«Безодня між мусульманською і західною цивілізаціями нездоланна» - переконані багато провідних світових політиків, учених і журналістів. Саме точка зору, що «варварський» Іслам є непримиренним ворогом і антиподом «цивілізованого» Заходу, стає найпоширенішою в сучасному світі. Припустити ж, що колись Іслам виступив, свого роду, батьком і матір'ю сучасної західної цивілізації, і в голову нікому не приходить.
Звідки взяла початок Європа?
З полону подібних міфів вирватися не просто. Особливо коли і ЗМІ, і кіноіндустрія, і шкільна, і університетська освіта, і наука - все основано на твердженнях про те, що Європа є прямою спадкоємицею античної цивілізації, унікальною, найпрогресивнішою цивілізацією у світі, яка не має аналогів у світовій історії. І при цьому, нібито, її вічним суперником, заздрісником, супротивником і вічним невдахою є мусульманський світ.
Однак обидва поняття є цілеспрямовано створеними міфами, не більш, ніж хибними вигадками, які були покликані утвердити моральне право Заходу на світове панування як спадкоємця Риму і Афін. Насправді ж Захід ніколи не був ні духовним, ні культурним, ні політичним спадкоємцем античного світу.
Навпаки, виникнення феодальних держав Європи означало появу зовсім іншої суспільної, політичної та культурної моделі розвитку. А розрив між античністю і європейським Ренесансом, який став епохою відродження античної спадщини, становив більше тисячі років.
Самі ж стародавні греки взагалі не вважали себе європейцями, а, скоріше, ототожнювали з великою східною культурою, із Древнім Єгиптом і Фінікією, звідки вони перейняли і писемність, і основи цивільної культури, військової і морехідної справи.
Мартін Бернал пише, що греки прекрасно усвідомлювали свою приналежність до культурного ареалу Древнього Сходу. «Вони не тільки високо цінували те, чому навчилися в єгиптян і фінікійців, але й... вважали своїми предками єгиптян, можливо, міфічними, але це не важливо», - підсумовує він.
Населення ж сучасних західних країн сприймалося греками як зборище варварів. Таким чином, давньогрецька культура і цивілізація співвідносяться із західноєвропейською культурою і цивілізацією приблизно так само, як культура індіанців Північної Америки з сучасною масовою культурою США.
Еx orienta lux, або Світло зі Сходу
Очевидно, що феодальна Європа виникла не з античної, а з християнської культури, яка повністю заперечувала попередню спадщину Рима і Греції, вважаючи її язичницькою. Причому разом з релігіями римського і грецького суспільств оновлена християнська Європа повністю відмовилася і від античної інтелектуальної і наукової спадщини.
В результаті середньовічну Європу оповив морок неуцтва, тотальної неграмотності і дикості. І таке становище європейського суспільства тривало протягом декількох століть.
Але що ж, у такому випадку, послужило поштовхом для виходу європейського суспільства із цього мороку до світла наукового і культурного Ренесансу й Відродження? Як ми вже говорили, даний поштовх і стимул до подолання вікової відсталості й неуцтва для Європи ніяк не міг виходити від античної наукової і культурної спадщини. На той час, коли Європа потопала в крові міжусобних воєн, задихалася в димі вогнищ інквізиції, на яких спалювали безневинних дівчат і вчених за вкрай безглуздими і дикими звинуваченнями, антична спадщина для західних країн здавалася вже загубленою назавжди.
Поштовх Європі, як не дивно, дала саме та сила, яка сьогодні подається всіма ЗМІ і політиками як смертельний ворог «цивілізованого Заходу» - ісламський світ. Славетні Андалусія, Сицилія, країни Північної Африки і Близького Сходу, за образним висловом самих західних учених, стали для похмурої середньовічної Європи рятівними «маяками світла».
В той час як середньовіччя в європейській культурі асоціюється з усім найпохмурішим, диким, варварським і відсталим, це ж середньовіччя для мусульманського світу було періодом найвищого підйому і цивілізаційного розквіту.
