У неділю (6 вересня), незважаючи на сильну зливу, кілька сотень людей прийшли на урочисте відкриття стенду в пам’ять генерала ЗС ЧРІ Іси Мунаева, який загинув під Дебальцевим в лютому цього року. Персональний стенд з особистими речами народного героя Ічкерії та України встановлений в Національному військово-історичному музеї Міністерства Збройних Сил України; експозицію надалі планують доповнювати. Подію приурочили до 24 річниці проголошення Незалежності Чеченської Республіки Ічкерія, і, окрім офіційної частини, відзначили його автопробігом і лезгинкою, яку танцювали, коли вщухав дощ. Крім цього, в рамках заходу пройшло нагородження бійців чеченського і грузинського добровольчих батальйонів, що захищають Україну.
Вшанувати пам’ять покійного командира прибули бойові побратими Іси, бійці Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, добровольчого чеченського батальйону спеціального призначення «Шалена Зграя»; бійці грузинського добровольчого батальйону під командуванням Мамуки Мамулашвілі; імам Ісламського культурного центру Одеси Біляль Хамзі, народний Депутат України та Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, народний Депутат України Ігор Мосійчук, волонтери, громадські діячі і просто небайдужі люди різних національностей.
«Народний Герой України»
Було сказано безліч теплих слів як про полеглого в бою бригадного генерала ЧРІ, так і про добровольців різних національностей, що відстоюють незалежність і територіальну цілісність України. Марія Базилюк, член правління Конгресу українських націоналістів, передала присутнім вітання від вдови останнього президента Ічкерії, а також презентувала музею переклад низки сур Священного Корану чеченською мовою.
Андрій Боєчко, громадський діяч і засновник нагороди «Народний Герой України», на знак своєї вдячності добровольцям опустився на коліна.
Нагорода «Народний Герой України» — дійсно всенародне визнання: рішення про її присудження ухвалювалося не у «високих кабінетах», а відкритим голосуванням в соціальних мережах. Там силами користувачів було зібрано срібло і кошти для придбання цього дорогоцінного металу — для того, щоб відлити потрібну кількість нагород у формі тризуба.
«Ви боретеся разом з нами за нашу країну і вашу країну. Я хочу вклонитися, і, ставши на коліна, подякувати вам за те, що ви з нами. Я не знаю, як навіть висловити те, що ви робите зараз для нас і нашої країни».
Він пішов, залишивши добре ім’я
Східна мудрість говорить: «Після смерті людини від нього залишається лише добре ім’я; горе тому, хто не зумів залишити навіть цього!». Останнє твердження — точно не про Ісу Мунаева: бригадний генерал залишився світлим образом в пам’яті всіх, хто його знав і був з ним хоча б побіжно знайомий.
Боєць Казбек з позивним «Странник» розповів, що Іса найбільше боявся втратити честь — інші свої страхи, якщо вони й були, командир тримав при собі. «Він не робив безчесних вчинків, якими не гребує російська сторона, і ніколи не вірив у твердження „всі методи хороші“. Ми пишаємося, що саме він представив наш народ широкій українській громадськості», — сказав боєць. — «Сьогодні ми в цьому місці вшановуємо не тільки героя нохчи (самоназва мого народу), але всіх героїв, які загинули, борючись за свободу. Давайте вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання; нехай Всевишній упокоїть їх з миром!».
Священик: «Якщо це екстремізм — тоді ми справжні ісламські екстремісти!»
Згідно з мусульманською традицією захід відкрили читанням Корану. Священну Книгу, а також молитву-дуа за загиблими читав імам одеського Ісламського культурного центру Біляль Хамзі, який спеціально приїхав до Києва. Разом з усіма присутніми мусульманами дуа читав і Мустафа Джемілєв.
«Дорогі друзі, ми сьогодні на вшануванні пам’яті великого воїна — бригадного генерала Іси Мунаева; людини, яка ціною свого життя відстояв честь свого народу; який приїхав з благополучної Данії, щоб стати разом з нами на захист територіальної цілісності і незалежності України. Слава чеченському народу!» — сказав у своєму зверненні Мустафа-ага.
