Інтеграція мусульманської умми в українське суспільство: історія та перспективи

Останнім часом ЗМІ часто повідомляють про теракти, скоєні ісламістами або нібито ісламістами. Франція, США, Туреччина, Близький Схід — трагічні новини летять із багатьох частин світу. У необізнаного читача або глядача може складатися враження про якусь підвищену агресивність всіх мусульман. А далі виникає ризик перенесення цих хибних уявлень, отриманих із однобоких повідомлень мас-медіа, вже на своїх співгромадян. Частині пересічних українців може бути важко відрізнити звичайного мусульманина від радикального ісламіста. Сон розуму породжує чудовиськ, а нестача інформації — негативні стереотипи. Для України це вельми чутлива сфера, адже Іслам є традиційною релігією для корінного кримськотатарського народу. До того ж, за різними оцінками, в нашій державі наразі проживає від 600 тис. до 2 млн мусульман.

За два останні роки дуже багато змінилося в житті прихильників Ісламу в нашій державі. Крим і частина Донецької області, де були важливі мусульманські інституції, опинилися під російською окупацією. Фактично, через агресію Росії змінилася сама структура мусульманських організацій в Україні. Саме про це й говорив у своєму виступі муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саід Ісмагілов. Зрозуміло, що як лідер однієї з релігійних структур він не є безстороннім, проте володіє важливою інсайдерською інформацією. Отже, у висвітленні стану ісламської громади в Україні автори спиралися, перш за все, на його аналіз. І звісно ж, цей огляд не претендує на вичерпний розгляд життя мусульман України, проте дасть змогу побачити низку тенденцій, які проявилися за останні чверть століття та особливо після Революції Гідності.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ: «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ІСЛАМСЬКЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ — РОВЕСНИКИ»

Незалежність нашої країни та відродження релігійного життя мусульман на її теренах — практично ровесники, нагадує муфтій ДУМУ «Умма». Після Другої світової війни в УРСР не лишилось жодної мечеті, активність мусульманських громад вимушено відбувалась у підпіллі та зводилася здебільшого до поховально-поминальних обрядів. Та й ті іноді доводилося маскувати під звичайне прибирання на цвинтарі. Зрідка проводили нікях — весільний обряд та давали дітям мусульманські імена. Натомість жителі Донбасу старшого віку згадували, як у радянських школах під час Рамадану, коли за мусульманською традицією необхідно ревно поститися, дітей насильно поїли й годували.

Після 1991 року відродження мусульманського релігійного життя в Україні проходило завдяки двом процесам — поверненню кримськотатарського народу з місць депортації, яке розпочалося у другій половині 1980-х рр., та виходу з підпілля мусульманських громад. Одними з перших це зробили громади в Макіївці, Києві, Одесі та Харкові.

Особливу роль у відродженні ісламського життя в Україні відігравали кримські татари, більшість з яких було депортовано до мусульманського Узбекистану.

До речі, на початку 1990-х років перший лідер кримських мусульман — кадій Сеіт Джеліль Ібрагімов — хотів об’єднати всіх мусульман України. Проте, як згадує муфтій ДУМУ «Умма», ця ідея була торпедована з РФ. Муфтій Центрального духовного управління мусульман Росії Талгат Таджутдін ніби заявив, що в Києві має бути інший муфтій. І незадовго до з’їзду мусульман в Сімферополі в столиці утворили Духовне управління мусульман України (далі ДУМУ). Його керівництво, наскільки можна судити, опозиційне до традиційного Ісламу та одночасно антифунадменталістської синкретичної течії — хабашизму. Через це не всі прихильники Ісламу на материку приєдналися до ДУМУ. В результаті у 1994 р. у Донецьку виник Духовний центр мусульман України та продовжували існувати автономні мусульманські громади. На цьому, вважає Саід Ісмагілов, завершився перший етап інституалізації мусульман України.

