Іслам у Криму. Сучасні аспекти розвитку

Іслам у Криму. Сучасні аспекти розвитку
Іслам у Криму. Сучасні аспекти розвитку
23.12.2008
Оцініть статтю: 
(477 оцінки)
oksana
Зображення користувача oksana.

Іслам - одна з трьох традиційних релігій, що впродовж багатьох віків присутня на території Криму.

Айдер БУЛАТОВ, заступника голови Комітету у справах релігій АР Крим.

Іслам почав проникати в Крим в IX-XI століттях, у період проживання на його території різних племен: хазар, протоболгар, печенігів, половців. У період існування Кримського ханства (1443-1783 р.) іслам був державною релігією, що виконувала дуже важливу для кримських татар націотворчу функцію. Становлячи основу державності, іслам регулював на півострові практично всі сторони життя суспільства: освіту, побут, судову справу. Саме на цей період припав розквіт ісламської культури на півострові й будівництва мусульманських культових споруд, число яких, згідно наявних джерел, на півострові досягало 1700 мечетей.

Анексія Кримського ханства Російською імперією сприяла масовій еміграції кримських татар і значному скороченню числа мусульманських приходів і духовних осіб.

У цілому кількість мечетей у Криму скоротилася вдвічі, а священнослужителів майже в п'ять разів. Відповідно до перепису 1897 р., мусульманське населення Криму становило другу за чисельністю (після православних) групу, 13,2%. Уже в роки «культурної революції» і сталінських репресій багато мечетей були знищені, після депортації кримських татар практично всі мусульманські культові установи були закриті.

Протягом майже 50-річного терміну перебування в місцях заслання, в умовах тоталітарного атеїстичного режиму, відбувся значний відрив кримськотатарського народу від своїх релігійних коренів, у результаті релігійність збереглася практично на рівні традицій і побутових обрядів.

На сучасному етапі національного відродження кримськотатарського народу, що повертається з місць депортації на свою історичну батьківщину, особливо актуальним постало питання відродження релігії, вивчення історії і культури, невіддільних від ісламських традицій. Мусульманське населення у сучасному Криму представлено переважно кримськими татарами та деякими іншими народами, що сповідують іслам: поволзькими татарами, азербайджанцями, узбеками, турками, народностями Кавказу та іншими етносами, що становлять (з урахуванням м. Севастополя) близько 11% населення півострова.

За станом на початок листопада 2008 р. на території Автономної Республіки Крим зареєстровано 338 мусульманських релігійних організацій, у тому числі Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) і 332 громади, що перебувають під його канонічним управлінням.

У той же час необхідно відзначити, що стійкі мусульманські об'єднання від 10 і більше чоловік, що згрупувалися навколо його організаційного ядра - імама та його помічників, діють практично в кожному населеному пункті компактного проживання кримськотатарського населення і проводять традиційні мусульманські обряди (намаз, нішан (заручини), дженазе (похорон), сюннет (обрізання) та ін.) вдома в одновірців. Відповідно до проведених досліджень, кількість подібних зафіксованих мусульманських об'єднань у Криму досягає 612 громад.

З урахуванням історичних етнічних і конфесіональних особливостей мусульман у кримській автономії створюються умови для реалізації духовних потреб громадян, сповідування своєї релігії та відправлення релігійних обрядів, збереження релігійної самобутності етнічних груп населення.

Процес реєстрації мусульманських громад у Криму проходив найбільш динамічно до 2005 року, далі цей процес значно сповільнився. Цілком імовірно, що вже досягнутий можливий крайній поріг реєстрації в Криму мусульманських громад - юридичних осіб. Це пояснюється в першу чергу тим, що в цей час в автономії практично завершений процес повернення колишніх культових споруд, що передавалися, відповідно до законодавства України, зареєстрованим юридичним особам, тобто мусульманським громадам. Другою причиною зменшення кількості зареєстрованих мусульманських громад є скорочення кількості споруджуваних нових мечетей у населених пунктах Криму, здебільшого внаслідок подорожчання їхнього будівництва.

Кількість мусульманських священнослужителів відповідає кількості мусульманських громад і становить у цілому порядка 400 чоловік, що цілком забезпечує проведення необхідних релігійних обрядових заходів. За останні роки в мечетях значно скорочується кількість імамів-самоучок, які відходять від справ, в основному у зв'язку з досягненням похилого віку. На посаду імамів мечетей призначається молодь, яка є здебільшого випускниками Азовського медресе, що знаходиться під патронатом турецького фонду Азіз Махмуд Худаі Вакуфи.

