Про «карикатурний скандал» у світі трохи забули. Однак питання, пов’язані з «рамками» свободи, досі непокоять тих, хто займається безпосередньо відображенням реальності за допомогою карикатур. Вашій увазі пропонуємо думку африканського карикатуриста.
Недавні події навколо публікації карикатур у Данії вразили всіх — особливо редакційних карикатуристів, таких як я.
На цей раз я вирішив обміняти мої пензлі на портативний комп’ютер з цієї проблеми головним чином тому, що місце, яке зазвичай виділяється для моїх карикатур, не може вмістити те, що я хочу сказати. Якби мені виділили доволі місця, я б намалював цю статтю!
Суперечка про карикатури була настільки напруженою, що тепер вона стала втомливою, від свободи вираження до зіткнення культурних цінностей і навіть до зіткнення цивілізацій. Очевидний також той факт, що суперечкою заволоділи і використали в своїх інтересах радикальні та крайні елементи по обидва боки поділу — ті, хто відстоюють право на свободу слова, і ті, хто захищають мусульманську віру.
Проявилося також те, що віра має більш глибоке значення, ніж просто приналежність до віруючих. Її зберігають з любов’ю, і вона тісно пов’язана з життями тих, хто її захищає.
Хоча данські карикатури не могли багатьом видатися образливими, вони, звичайно, ображають принципи, які мусульмани вважають священними. З моїм обмеженим знанням ісламу і повагою, яку я відчуваю до цієї віри, я б їх не малював. Кожен має право чхнути, але це не означає, що у кожного є право чхнути комусь в обличчя.
Замішані в цьому карикатуристи визнали, що вони мало знають про іслам. На одній з карикатур пророк Мохаммед зображений терористом, тим самим явно прирівнюючи іслам до тероризму. Будучи редакційним карикатуристом, я завжди стараюся довідатися більше про мою тему перед тим, як показати свої заключні ескізи. Усі ми (в тому числі карикатуристи) згодні з тим, що карикатури є могутнім інструментом передачі інформації. Але наскільки відповідально користуються цією владою карикатуристи?
Нещодавно я був на презентації про стримування творчого потенціалу, з якою стикаються редакційні карикатуристи. З якими обмеженнями творчої свободи стикаються редакційні карикатуристи в своїй роботі? Провідні карикатуристи зі Сполучених Штатів, Швейцарії, Туреччини, Південної Африки, Сінгапуру, Японії, Кенії та Ізраїлю представили на виставці свої неопубліковані роботи. Загальним враженням була відсутність абсолютної свободи. Карикатуристи і редактори в більшій чи меншій мірі погодилися з тим, що завжди будуть культурні і релігійні проблеми, які необхідно брати до уваги, коли вирішуєш, що можна і треба публікувати.
Але чи повинні такі міркування відмінити свободу слова, що б то не було? Я так не думаю. Свобода вираження ніколи не буває категорично права чи неправа; замість цього вона бере до уваги правоту і помилку. Данські карикатури були образливими, але чи дає їх публікація право вбивати невинних людей, нападати на данські й західні посольства і їхніх громадян та в усьому світі палити данський прапор? Невже ті, хто намалював ці карикатури, представляли данців і захід? Невже ті, хто палили данський прапор і погрожували, представляли іслам?
Моя відповідь — ні! Тому проблема криється не так у самих віруваннях, як у тому, як віруючі сприймають образу і чому. Наприклад, у багатьох арабських країнах були публікації в такій же мірі безтактних антисемітських карикатур, проти яких жоден мусульманин ніколи не підняв і пальця. Будучи карикатуристом із Африки, я бачив расистські і образливі карикатури в деяких західних публікаціях. Невже вони виражають західні цінності? Ні, і все ж вони відображають частину культурної проблеми заходу.
Я гадаю, що мусульмани мають право висловити і продемонструвати свій гнів проти публікації карикатур. Але вони повинні зробити це мирним способом, беручи до уваги права інших. Це право, на жаль, включає в себе малювання і публікацію карикатур, які можуть їм не сподобатися.
ГАДО (відомий також під ім’ям Годфрі Мвампембва) — член правління Мережі із захисту прав карикатуристів (CRN).
Проект Синдикат для газети «День», №46, середа, 22 березня 2006