Протягом декількох сторіч, що відповідають європейському середньовіччю, мусульманські столиці - Багдад, Кордова, Толедо, Олександрія, Кайруан та ін. - були інтелектуальними центрами всього світу. Ці міста були осередками найбільших співтовариств учених, перекладачів, переписувачів і книговидавців, що займалися розвитком мусульманської науки, вивченням спадщини колишніх цивілізацій і її переосмисленням у рамках ісламських традицій.
Мусульмани, які породили неймовірно потужну інтелектуальну цивілізацію, викликали захоплення сусідніх народів. Бажання доторкнутися до їх культурних, наукових, інтелектуальних, духовних і матеріальних скарбів у середовищі європейців було повсюдним.
Знайомство з мусульманською спадщиною і її освоєння європейцями почалося, в першу чергу, у прикордонних областях, де стикалися західний і мусульманський світи - в Андалусії, Південній Франції і Італії, а також на Близькому Сході під час Хрестових походів.
Цей процес культурного і наукового обміну між мусульманами і європейцями наростав і розвивався безупинно протягом декількох століть. На зорі Ренесансу християнська Європа носила східний одяг, співала арабські пісні і читала філософські твори іспанських мусульман.
Тема того, наскільки глибоко вплинула мусульманська цивілізація на середньовічну Європу, досить широко розкрита. Тому зупинимося тут тільки на її деяких найцікавіших аспектах.
Творець і рятівник Європи
«Це історія про те, як мусульмани навчили Європу жити і думати. Це історія про те, як Іслам створив сучасний світ», - пише про той період письменник і лауреат премії Едгара Марк Грехем. За його словами, якби не було того мусульманського впливу на Європу, то західної цивілізації, якою ми її знаємо, можливо, взагалі б не існувало.
У своїй книзі, яка так і називається «Як Іслам створив сучасний світ», він докладно і аргументовано пояснює, як мусульмани не тільки створили власні наукові школи і нові дисципліни, не тільки зберегли античну інтелектуальну і наукову спадщину, значно їх розвинули, розширили і поглибили. Але й те, як ця мусульманська спадщина створила той світ, який ми сьогодні сприймаємо як винятково західний.
Цій же темі присвячена й книга «Що Іслам зробив для нас? Усвідомлення ісламського внеску в західну цивілізацію» ірландського автора Тіма Уоллеса-Мерфі. У ній автор розкриває всю широту і глибину мусульманського внеску в розвиток західної цивілізації в сфері освіти і, практично, всіх відомих сьогодні наук.
Тільки одна передача Європі арабських цифр і системи числення викликала переворот у пізнанні європейців у математиці, алгебрі, геометрії, на основі яких набули подальшого розвитку система викладання, архітектура, торгівля, економіка і подальше процвітання всієї Європи. Крім того, мусульмани познайомили Європу із принципами релігійної терпимості, поваги до навчання і знань, традиціями лицарства і братерства.
Мусульманські мислителі, поети і вчені, за словами Грехема, заклали основу для європейського Ренесансу. Він приводить приклади того, як філософські концепції мусульманських учених, наприклад, андалуського філософа Ібн Рушда (Аверроеса) проникали в європейські університети, заперечували і спростовували помилкові й відсталі догмати ортодоксальної церкви, пробивали шлях науковим методам у європейському суспільстві.
Грехем указує на конкретні запозичення Данте в його «Божественній комедії» з творів великого андалуського автора Ібн Арабі. Він розкриває величезну роль у даному мусульманському впливі на Данте його наставника Брунетто Латіні. Останній довгий час навчався в бібліотеці іспанського міста Толедо, де навіть після християнської Реконкісти зберігалася та ж інтелектуальна і культурна атмосфера, що й при мусульманському правлінні.
Далі у своїй книзі Грехем показує ще один значимий історичний факт, за який Європа назавжди залишиться перед ісламським світом у неоплатному боргу. Мова йде про те, що в 1260 році мусульмани стали тією силою, яка стала на шляху монгольських полчищ у Європу. Тоді єгипетські мамлюки вщент розбили монголів при Айн Джалут у Палестині і, фактично, врятували Європу від розорення і знищення.