З певних причин не всі фахівці, що одержали дипломи вищих закордонних ісламських університетів, виявилися затребуваними в структурах мусульманських громад ДУМК. Деякі з випускників теологічних факультетів знайшли для себе в Криму іншу, не релігійну сферу діяльності. Інші, як показали конференції, проведені автономною мусульманською громадою «Давет», опинилися в лавах інтелектуального ядра даної організації, яка є прихильником ідеології релігійно-політичної партії «Хизб-ут-Тахрір».

У розпорядженні мусульманських громад є 277 мечетей, з них: повернутих - 54, пристосованих - 146, новоспоруджених - 77. На стадії будівництва знаходяться 2 мечеті: у с. Кутлак (Веселе) м. Судака та на території виправно-трудової установи м. Акмесджита (Сімферополя), де будівництво почате з ініціативи кримського муфтіяту.

У Криму діють 5 мусульманських навчальних закладів (медресе), з них 2 школи хафізів (читців Корану напам'ять). У цілому в мусульманських духовних навчальних закладах навчаються близько 200 чоловік.

При мечеті Сейт-Сеттар м. Акмесджита в режимі недільної школи діє медресе, призначене для занять всіх вікових груп населення.

З моменту утворення перших мусульманських громад в 1988 році й створення в 1991 році Кадияту мусульман Криму, який через рік був перетворений на Кримський муфтіят (Духовне управління мусульман Криму), мусульманське співтовариство сприймалося єдиним духовним об'єднанням, але з кінця 1999 р., у зв'язку з виникненням перших автономних мусульманських громад, що не мають ні канонічного, ні структурного підпорядкування, з'явилися тенденції до розмежування колись єдиної кримської мусульманської умми.

На початковому етапі більша частина автономних мусульманських громад себе особливо не проявляла. Їхню пасивність можна пояснити відсутністю освіченого і харизматичного лідера, підконтрольних мечетей, достатніх матеріальних ресурсів тощо. До того ж позначилася й певна протидія Муфтіяту і Меджлісу кримськотатарського народу.

До теперішнього часу 47 релігійних організацій, що зареєструвалися в якості автономних мусульманських громад, становлять 14% мусульманської мережі автономії і все частіше проявляють себе як частина релігійної опозиції.

В останні роки представники зареєстрованих у 1999-2003 р. автономних мусульманських громад нерідко стають учасниками релігійних заходів, що проводяться адептами різних мусульманських релігійних течій.

В останні роки через створення автономних мусульманських громад легітимує свою діяльність у Криму релігійно-політична партія «Хизб-ут-Тахрір аль-Ісламі».

Резонансні релігійно-просвітительські заходи, проведені прихильниками даної ідеологічної течії в Криму, показали, що частина кримських мусульман, особливо молодь, виявляє інтерес до тематики проведених конференцій, і поступово в сферу впливу даної течії потрапляють не лише представники згаданої течії, але й імами та мусульманські громади, що знаходяться під юрисдикцією Духовного управління мусульман Криму.

Пік росту автономних мусульманських громад припав на 2007 рік, коли подібний шлях легалізації був обраний іншою хвилею релігійних опозиціонерів - прихильниками так званої ісламської хабашитської течії. Ініціаторами реєстрації автономних громад даної течії стали випускники Київського Ісламського університету при Духовному управлінні мусульман України (ДУМУ), очолюваного муфтієм мусульман України шейхом Ахмедом Тамімом. У Криму вже проглядається деяка структурованість даної течії з центром у м. Кєзльов (Євпаторія) і структурними підрозділами в різних регіонах Криму. Шейх Ахмед Тамім в інтерв'ю кримської преси спростував свою причетність до створення мусульманських громад хабашитів у Криму, хоча сам відноситься до цієї школи. Але він заявив, що не поділяє мусульман на «чужих» і «своїх».

Останнім часом в ісламському середовищі Криму проявляються й інші ісламські об'єднання, у тому числі так звані групи салафітів, теблігів, такфірівців та ін., що говорить про існування в мусульманських громадах, що переживають період відродження, широкого спектру ісламського світогляду. Наскільки цей спектр релігійно-політичних, фундаменталістських, традиційних і не традиційних для Криму мусульманських течій буде сприяти цілісності і єдності мусульманської умми, залишається питанням, на яке, очевидно, повинні дати роз'яснення авторитетні мусульманські лідери. У будь-якому випадку для збереження миру і стабільності в суспільстві процеси, що відбуваються в даній сфері, повинні бути об'єктами постійної уваги і вивчення.

