Після окупації Криму 2014 року російська влада взялася за «нелояльний народ». Першою їхньою метою був Курултай, проте спроба взяти його під контроль з допомогою колабораціоністів не вдалася, тому довелося його оголосити «екстремістською організацією». Але і після цього традиційна форма тюркської демократії виявилася окупантам не по зубах.
Про це йдеться в статті відомого журналіста Анвара Деркача, розміщеній на сайті QHA.
Через два роки після повернення з депортації активісти національного руху кримських татар ініціювали Курултай. 1991 року відбувся другий з’їзд народних обранців. Попередній, перший Курултай пройшов в листопаді-грудні 1917 року. Таким чином організатори підкреслили безперервність традиції самоорганізації і прагнення до національної державності. І сто років тому, і в період перебудови-розвалу Радянського Союзу багато чого залежало від лідерів. На початку минулого століття у кримських татар було двоє найяскравіших — просвітитель Ісмаіл Гаспринський і політик, муфтій Номан Челебіджіхан. Просвітитель помер за три роки до першого Курултаю. Челебіджіхан став одним з його організаторів.
Саме ідеї Гаспринського вплинули на роботу обох народних форумів. Він протягом десятиліть переконував своїх одноплемінників — Іслам і наука, Іслам і демократія зовсім не антагоністи. Саме його багаторічна робота з модернізації тюркської спільноти уможливила рішення Другого Всекримського з’їзду представників мусульман, який передував першому Курултаю: всі вибори повинні відбуватися прямим, загальним, рівним і таємним голосуванням. До російської анексії 1783 року правителя вибирали представники чотирьох найбільших знатних родів. Традиційно у тюрків Курултай не був всенародним з’їздом, а зборами найавторитетніших і найвпливовіших. Але ситуація в Криму до початку ХХ століття радикально змінилася: геноцид кримських татар, їх масовий від’їзд до Туреччини призвели до того, що корінний народ став меншиною на своїй землі. Але при цьому саме кримські татари стали лідерами демократичних перетворень на півострові. Конституція, ухвалена Курултаєм кримських татар в листопаді-грудні 1917 року, скасувала всі станові привілеї. Жінки отримали рівні політичні права з чоловіками. Мусульманки були серед делегатів першого Курултаю.
Тюрки Закавказзя — азербайджанці — також вважають Ісмаіла Гаспринського своїм просвітителем. Його дочка Шефіка була учасницею першого Курултаю, а згодом вийшла заміж за одного із засновників Азербайджанської демократичної республіки. Практично одночасно в Криму і в Закавказзі виник рух тюрків-мусульман за створення своєї державності.
На відміну від демонстративно світського Азербайджану, в Криму Номану Челебіджіхану довірили світську і релігійну владу — він очолив уряд Криму та одночасно став муфтієм мусульман Криму, Білорусі, Литви та Польщі. Свої повноваження лідер кримських татар використовував для виведення народу з положення людей другого сорту на рідній землі, в якому вони опинилися після захоплення Криму Росією. Вимоги Курултаю і Директорії (уряду) були досить помірними — право на самовизначення в складі федерації з Росією. Такі ж цілі ставили лідери української Центральної Ради. У деяких питаннях лідери кримських татар виявилися мудрішими за українських сусідів — вони подбали про створення національних бойових частин.
Є різні версії відносин між українськими та кримськотатарськими патріотами того часу. Одні історики стверджують, що територіальних претензій у сусідів один до одного не було. Інші говорять про прагнення поширити владу кримськотатарської Директорії на всю Таврійську губернію, яка простягалася далеко за межі самого Криму. Наводять і спогади одного з лідерів кримських татар Джафера Сеідамета про карту, яку він побачив в кабінеті лідерів Центральної Ради — на ній Крим розділяла на дві частини червона лінія. Чи означала вона, що українці претендують на частину півострова, зараз можна тільки здогадуватись.
Ні українцям, ні кримським татарам в ті роки не судилося відновити свою державність, зруйновану Російською імперією. Більшовики, що відродили імперію вже під червоними прапорами, починали війну за контроль над Кримом з розгону Курултаю. Незабаром було вбивство Номана Челебіджіхана, прагнення кримських татар до демократичних перетворень на рідній землі придушили силою. Але в історії, як і в природі, все прагне до рівноваги: відкриття другого Курултаю практично збіглося з агонією Радянського Союзу.
Володимир Путін взяв на себе «місію» збирання раніше захоплених росіянами, але потім втрачених земель. І знову кісткою в горлі великодержавникам стали кримські татари. Після окупації півострова в 2014 році російська влада взялася за нелояльний народ. Першою їхньою метою був Курултай. Підпорядкувати його означало взяти під контроль всіх кримських татар. Однак затія провалилася.
Коли стало очевидним, що потрібну кількість колабораціоністів зібрати не вдасться, довелося оголосити «екстремістською організацією» виконавчий орган, що обирається Курултаєм — Меджліс, який не є організацією і до екстремізму стосунку не має. Але окупаційний суд використовував саме такі формулювання. Очевидно, що традиційна форма тюркської демократії — Курултай — у кримських татар в ХХ столітті трансформувався у механізм народного волевиявлення, який окупантам не по зубах.
