Несподіваного розвитку набирає ситуація довкола врегулювання сирійського конфлікту. За вчорашнім повідомленням газети «Коммерсант» із посиланням на інформоване джерело в російських дипломатичних колах, США вмовляють Росію надати політичний притулок президенту Сирії Башару Асаду. За словами джерела видання, Москва не має наміру триматися за Асада за будь-яку ціну. «Ми не захищаємо Асада. Президент Сирії упустив час. Шансів на те, що він втримається, небагато — відсотків 10. Ми не проти і сирійської опозиції. Але ми проти зовнішнього збройного втручання в Сирію», — заявив співрозмовник «Коммерсанта».
При цьому в Москві зазначають, що про відхід Асада повинні домовитися самі сирійці, як це сталося з президентом Ємену Алі Абдуллою Салехом. Задачу опозиції полегшив сам сирійський президент. В опублікованому вчора інтерв’ю турецькій газеті Cumhuriyet він уперше чітко заявив про те, що готовий піти зі своєї посади, якщо переконається, що цей крок призведе до врегулювання конфлікту.
Нагадаємо, що протистояння влади й опозиції триває в Сирії з березня 2011 р. Опозиція вимагає відставки президента Асада, звинувачуючи уряд в масових звірствах щодо мирного населення. Офіційний Дамаск стверджує, що під прикриттям демократичних гасел в країні орудують «банди озброєних терористів». 27 червня Асад уперше визнав, що в Сирії йде повномасштабна війна. Тим часом, як повідомляє Euronews, міжнародна організація Human Rights Watch виявила в Сирії мережу таборів для тортур, яку організували підконтрольні Башару Асаду спецслужби. Через них нібито пройшли десятки тисяч людей.
«День» звернувся до провідного наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президента Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства» В’ячеслава ШВЕДА з проханням прокоментувати ситуацію у Сирії і дати прогноз розвитку подій щодо надання притулку Асаду.
— Це певне відбиття дуже великих сподівань кращої цивілізаційної частини міжнародної спільноти, що врешті-решт Росія схаменеться і зрозуміє, що вона єдина йде проти течії світової спільноти у відносинах щодо сирійської кризи. Фактично ситуація перебуває у точці неповернення. Буквально за останній місяць сирійські опозиційні сили відчутно гуртуються, досягають більшої координації своїх зусиль і в організаційному, і у військово-політичному плані. За деякими повідомленнями, приблизно сто тисяч вояків сирійської армії із трьохсоттисячного війська загинули або дезертирували, або перейшли на сторону повстанців. При цьому майже 60 відсотків території Сирії контролюється опозиційними силами. Фактично провалюються спроби режиму Башара Асада розколоти і натравити одну релігійну частину Сирії на іншу.
Під час інтенсивних переговорів вищих керівників міністерства закордонних справ країн-членів ЄС, США з главою російського зовнішньополітичного відомства Сергієм Лавровим усі умовляли Росію зрозуміти, що вона втратить рештки впливу в цьому регіоні, якщо і надалі буде підтримувати приречений режим Асада.
Малоймовірно, що Росія погодиться прийняти Асада, хоча я цього не виключаю. Можливо, це питання будуть розглядати під час запланованої на найближчі дні зустрічі Лаврова з представниками сирійської опозиції. На сьогодні важливіше розглядати будь-які варіанти цього питання, аби припинити жахливе кровопролиття, яке може перерости в неконтрольовану помсту в дуже широких масштабах на території Сирії. Тому зараз головне, дійсно, відправити у відставку самого Башара Асада, на якому тримається весь цей режим, і він дуже швидко рухне. Але питання в тому, що мають знайтися сили в арабському та ісламському світі і загалом у міжнародному співтоваристві, які б контролювали процес переходу влади, щоб не допустити масове насильство.
— І хто конкретно може взяти на себе таку роль?
— Існує пропозиція передати цей контроль Лізі арабських країн. Дуже серйозну роль у цьому процесі має відіграти Туреччина. Головне, щоб Асад пішов зі своєї посади.