На другому етапі у 2007–2008 роках виникли Релігійне управління незалежних мусульманських громад «Київський муфтіят» (далі Київський муфтіят) та Духовне управління мусульман України «Умма». Перша структура об’єднувала здебільшого вихідців з Волго-Уральського регіону, отримувала фінансування з Татарстану, а її керівник входив до Ради муфтіїв Росії. У 2008 р. було зареєстровано Духовне управління мусульман України «Умма» (далі ДУМУ «Умма»), яке спочатку об’єднувало 10 різноетнічних мусульманських сунітських громад. Серед них є арабські, азербайджанські, українські, татарські, кримськотатарські тощо. У зв’язку з такою строкатістю складу право обирати форму служіння було вирішено надати громадам, а раз на два роки переобирати голову та муфтія. Причому останнє робиться у вельми демократичний спосіб — на загальному зібранні. У 2009 р. муфтієм вперше й було обрано Саіда Ісмагілова, з того часу його регулярно переобирають.

Третій етап інституалізації мусульманської умми в Україні відбувся за президенства В. Януковича, коли було зареєстровано хабашитський Духовний центр мусульман Криму та Духовне управління мусульман України «Єднання» з центром у м. Макіївка. Таким чином на декілька сот тисяч прихильників Ісламу в нашій країні утворилося аж 7 релігійних центрів, чотири з яких — ДУМУ, ДУМУ «Умма», ДЦМУ і ДУМУ «Єднання» — мали всеукраїнський статус.

В Україні, наголошує Саід Ісмагілов, ментальність українців та ліберальне законодавство створили хороші умови для досить вільного розгортання релігійного життя мусульман. Хоча всередині мусульманської умми воно йшло хаотично, про що, зокрема, свідчить кількість зареєстрованих релігійних об’єднань. «Така кількість муфтіятів на мільйон мусульман — це занадто», — вважає муфтій ДУМУ «Умма». А ще ж в Україні були і є шиїти, салафіти, представники інших мусульманських течій та шкіл. Радикальні негативні зміни у ситуацію внесла агресія РФ проти України.

СУЧАСНІСТЬ: «МИ СТАЛИ ЧАСТИНОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ»

Окупація Криму та частини Донбасу чи не найсильніше серед усіх конфесій України вдарила по мусульманам. На думку Саіда Ісмагілова, в Україні проживає до 1 млн послідовників Ісламу. Цифра 500–600 тис. більш точна, оскільки в Криму проживало до російської агресії орієнтовно 300 тис. мусульман — і це була найбільша частина умми в Україні. Але як би там не було, через дії Росії втрачено повноцінний зв’язок з понад половиною вірян. Зокрема, найбільше об’єднання мусульман в Україні Духовне управління мусульман Криму (майже 400 громад) було змушене перереєструватися за російським законодавством, повністю на окупованій території опинилися Духовний центр мусульман України (орієнтовно 20 громад) та менші — Духовний центр мусульман Криму (10 громад) і Духовне управління мусульман України «Єднання» (9 громад).

Таким чином, повідомив Саід Ісмагілов, формально на вільній території країни продовжують діяти лише три релігійних об’єднання мусульман — ДУМУ, ДУМУ «Умма» і Київський муфтіят. Але публічна активність останнього не прослідковується останні два роки. Що, на думку муфтія ДУМУ «Умма», може бути пов’язано з відсутністю фінансування з Росії.

Отже, сьогодні фактично найбільшими об’єднаннями українських мусульман є ДУМУ і ДУМУ «Умма». Перше має 150–160 зареєстрованих громад, друге — 30. Але ця статистика, переконаний Саід Ісмагілов, не відображає справжню кількість вірян, які об’єднані в управління, та реальні авторитет і впливовість останніх. Він навів приклад, коли в одному селі на Херсонщині одразу зареєстровано понад 30 громад ДУМУ. «Якщо дивитися на реальні громади, то у нас їх більше», — вважає лідер ДУМУ «Умма». Чи не склалася в середовищі українських мусульман пародоксальна ситуація, подібна до українського православ’я: коли друга за чисельністю офіційно зареєстрованих громад церква — УПЦ КП — за соціологічними опитуваннями має найбільшу паству?

