20 січня 1991 року відбувся загальнокримський референдум з відновлення автономної республіки в Криму. Враховуючи волю кримчан, 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки».
Сьогодні багато кримчан, вимушених покинути півострів після його окупації Росією, переживають змішані почуття − День Автономної Республіки Крим вони відзначають далеко від малої батьківщини. Велика частина вимушених переселенців − представники кримськотатарського народу, які з самого початку чинили опір сепаратистським проросійським силам і донині докладають зусиль для деокупаціі Криму.
Кримськотатарська громада під час анексії Криму виявилася найбільш організованою, патріотично налаштованою частиною жителів півострова, яка прагнула звільнити його від російських окупантів, незважаючи на жорсткі дії російських силовиків проти не тільки лідерів народу, а й рядових кримських татар.
Виконавча рада Всесвітнього конгресу кримських татар проводить низку акцій по всьому світу, спрямованих на підтримку України з тим, щоб спонукати світове співтовариство на боротьбу з агресором. Більше того, кримські татари, що залишилися в окупованому Криму, згодні терпіти будь-які труднощі, якщо це наблизить день звільнення Криму.
Як повідомляв «Іслам в Україні», представники кримськотатарського народу у вересні 2015 року почали акцію з блокади окупованого півострова, маючи намір домогтися повного припинення поставок комерційних вантажів з підконтрольної Україні території на окупований півострів. Вони вважають, що ситуацію, коли більшість країн світу вводить торгово-економічні санкції проти окупанта, а сама Україна продовжує з ним торгувати, нормальною назвати не можна. Мету кримських татар тоді озвучив Рефат Чубаров: «Наша акція спрямована на посилення України, і ми самі повинні відповідати алгоритму дій, якого очікуємо від усього світу», − сказав глава Меджлісу. Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв уточнив, що відповідальність за забезпечення окупованої території несе окупант, але ніяк не країна, частина території якої окупована.
Нагадаємо, в період суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва, зокрема президентську і парламентську форми правління і період лихоліття − без Конституції і повноважень, не раз опиняючись на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів. На думку деяких спостерігачів, в складній історичній обстановці саме відтворення автономії в 1991 році дозволило зберегти на півострові міжнаціональний мир, забезпечило умови для нормального соціально-економічного та культурного розвитку жителів півострова.
У лютому 2009 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулася до Верховної Ради України з проханням встановити на території автономії додатковий святковий день: 20 січня − День АРК. З цією метою кримські депутати запропонували народним депутатам України внести зміни до ст.73 Кодексу законів про працю.
Під час подій лютого-березня 2014 року під контролем «ввічливих людей» за відсутності кворуму парламентом Криму була проголошена незалежність півострова, а на підставі результатів так званого «загальнокримського референдуму» Росія оголосила про «повернення» Криму і приєднання території АРК та м. Севастополь до Росії.
Ні Україна, ні світова спільнота не визнають приєднання Криму до РФ − 27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про свою прихильність до територіальної цілісності України в її міжнародновизнаних кордонах. (резолюція Генасамблеї ООН є актом безстрокової дії).
Петро Порошенко в 2015 році під час свого виступу у ВР попросив закріпити в Конституції України положення про національну автономію кримських татар у Криму: «… Я прошу Конституційну комісію прислухатися до лідерів кримськотатарського народу і передбачити, що АР Крим як невід’ємна частина України є національно-територіальним формуванням, через яке кримськотатарський народ реалізує своє право на самовизначення «, − заявив президент.
Також нагадаємо, напередодні Дня Автономної Республіки Крим до Верховної Ради був поданий законопроект про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо посилення відповідальності за публічне заперечення тимчасової окупації територій України Російською Федерацією.
