«Надбання та ризики. Безпека в інтернеті» — саме так називався семінар для підлітків, що відбувся в Ісламському культурному центрі Києва 26 лютого. На запрошення громадської організації «Мар’ям» до учениць гімназії «Наше майбутнє» завітали представниці Київського міського центру гендерної рівности, запобігання та протидії насильству — психолог Ольга Павлова та завідувачка відділу інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення Юлія Макарова. Вони не тільки розкрили присутнім тему, а й значно розширили її, згадавши під час обговорення дотичні проблеми.
Психолог Ольга Павлова говорила з дівчатами-підлітками про пасивну та активну небезпеку, що з нею можуть стикатися користувачі інтернету, особливо в період карантинних обмежень, коли дефіцит живого спілкування компенсують віртуальним — у соцмережах. Ішлося й про конфлікти в підлітковому середовищі, про міжособистісні стосунки, кризи та труднощі «перехідного віку», про образи і прощення, про вміння звертатись по допомогу тощо.
— Я сьогодні хвилююся, бо дуже люблю працювати саме з підлітками. Це такий дивовижний вік! Вони абсолютно незвичайні, вони просто чудово приголомшливі! Уже потім ці люди обростуть «шкіркою», а нині вони такі справжні, такі щирі… — поділилася пані Ольга в бесіді з кореспондентом нашого видання. — Ви знаєте, підлітковий вік — особливий вік. Це вік найбільшої кризи в житті людини, тому підлітки мають усвідомлювати, що з ними відбувається: дуже багато змін — і у фізичному розвитку, і психологічних. У цей період формується та трансформується світогляд… Тобто люди зростають, розвиваються, і в цей період виникає дуже багато суперечностей. Наш світ нині не є безпечний, починаючи з інтернету, де на дітей чатує багато підступів та спокус. І дітям дуже важливо навчитися розуміти й розрізняти безпечне та небезпечне. Водночас дітям цього віку дуже важливо залишатися саме підлітками: активними, допитливими, «чомучками». Дуже важливо для підлітків спілкуватися одне з одним, адже коли діти обмежені лише своєю, навіть найкращою, сім’єю та не спілкуються зі своєю «зграєю» — вони не розвиваються належним чином.
Як зауважила психолог, підлітку крім спілкування в середовищі однолітків важливо мати якусь авторитетну людину чи коло таких людей, до яких він відчуває справжню довіру, думка яких для нього буде важлива:
— Дуже важливо, щоби у дитини був значущий для неї дорослий. Все, що незрозуміло, все, що лякає чи хвилює, підлітки в першу чергу обговорюють із друзями чи подругами. Але є питання безпеки, є ситуації, що можуть таїти в собі небезпеку, і підлітки повинні — тільки-но відчують натяк на небезпеку — йти до дорослого. Хто це буде? — мама, тато, бабуся чи, можливо, мама подруги чи батько друга… Тобто це має бути хтось із дорослих, кому можна дати сигнал про небезпеку. Дуже важливо, щоб діти в цьому віці не відчували себе «прибульцями з іншої планети»: у них дуже часто виникають емоційні сплески, вони не розуміють, що з ними коїться, вони починають вважати, що з ними щось «не так», у них бувають нервові зриви — просто треба пояснити, що в їхньому віці це варіант норми. Треба вміти заспокоїти підлітка, просвітити — і моя лекція більшою мірою саме цьому й присвячена.
Власне, те, що відбувалося на семінарі, було набагато більше за звичайну лекцію. Скоріше це було дуже щире спілкування, де старший за віком досвічений друг ділився знаннями з молодшими — з повагою до особистости кожного, даючи змогу всім поставити питання, що хвилює, та не просто дати відповідь, а спонукати до роздумів і ненав’язливо підвести до правильного висновку. До того ж пані Ольга підготувала для учасниць семінару кілька недовгих мультфільмів про відповідні ситуації. Треба сказати, їй удалося за лічені хвилини завоювати довіру авдиторії: підлітки активно брали участь у бесіді, були відверті у відповідях і запитаннях, у дискусіях та обміні думками.
Під час розмови підлітки дізналися про те, як і чому треба формувати вміння говорити про свої проблеми, а не замовчувати їх, чому треба вміти звертатися по допомогу, долаючи свої упередження та страх здатися комусь слабким — адже без цього можна лишитися сам на сам із проблемами, що можна було б розв’язати, довірившись тому, хто справді здатен допомогти.
Говорили й про розвиток уміння слухати й чути інших і себе самого, про виховання в собі поваги до думки іншої людини. Без цього наше спілкування з навколишнім світом не буде повноцінним. Тільки дослухаючись одне до одного, вважаючи на світосприйняття й тип мислення іншого, можна вибудовувати якісні відносини, де власну думку обстоюють без психологічного тиску чи принижень, а конфліктні ситуації розв’язують без насильства — фізичного чи психологічного.
Кожна з учасниць семінару отримала брошуру та буклет з порадами психологів та осіб, що колись зазнали домашнього чи гендерно зумовленого насильства, а також з інформацією про діяльність Київського міського центру гендерної рівности, запобігання та протидії насильству. Зокрема про те, що можна анонімно та безплатно подзвонити на його цілодобовий «телефон довіри» та отримати кваліфіковану кризову психологічну та інформаційно-консультативну допомогу: 15-00 — зі стаціонарного телефона, (044) 272-15-00 — з мобільного.
Як зазначила представниця центру Юлія Макарова, цей комунальний заклад встиг потоваришувати з Ісламським культурним центром Києва та жіночою ГО «Мар’ям» і навіть реалізувати кілька спільних проєктів, тож нинішній семінар — далеко не перший та, як сподівається пані Юлія, не останній приклад співпраці.
— Ми займаємося протидією та запобіганням насильства в усіх його формах: гендерно зумовленого, домашнього. На жаль, цих тем зазвичай не торкаються в суспільстві, але це явище існує. Ми помітили, що, за статистикою, під час карантинних обмежень число випадків домашнього насильства збільшилося. Безумовно, тут відіграв роль і фактор примусового спілкування, коли люди тривалий час перебувають поруч в обмеженому просторі без можливости змінити обставини чи усамітнитися. Тому ми вийшли на співпрацю з різними навчальними закладами, де проводимо роз’яснювальну, інформаційну роботу. Це доволі відома практика, і всі розуміють, що якщо починати працювати зі школярами, з дітьми, то до моменту, коли вони стануть дорослими людьми, у них уже буде напрацьоване зовсім інше ставлення до цих питань і до власної внутрішньої свободи, до дотримання прав людей, що поруч — це дуже актуально в сучасному світі, — каже Юлія Макарова.
Довідка: Діяльність Київського міського центру гендерної рівности, запобігання та протидії насильству спрямована на реалізацію рівних прав і можливостей жінок і чоловіків через забезпечення гендерної рівности в усіх сферах суспільного життя, реалізацію соціально-освітніх програм і курсів, надання соціальних послуг, зокрема інформування, консультування, надання короткострокового та довгострокового місця безпечного перебування в кімнатах кризового реагування чи притулку особам, що постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Свою назву Центр гендерної рівности запобігання та протидії насильству отримав у травні минулого року. Перед тим він функціонував як Центр по роботі з жінками, що постраждали від домашнього насильства.