Цей несподіваний порятунок від смертельної загрози, який мусульмани подарували Європі, Грехем називає ще одним «дарунком», який ісламський світ підніс західному світу після «іншого великого дарунку Ісламу - знань».
Незважаючи на те, що всі провідні експерти і політики розмірковують про неминучість зіткнення мусульманської і західної цивілізацій, Грехем не тільки дозволяє собі сміливі заяви про визначальну роль мусульманської цивілізації у формуванні Європи, але й стверджує, що мусульманська і західна цивілізації виникли з одного інтелектуального і духовного кореня. По суті, Захід і Іслам, на його погляд, можна розглядати просто як різні сторони однієї цивілізації.
Забутий мусульманський Ренесанс
Про те, що саме мусульманська цивілізація стала тією силою, що зберегла для Європи античні знання, подарувала власну наукову і духовну спадщину і підштовхнула до Ренесансу, пише й інший автор - Джордж Саліба у своїй книзі «Ісламська наука і визрівання європейського Ренесансу». Його дослідження викликало настільки глибокий інтерес у Європі, що автора запрошували із серією лекцій на дану тему в численні університетські і дослідницькі центри.
В числі авторів, що розробляють цю тему, варто також назвати професора Чарльза Бернетта, який відслідковував вплив арабських наукових трактатів і перекладів на європейське суспільство, виявляв мусульманські корені відродження наук у Європі.
Бернетт взагалі заявляє про те, що вплив мусульманської науки і культури на Європу був настільки глибоким, що фактично сформував на європейському континенті нове суспільство і навіть підготував суспільні і економічні умови для зародження капіталізму.
Що ж стосується самого Ренесансу, то американський автор Чарльз Хаскінс пропонує побачити в історії не один Ренесанс, не одну епоху Відродження, а декілька. Він виділяє Ренесанс 12 століття, який був викликаний знайомством з мусульманською системою освіти і науки. Ренесанс 15 століття викликаний поверненням у мистецтво, архітектуру і літературу античних стандартів, які, знов-таки, були збережені для Європи мусульманами.
Ренесанс 16 і 17 століть, за словами Хаскінса, знову був обумовлений мусульманськими науковими досягненнями в області астрономії, коли під ісламським впливом формувалися наукові концепції Галілео і Коперника, що повністю перевернули все уявлення про світ європейців.
Чарльз Бернетт наполегливо переконує своїх західних колег почати повну переоцінку європейського Відродження з урахуванням того впливу, який на нього мали мусульмани. Адже, як не дивно, навіть у західному академічному середовищі даний факт повністю витравлений зі свідомості вчених.
Цей процес витравлення всіх слідів мусульманського впливу почався з тих часів, коли європейці, що перейняли всю мусульманську наукову спадщину, самі перетворилися на впливову силу, розгорнули агресивний збройний наступ на свого недавнього вчителя, наставника і батька-прабатька. Європейська церква і правителі зробили все для того, щоб представити в історії європейське Відродження винятково як власне породження, винятково європейське явище, що не має нічого спільного з іншими цивілізаціями ні в минулому, ні в сьогоденні.
Вже згадуваний у даній статті Уоллес-Мерфі підсумовує в останньому розділі своєї книги: «Навіть коротке дослідження історії показує, що європейська культура в боргу перед мусульманським світом. І цей борг величезний і неоціненний. Мусульманські вчені зберегли і зміцнили знання Древньої Греції, заклали основи сучасної науки, медицини, астрономії й навігації, надихнули нас на наші культурні досягнення. Цей борг перед мусульманським світом навряд чи коли-небудь можна буде оплатити повністю. Однак, при цьому ми віддячили мусульманам століттями недовіри, жорстокості, Хрестових походів, імперських колонізацій і експлуатації мусульманських народів».
Саліх ІБРАГІМ
За матеріалами Іслам.ру
