Кілька десятків мусульман зібралися зранку 31 липня у культурному центрі «Бісмілля» в Сєвєродонецьку. Цих людей — і громадян України, і вихідців з різних країн, представників різних національностей, носіїв різних мов — об’єднало свято Курбан-байрам.
Як повідомляє сайт Свои. City, немусульманами на цьому святі були тільки журналісти — і то не всі, бо оператор одного з телеканалів не лише виконував свої професійні обов’язки, але й брав участь у молитві.
В ісламському культурному центрі «Бісмілля» в Сєвєродонецьку парафіяни почали збиратися задовго до початку святкової молитви, приїжджаючи туди власним транспортом, але здебільшого все-таки громадським.
Зранку на автобусній зупинці поруч із центром «Бісмілля» стояли хлопці у святковому одязі зі стаканчиками кави і канапками. Вони снідали в очікуванні свята, адже не встигли зробити це вдома. Надто рано їм довелось вирушати зі своїх міст і сіл на маршрутки до Сєвєродонецька.
Здебільшого це були парафіяни, які проживають у сусідньому місті Рубіжне, — студенти Луганського медичного університету. У 2014 році через війну цей навчальний заклад «переселився» до Рубіжного.
Але й місцевих прихожан мечеті, духовним наставником у якій є імам Темур Берідзе, є чимало. Деякі з них переїхали на Донбас з гарячих точок пострадянського простору, починаючи з 1990-х. Хтось свідомо приймав іслам. Чиїсь предки живуть на Донбасі десятиріччями.
Цікаво, що авторка матеріалу про святкування Курбан-байрама в мечеті Сєвєродонецька — Марія ОЛІЙНИК — вирішила одягнутися за законами шаріату.
«За атмосферою релігійні свята — особливі, навіть коли ти ідентифікуєш себе з іншою конфесією. З одного боку, ти перебуваєш тут як журналіст, тобто, сторонній спостерігач. З іншого — неможливо не відчути цю спільну радість. А в мусульманському календарі більш радісного і світлого свята, ніж Курбан-байрам, напевно, немає», — йдеться в матеріалі.
Релігійне свято вимагає певної атмосфери, антуражу. Щось звичне в побуті тут може бути відверто недоречним. Зокрема, одяг журналістки, яка в липневу спеку звикла не заморочуватися з дрес-кодом. Але щоб не бути тут «чужорідним тілом», авторка вдяглася за нормами шаріату — це не було проблемою, адже одяг — доволі зручний. Ніно, дружина місцевого імама Темура Берідзе, допомогла приховати традиційним одягом джинси, трикотажну майку, оголені плечі й довге волосся.
Парафіяни сєвєродонецької мечеті молилися за об’єднання України, за мир у країні, що є спільним домом для всіх нас, незалежно від конфесії чи національності.
У своїй проповіді імам Темур Берідзе наголошував на тому, що при жертвоприношенні іслам вимагає поділити жертву на три частини. Першу лишити собі й своїй родині, другу — віддати друзям і гостям, а третю — нужденним, тобто тим, хто потребує підтримки.
Так і зробили. І взагалі — тут так і роблять. Щонеділі — не лише на великі мусульманські свята — у центрі «Бісмілля» годують безпритульних.
Після молитви парафіяни імама Темура Берідзе обіймали одне одного, тиснули один одному руки і вітали один одного зі святом. А згодом були чай, традиційна молитва намаз, жертвоприношення, а також дитяча біганина коридорами центру «Бісмілля».
Відчувалося, що усі присутні на спільній молитві, — сім’я. Кожен знав імена дітей інших парафіян і міг сказати цій дитині, як варто поводитися. Кожен знав, де поставити чайник, у якому закипіла вода. Кожен знав, де взяти горнятко, щоб приготувати чай. І кожен знав на ім’я братів і сестер у вірі.