ДУМУ «Умма» у буремні 2013–2016 роки займало і продовжує займати активну громадянську позицію, що об’єктивно сприяло консолідації українського суспільства, захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Воно першим і чи не єдиним серед мусульманських об’єднань країни засудило побиття студентів у листопаді 2013 р. Його представники були присутніми на Майдані. До речі, дослідниця і мусульманка Тетяна Євлоєва навіть вважає, що з плову на Майдані, який готували кримські татари, в українському суспільстві почалося розуміння існування мусульман в нашій країні. Звісно, в Криму це зрозуміли як мінімум на чверть століття раніше.

Важливим моментом, який продемонстрував українському суспільству громадянську відповідальність та мужність вірян ДУМУ «Умма», стала їх нарада у Сніжному навесні 2014 р. Тоді в умовах початку військової агресії Росії проти України представники мусульман Донецької та Луганської областей засудили сепаратизм та окупацію українських земель. «Сепаратисти досі нам це згадують», — каже Саід Ісмагілов.

Одразу після початку агресії до лав захисників Батьківщини стали й прихильники Ісламу. Вже на початку травня 2014 р. загинув під час АТО перший мусульманин. «Мусульмани вмирають за Україну, захищають тих, хто не є мусульманами», — сказала Тетяна Євлоєва. За її даними, вже 6 мусульман мають нагороду Народний герой України, деякі посмертно.

Здійснюють своє служіння на фронті й імами-капелани. В ДУМУ «Умма» утворено Управління військового капеланства мусульман України. За даними Тетяни Євлоєвої, цього року після зустрічі муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова з начальником Генштабу В. Муженком ця капеланська служба отримала реєстрацію при Міністерстві оборони України. Оскільки мусульман відносно небагато і вони розпорошені по військових частинах, то територія АТО поділена на три сектори, за кожним з яких закріплено імама-капелана. Відповідно до потреб вони курсують між військовими частинами секторів, щоб надати допомогу одновірцям. А коли не вистачає власних сил, то допомагають… капелани-християни. Вони на прохання колег-мусульман возять воїнам халяльну їжу, килимки для намазу, ісламські книги. В свою чергу мусульманські священики надають допомогу воїнам-християнам. Співпраця капеланів різних конфесій — це унікальний феномен, підкреслює Тетяна Євлоєва.

Вона ж розповіла про допомогу предметами першої необхідності, надану внутрішньо переміщеним особам з Криму і Донбасу у мечетях та ісламських культурних центрах. У 2015 р. в мечетях ДУМУ на свято Ураза-байрам (Ід аль-Фітр) переселенцям різних конфесій було роздано 7 тон м’яса. Не раз допомагали з їжею мусульманки й Київському військовому шпиталю.

Позитивно позначилося на ставленні до мусульман в Україні загалом, вважає Тетяна Євлоєва, визнання на державному рівні Дня депортації кримськотатарського народу, а також самого цього злочинного акту геноцидом, постійне звернення уваги держави і суспільства до проблем кримських татар. В декількох вітчизняних музеях створили експозиції на честь генерала Ічкерії Муси Мунаєва, який загинув в АТО, захищаючи Україну. Дослідниця вважає, що українці переглядають сторінки власної історії, пов’язані з Ісламом. Свідченням чого стала й доповідь проректора Острозької академії Петра Кралюка на ісламознавчій школі, який розповів, що українці і кримські татари більшу частину історії мали мирні та дружні стосунки. Тетяна Євлоєва нагадала, що чеченські родини прихистили чимало українців під час Голодомору 1932–1933 років.

А муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов розповів, що російська влада закрила на окупованих територіях Криму ісламський центр, школу хафізів (читців Корану) та майже всі медресе. Через війну турки-месхетинці переїжджають з Донбасу до Туреччини. Цього літа цей процес має повністю завершитися. З Криму виїхала помітна кількість кримських татар.

