», 7 грудня 2020 року було досягнуто відмітки у два метри, і непрямі ознаки підтверджують дані, отримані під час георадарного дослідження бульвару, проведеного у 2018 році за ініціативою завідувача кафедри історії України Південноукраїнського педагогічного університету доктора історичних наук Андрія Красножона.
За словами пана Красножона, цього ж дня, 7 грудня, були знайдені артефакти турецького й античного періодів.
«На вертикальній стратиграфії можна побачити залишки валів, артилерійської батареї, вибудуваної де Воланом тут над схилом, — стверджує фахівець. — Вони нанесли сюди ґрунту, щоб поставити гармати. Коли забирали, то потривожили античний і турецький шари. Сьогодні було знайдено фрагмент, дуже показовий з точки зору датувань. Це турецький фаянс із західної Туреччини, дорога річ, як у наших бабусь богемский кришталь. Тут же знайдені фрагменти амфор, які на мою думку, тягнуть на VI століття до нашої ери. Крім того, ми знайшли фрагменти скіфської чи фракійської ліпної кераміки, як її називають, місцевого виробництва. Ось під валами і повинно знаходитися те, що передувало Деволанівській фортеці, а саме зруйнований у 1789 році замок Хаджибей».
Раніше «Думська» повідомляла, що керівник досліджень, завідувач кафедри історії України Південноукраїнського педагогічного університету Андрій Красножон впевнений, що йому і колегам вдалося точно встановити місце розташування залишків знаменитого Хаджибейського замку, який взяв штурмом загін Йосипа де Рибаса 14 вересня 1789 року.
З цього короткого бою почалася історія сучасної Одеси і завершилася історія її середньовічного попередника, який, як вважається, був заснований на початку XV століття.
На думку вченого, археологічні дослідження в цьому місці дозволять не тільки підтвердити результати георадарної розвідки, але й уточнити деталі планування споруди, а також її точну дату.
Довідка: Хаджибей (тур. Hacıbey, інші назви, що зустрічаються в історичній літературі — Гаджибей, Качибей, Коцюбіїв Какубія — відоме з XIV століття поселення (кам'яний замок, стоянка для суден і порт з примітивними спорудами), що знаходилося на березі Одеської затоки, на місці сучасного міста Одеси.
У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі висунув османську версію виникнення поселення, сказавши таке: «Коли султан Баязид завоював Аккерман (1484), один багатий чоловік на ім'я Ходжа, прозваний Баєм («бай» — багатий), отримавши дозвіл султана, побудував на цьому місці, на скелі, міцне укріплення і розмістив у ньому загін воїнів. Він став володарем п'яти стад по 1500 овець, і після довгого і щасливого життя його почали називати Ходжабаєм. Споруди цього укріплення збереглися до наших часів і їх добре видно на березі Чорного моря, на крутій скелі».
За ще однією з версій, поселення заснували татари в середині XIV століття. На користь цієї гіпотези говорить те, що степи північного Причорномор'я були в XIV столітті притулком різних кочових орд.
У другій половині XIV століття Золота Орда розпадається. На узбережжі Одеської затоки розташовується Перекопська орда на чолі з беком Хаджі (ймовірно, здійснив хадж до Мекки і Медіни), що має назву Хаджи-бей (Koçibey, дослівний переклад: «князь, який здійснив хадж»).
Цей бек брав участь у битві при Синюсі (Сині Води) у 1362 році і був розбитий Великим князем литовським Ольгердом.
У «Повісті про Поділля» Хаджі-бей згадується як один з «отчичів» і «дідичів», тобто спадкових володарів цих земель.
Права нащадків Хаджі-бея на ці землі підтверджуються ярликами кримських ханів до середини XV століття.
У другій половині XV століття, коли Мехмед II підкорював Кримське ханство, були спустошені і береги Північного Причорномор'я, розорена середземноморська торгівля. Поселення Хаджибей занепало і було спустошено.
У кінці XV ст. городище перейшло під контроль Кримського ханства, васала Османської імперії, і знову було заселено, але вже турками, едісанськими і кримськими татарами.
У 1765 році поряд з Хаджибеєм турки почали будувати фортецю Єні-Дунья (Yeni Dünya — «Новий Світ»), а точніше — відновлювати руїни середньовічного замку.
Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років Росії вдалося у 1770 році залучити на свою сторону Едісанську орду, яка кочувала в околицях Хаджибея.
Під час війни Хаджибейська фортеця кілька разів ставала об'єктом нападів запорозьких козаків, але була неприступною. Лише у 1774 році, перед укладанням миру, її вдалося захопити, але всього на кілька місяців — за умовами договору Росія взяла на себе зобов'язання до 1 серпня 1774 року очистити захоплені у Туреччині території на правобережжі Дніпра.
Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році частина козаків подалася на турецькі території. Деякі з них оселилися під стінами Хаджибейської фортеці, де вони заснували поселення, яке назвали за договором з турками Нерубайським (договір про ненапад — не рубатися).
Останній набіг козаків на Хаджибейську фортецю і розорення містечка навколо неї відбувся у 1788 році, після початку російсько-турецької війни.
У результаті російсько-турецької війни 1787-1792 років Хаджибей за Ясським мирним договором у 1791 році увійшов до складу Російської імперії.
Наш Телеграм-канал