Хотілося б повернутися до проведеного в липні 2008 року в м. Акмесджиті IV Курултаю мусульман Криму, на якому було прийняте Звернення до президента України В.Ющенко. Зокрема, в Зверненні сказано: «Незважаючи на наявність відповідних законів України та указів президента України, до сьогоднішнього дня мусульманам Криму не повернуті десятки духовних святинь, зокрема, мечетей, медресе, азізів (святилищ)». Хотілося б відзначити, що за останні 4 роки, принаймні, до Республіканського комітету АР Крим у справах релігій не надходили заяви про передачу мусульманських культових об'єктів, які Комітет в межах своєї компетенції не зміг би вирішити. Справа тут в іншому. На жаль, до цього часу у мусульманських духовних інституціях Криму відсутні фахівці, що системно займаються виявленням, збором необхідних документів і планомірним поверненням колишніх релігійних святинь, як це відбувається, наприклад, у Сімферопольській і Кримській єпархії Української Православної Церкви. Звідси й значний контраст у результатах роботи.

Але, разом з тим, проблемні питання в поверненні деяких культових споруд, колишньої культової власності, а також в одержанні земельних ділянок під будівництво мечетей, все-таки існують, особливо це стосується м. Акмесджита і прибережних міст. Можна навести деякі приклади.

Починаючи з 2004 року, мусульманська громада «Сабур» не може одержати земельну ділянку під будівництво мечеті в районі Петровської балки в м. Акмесджиті, де проживають порядку 3 тисяч мусульман.

Питання виділення земельної ділянки для відновлення мечеті Аша-Джамі в м. Алушті протягом майже 9 років також не знаходить свого вирішення і знаходиться в судових інстанціях.

До цього часу не вирішене питання про передачу мусульманській громаді «Хан Джамі» споруд, що знаходяться на земельній ділянці за адресою м. Кєзльов (Євпаторія), пров. Літний, 6/6/18. Міністерство оборони України, у веденні якого перебуває даний об'єкт, не заперечує в передачі вищевказаного майна в комунальну власність м. Кєзльова в порядку, встановленому чинним законодавством, але позитивних зрушень у вирішенні даного питання поки не видно.

З 2000 року існує проблема, пов'язана з передачею колишньої мечеті в м. Кефе (Теодозії), що перебувала в комунальній власності Феодосійської міськради і, відповідно до акту купівлі-продажу №15 від 10.12.2002 р. через Фонд комунального майна була продана колективному підприємству «Глобус», яке, у свою чергу, продало будівлю громаді адвентистів сьомого дня. Дане питання з ініціативи мусульманської громади «Кефе» знаходиться на розгляді судових органів.

З 2001 року не вдається вирішити долю мечеті Ескі-Сарай, розташованої в с. Піонерське Сімферопольського району, і передати її мусульманській громаді. Одна з найстаріших середньовічних мусульманських культових споруд, пам'ятник національного значення XIV-XV ст., не стоїть на балансі державних організацій, не має охоронного договору та інших правовстановлюючих документів, до цього часу залишається безхазяйною.

Найбільш резонансним питанням у Криму в останні роки став відвід земельної ділянки під будівництво соборної мечеті в м. Акмесджиті (Сімферополі). Дане питання Кримський муфтіят піднімає перед органами державної влади з початку 1990-х років. Розглядалося багато варіантів і було знайдено компромісне рішення даної тривалої проблеми: рішенням Сімферопольської міської ради від 25.06.2004 року №1283 Духовному управлінню мусульман Криму був даний дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки розміром 2,7 га під будівництво соборної мечеті в м. Акмесджиті по вул. Ялтинській, 22. За цей період часу Духовним управлінням мусульман Криму пройдені всі етапи узгодження, витрачені чималі кошти парафіян. Наприкінці 2007 року дане питання двічі виносилося на розгляд чергових сесій Сімферопольської міської ради і обидва рази не здобуло підтримки більшості депутатів і в цей час також перебуває на розгляді різних судових інстанцій.

Безумовно, існують й інші питання, пов'язані з передачею культових об'єктів мусульманським громадам, але вони мають інші аспекти і їхній розгляд тема іншої статті.

Хотілося б зупинитися на просвітительських і благодійних проектах. Як показує майже 20-річний досвід діяльності мусульманських громад у Криму, одержавши державну реєстрацію, вони, за рідкісним винятком, стали самодостатнім, саморегулюючим осередком у системі мусульманських релігійних інститутів. Незважаючи на те, що більшість з них на первісному етапі одержували вагому підтримку з мусульманських країн (будівництво і утримання мечетей, постачання релігійної літератури, підготовка імамів і т.д.), все-таки надалі процес утримання мусульманських громад і мечетей на кошти пожертвувань мусульманського населення (джемаата) не одержав свого розвитку. Традиційний у мусульманських країнах звичай жертвування парафіянами на утримання мечетей, медресе і духовних наставників у Криму повною мірою не набув свого поширення.