Відкривав захід імам, а підбив підсумки християнський священик, військовий капелан отець Валентин. Він же ініціював колективне виконання Гімну України після нагородження бійців (грузинські добровольці-християни були нагороджені Лицарським Хрестом, грузини-мусульмани — Медаллю за Єдність України, чеченські бійці — пам’ятною медаллю «85 років ПДВ»).
«Мене часто запитували: "Отче, Ви на передовій з мусульманами постійно маєте справу, що Ви скажете про ісламський екстремізм?". І я завжди відповідаю, що з мусульманами ми пліч-о-пліч пройшли всі негаразди, ділилися останньою черствою кіркою хліба, останньою зіпсованою юшкою, покладалися один на одного у всьому… Я бачив, як мусульмани поспішають укутати звільнених з полону, знімаючи теплий одяг прямо з себе…
Якщо це називається екстремізм — то так, ми справжні ісламські екстремісти!
Слава Богу, що у нас є люди, які не дивляться ні на що, але готові віддати своє життя за людей іншої віри. Слава Україні, слава Ічкерії; всім хлопцям і дівчатам, які захищають нашу землю — слава!».
Прапор Ічкерії все-таки злетів у небо
За словами Аміни Окуєвої, прес-секретаря батальйону ім. Джохара Дудаєва, вони дуже вдячні адміністрації Музею за можливість відкрити іменний стенд Іси Мунаева, а також приурочити цю подію до 24 річниці проголошення незалежності Чечерського Республіки Ічкерія.
«Ми надали його особисті речі, це цілий куточок зайняло. У перспективі, звичайно, експозиція буде розширюватися і доповнюватися. Взагалі експозиція, присвячена подіям на Майдані і в зоні АТО, на мене справляє дуже сильне враження кожного разу, як сюди заходжу: адже це особисті речі бійців, багато з яких були при них, коли їх наздогнала смерть на полі бою… Наприклад, якщо говорити про наш стенд — в цій куртці Іса загинув. Бачите, тут отвір великий? Це осколок пройшов, ось так, зверху вниз — саме над серцем ззаду вийшов. Інші речі теж його — светр, каска, тактичні окуляри, шеврони, погони, парадний берет, фотографії… ».
Аміна розповіла, що змусило загиблого генерала залишити спокійне життя в Данії, громадянином якої він був багато років: «Він приїхав сюди за покликом серця — віддав перевагу можливості стати на захист українського народу, який вважав братнім. Іса часто говорив, що українців і чеченців єднає спільна біда, і потрібно об’єднати ще й зусилля, щоб зупинити загарбників. Він твердо вірив, що „чеченобандерівці“ або переможуть агресора, або всі загинуть на території України — третього не дано. І, звичайно, дуже приємно, що український народ не забуває про нього».
Схожі мотиви озвучили і грузинські добровольці. Мамука Мамулашвілі, командир грузинського добровольчого батальйону, вірить у велике спільне майбутнє України, Грузії та Чечні: «Це, я думаю, початок створення визвольної армії всього Кавказу, і, звичайно, це дуже важливо для чеченського і грузинського народів, тому що сьогодні обидві країни перебувають під російською окупацією — одна повністю, друга частково. У такій же ситуації опинилася й Україна».
Символізував братерство трьох народів і урочистий запуск прапора Ічкерії, який піднявся в повітря на безлічі повітряних кульок з символікою України, Ічкерії та Грузії. Українські військові відпустили прапор у вільний політ після слів чеченського бійця: «З ім’ям Бога, Милостивого, Милосердного! Слава Україні і Свободу Кавказу!».
Прапор піднявся на рівень даху Будинку Офіцерів, завмер на мить, немов вагаючись — і впевнено кинувся вгору, розвіявши побоювання глядачів, що намоклу під дощем тканину потягне вниз.
«Символічно вийшло: об’єднаними зусиллями кульок з символікою трьох народів прапор все-таки набирає висоту!» — коментували цей ролик в соціальних мережах. І правда — символічно. Адже проти злоби, підлості й підступності того, хто звик користуватися «правом сильного і безпринципного», можна вистояти лише разом.