— До речі, сам Асад у інтерв’ю турецькій газеті, яке було опубліковано у вівторок, вперше заявив, що готовий піти з посади, якщо переконається, що цей крок призведе до врегулювання конфлікту. Що має статися, щоб сирійський лідер пішов у відставку?
— Я думаю, що світ має дотиснути Росію і змусити її врешті-решт відмовитися від відкритого потурання режиму Башара Асада. Не важливо, як це і в яких формах відбудеться. Хай його забирає Росія, Лукашенко чи Чавес. Головне, щоб сирійський народ, який протягом останніх півтора року в боротьбі з цим режимом пролив стільки крові, нарешті позбувся цього ненависного тирана, який послідовно втілює криваві методи свого батька.
— Раніше Лавров заявляв, що Росія не допустить у Сирії лівійського сценарію. А як повідомив учора «Коммерсант», російська дипломатія розраховує на врегулювання за мирним «єменським сценарієм». Як, на ваш погляд, надалі може розвиватися ситуація у Сирії?
— Єменське суспільство значно відрізняється від більш розвиненого сирійського, де широко проросли основи громадянського суспільства, багатопартійність. З іншого боку, в Сирії протягом багатьох століть мирно співіснували християнська, мусульманська та інші цивілізації. Саме в Сирії зародилась християнська цивілізація. Мені здається, що Сирія уникне єменського сценарію.
Враховуючи весь комплекс напружених відносин з Іраном, навряд чи саудити допустять до себе Асада, як це вони зробили із президентом Ємену. Тим паче, за останніми повідомленнями, саудівська армія приведена в стан підвищеної бойової готовності. Мабуть, вони також відчувають, що наступає вирішальний момент повалення режиму Башара Асада у різкому переломі балансу сил в усьому Близькосхідному регіоні. Можливо, працюють над питанням, що дійсно він поїде на лікування десь у Росію. Але з іншого боку в Росії дуже серйозна сирійська громада, і широкі опозиційні настрої. Тому питання — як вони все це сприймуть. Можливо, над цим працюють, щоб заспокоїти їх і дати зрозуміти, що кращий варіант, ніж страшне кровопролиття, яке зараз відбувається в Сирії.
Остання зустріч щодо сирійського питання в Женеві доводить, що практично всі головні світові гравці на Близькому Сході розуміють — його потрібно забирати. Інакше буде гірше.
— А що може втратити чи здобути Україна від зміни режиму в Сирії, відходу Асада, якого, до речі, два роки тому тепло приймали в Києві?
— Україні потрібно дуже серйозно думати, як оцінювати події в цьому регіоні. І у квітні цього року я почув від спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки Євгена Микитенка, що наша країна відрізняє сирійський народ від нинішнього сирійського керівництва. Тож на той час Україна взяла участь у форумі Друзі Сирії. Тобто вона навчилася на певних своїх помилках, прорахунках, зокрема затягненні питання визнання революційних сил Лівії, коли так довго тягнули з Муамаром Каддафі і врешті-решт це призвело до того, що понад 20 наших громадян засуджено на тривалий термін новою лівійською владою. Відтепер нам доведеться багато питань розв’язувати у відносинах із Лівією.
Сьогодні дуже важливо для нашого Міністерства закордонних справ, для президентських структур відслідковувати, розуміти тенденції, своєчасно здійснювати такі кроки, щоб не підставити ані Україну, ані її інтереси в Сирії та Близькому Сході. Якщо ми хочемо постачання скрапленого газу з Катару, плануємо розвивати дуже серйозні відносини з Саудівською Аравією, то маємо розуміти, на чиєму боці знаходяться ці країни. Тому не можна з одного боку пасивно підтримувати режим Асада чи робити вигляд, що це нас не стосується, а з іншого боку сподіватися на успішний розвиток переговорного процесу і співробітництва із Саудівською Аравією, Катаром та іншими країнами, які фактично є в епіцентрі арабської весни, є її лідерами та мотором.
За матеріалами day.kiev.ua