Із самого початку процесу відродження ісламу і до цього часу це є однією з причин устремління в Крим представників клерикальних центрів мусульманських країн.

Варто відзначити продуктивну роботу в Криму представників офіційного турецького ісламу - Міністерства у справах релігії Туреччини (Диянету). З урахуванням традиційної близькості турецького і кримського ісламу дана турецька державна організація виявляє великий інтерес до процесу реінтеграції ісламу в Криму.

Представники вищевказаної організації, за узгодженням з ДУМК, здійснюють місіонерську діяльність, в основному в сільських населених пунктах Криму. При сприянні цього міністерства щорічно відзначаються урочисті заходи, присвячені до дня народження пророка Мухаммеда, надходять Корани та інша релігійна література. При фінансовій підтримці Диянету в Криму вийшло друге видання Корана кримськотатарською мовою.

Заслуговує на увагу діяльність Всеукраїнської Асоціації Громадських Організацій (ВАГО) «Альраід», спрямована на допомогу у гуманітарній сфері.

Крім будівництва мечетей ВАГО «Альраід» займається культосвітньою і благодійною роботою. Протягом 10 років стали традиційними організації для дітей мусульманських свят Курбан байрам і Ораза байрам. Напередодні свята Ораза байрам для малозабезпечених родин розподіляються продовольчі набори (борошно, цукор, крупи, макаронні вироби, олія, цибуля і т.д.). Продукти і солодощі передаються загальноосвітнім школам, а також школі для дітей-інвалідів «Созіданіє» м. Сімферополя.

У дні мусульманських свят традиційними стали благодійні концерти для дітей-сиріт, у яких беруть участь понад 300 дітей-сиріт, кожному з яких «Альраід» дарує святкові подарунки.

У літній період ВАГО «Альраід» організує для мусульманських дітей літні оздоровчі табори в приморських пансіонатах Криму. Одночасно з оздоровчою програмою в таборах проводяться заняття з вивчення основ ісламської релігії.

У Криму кримськотатарською мовою тиражем 2000 прим. видається офіційна газета Духовного управління мусульман Криму «Хідаєт». Крім висвітлення значущих подій у Криму й ісламському світі газета дає роз'яснення з питань, що стосуються віросповідної практики мусульман.

Можна з упевненістю сказати, що іслам усе глибше проникає у всі верстви кримськотатарського суспільства, сприяючи духовному зростанню і динамічному розвитку народу на своїй історичній батьківщині.

Хоча в кримській уммі почала спостерігатися досить строката картина різних мусульманських течій і відсутність монолітної єдності, іслам залишається найважливішим фактором, що визначає ідентичність кримського мусульманина. Політизація ісламу в Криму явище логічне, якщо врахувати всі наявні проблеми в мусульманських громад, які протягом тривалого часу не можуть (або не хочуть) вирішувати державні чиновники, сприяючи не лише радикалізації мусульманського співтовариства, але й, як наслідок, прояву в суспільстві небезпечних симптомів ксено- та ісламофобії.

Відносини кримського співтовариства з мусульманським співтовариством повинні вибудовуватися з позиції толерантності, що передбачає рівний підхід до представників усіх віросповідань, а не підпорядкування культурних цінностей і традицій меншості волі і традиціям більшості. Принципи взаємошанобливого співіснування повинні стати аксіомою суспільства. Незважаючи на всю складність і неоднозначність процесів у релігійному житті, українське суспільство усвідомило необхідність утвердження загальноприйнятих норм свободи совісті. Це підтверджує визнання Україною основних принципів прав людини, ратифікації нею міжнародних документів і приведення у відповідність з ними свого національного законодавства. Наприклад, «забезпечення відповідно до Конституції України (888-09), Декларацією про державний суверенітет України (55-12) і нормами міжнародного права, визнаними Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від відношення до релігії» задекларовано в статті 1 Закону України «Про свободу совісті і релігійних організацій».

Україна прагне ввійти в систему цінностей сучасного європейського суспільства. А це можливо у випадку, якщо в полікультурному і поліконфесіональному Криму ісламу буде відведене гідне, як і належить світовій релігії, місце.

За матеріалами Голос Криму

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.