«І не називайте мертвими тих, хто загинув на шляху Аллага. Ні, вони живі, але ви не відчуваєте цього» (Коран, 2:154)
20 січня 1990 року — трагічна, але водночас героїчна сторінка в історії боротьби за незалежність і територіальну цілісність Азербайджану. Жителі Баку, для яких свобода, честь і гідність країни й народу були понад усе, пожертвували цього дня власним життям, багато хто був поранений. 17 січня 2000 року президент Азербайджанської Республіки Гейдар Алієв видав указ «Про надання почесного звання «Шахід 20 січня», що в ньому наведено повний список загиблих і зниклих безвісти того «чорного» або «кривавого» січня. Сама дата була оголошена в Азербайджані Днем всенародної скорботи.
З приводу з тридцятої річниці трагедії «Чорного січня» ДУМУ «Умма» в листі на ім’я Надзвичайного і Повноважного Посла Азербайджанської Республіки в Україні висловило свої щирі співчуття азербайджанському народові:
Високошановний Пане Азере Худієв!
Мир Вам і милість Всевишнього Аллага!
Духовне управління мусульман України «УММА» від імені мусульман України висловлює свої найщиріші співчуття з приводу роковин трагічної дати 20 січня 1991 року.
«Воістину, ми належимо Аллагові й до Нього ми вертаємося» (Коран 2:156).
Аллагові належить те, що Він забрав, і те, що Він дарував, і всьому Він визначив свій термін.
Ми просимо у Всевишнього прощення та милості для покійних, просимо дарувати їм велику нагороду та зібрати їх із пророком Мухаммадом (мир йому і благословення) на найвищих рівнях Раю.
Духовне управління мусульман України «Умма» співчуває рідним і близьким загиблих і постраждалих унаслідок цієї жахливої каральної акції.
З добрими молитвами та найкращими побажаннями
Муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов
Тридцять років тому, 20 січня 1990 року, радянський режим застосував у Баку бойові частини для придушення масштабних виступів громадян, що протестували проти агресивних дій Вірменії, її територіальних претензій до Азербайджану, проти протекції Вірменії з боку тодішнього керівництва СРСР. Операція мала кодову назву «Удар».
Уведення військ та оголошення надзвичайного стану відбулося відповідно до Постанови Президії Верховної Ради СРСР, підписаної Михайлом Горбачовим увечері. Зміст документа доведено до відома азербайджанців аж за 7 годин після введення військ до Баку.
О 00:20 війська числом понад 20 тисяч осіб, що прибули з інших регіонів СРСР, удерлися в азербайджанську столицю — це спричинило масштабну трагедію.
На знак протесту проти дій Кремля повстали кількасот курсантів (різних національностей. — Ред.) Бакинського загальновійськового вищого військового училища.
Армія безжально придушила виступи. Наслідком застосування сили стали дві сотні загиблих, близько 400 поранених, серед них — мирні містяни: молодь, літні люди, жінки, діти ...
21 січня 1990 року тіла загиблих після церемонії прощання на майдані Азадлиґ (азерб. Azadlıq meydanı — майдан Свободи, колишня площа Леніна) перенесено до Нагірного парку, де вирили понад 120 могил. Похорон тривав кілька годин. 22 січня поховано ще 50 душ: троє з них були жертвами березневої різанини 1918 року — тіла виявили в парку під час копання могил. На всіх трьох могилах написано «Шахіди 1918 року». На могили та в місцях загибелі шахідів поклали квіти, здебільшого червоні гвоздики, що стали в Азербайджані символом жалоби.
22 січня 1990 року під дулами кулеметів, установлених військовиками на дахах будівель, у місті пройшли багатолюдні процесії на згадку про розстріляних жителів.
За сприяння влади Туреччини на Алеї шахідів згодом збудовано сунітську мечеть, названу «Мечеттю шахідів».