Але, якщо дивитися з точки зору мусульман на ситуацію в країні, то, як каже прислів’я, «немає лиха без добра». До 2014 р., згадує Саід Ісмагілов, не було мусульманських громад західніше Вінниці. Тепер вони з’явилися. До того ж у Львові відкрито Ісламський культурний центр. Ще один такий заклад будується у Чернівцях.

«Ми стали частиною української нації», — каже Саід Ісмагілов. Тут муфтій, очевидно, має на увазі громадянську або політичну націю. І для дуже великої частини мусульман в Україні це твердження повністю відповідає дійсності.

МАЙБУТНЄ: «МИ БУДЕМО УКРАЇНІЗУВАТИ УММУ В УКРАЇНІ»

Отже, що буде з ісламською уммою в Україні?

В нашій країні її більшість складають представники корінного кримськотатарського народу, а також вихідці з Волзько-Уральського регіону, Центральної Азії, Азербайджану, Північного Кавказу, Туреччини, арабських країн. Ці люди належать до різних культур, політичних течій та релігійних напрямів. Тож природно, що між ними не завжди прості відносини. Саід Ісмагілов каже про латентні конфлікти у лініях араби/турки, курди/турки, кримські татари/араби, салафіти/суфії, які накладались на конкуренцію між релігійними об’єднаннями в Україні, більшість з яких були сунітськими.

Такий етнічний «вінегрет» і хаотичне становлення ісламських структур у нашій країні потребували впорядкування, вважає Саід Ісмагілов. До того ж він вказує, що проблемою в інших країнах Європи, де проживає мусульманська меншість, є самоізоляція прихильників Ісламу, їх небажання інтегруватися у загальнонаціональне життя. В ДУМУ «Умма» було розроблено довготривалу програму розвитку мусульманської умми в Україні, яка має стратегічний характер та, схоже, значний консолідаційний потенціал.

Вона передбачає інтеграцію різноетнічних мусульман України навколо Ісламу та включення їх в українську політичну націю як важливий елемент. «Треба привчити наших мусульман любити Україну і запобігти їх радикалізації», — каже Саід Ісмагілов. Він підкреслює, що «ми підтримуємо українську державність і незалежність, українську мову». Говорить про готовність інтегрувати у практику своєї громади ті елементи української культури, які не суперечать Ісламу. До речі, він часто демонструє це наочно не тільки своєю українською мовою, а появою в публічних місцях у вишиванці. «Навчив наших імамів бути патріотами України, вони знають українські гімн, законодавство, вчать українську мову», — не без гордості говорить муфтій ДУМУ «Умма» і додає, що серед інших ісламських громад у них з’являються послідовники. Тобто управлінню на чолі з Саідом Ісагіловим вдалося задати певний позитивний тренд серед одновірців.

«Наше майбутнє — це українці-мусульмани різного етнічного походження», — каже він і посилається на приклад білоруських татар. Та й в Криму утворення з різноетнічних елементів кримськотатарського народу стало можливим завдяки консолідаційному впливу Ісламу.

До речі, муфтій Саід Ісмагілов вважає, що у майбутньому, ймовірно, Іслам в Україні буде складатися з двох великих течій: кримськотатарської та інших українських мусульман, а також декількох менших. Він каже, що кримські татари «завжди тримались окремо», а Іслам їм потрібен на рівні ідеології для збереження і відродження народу. Але при цьому муфтій наголошує на необхідності комунікації і співпраці з кримськими татарами, попередження конфліктів з ними. Зараз чимало переселенців з Криму відвідують мечеті ДУМУ «Умма» через релігійну близькість, адже в них йдуть служби згідно з ханафітським мазхабом сунітського напряму. Але лідери Меджлісу кримськотатарського народу після переходу у фактичне підпорядкування окупаційній владі ДУМУ говорять про потребу утворити окремий муфтіят для кримських татар на материку. Щоправда, через низку кадрових та інших труднощів цю ідею буде непросто реалізувати.

Зупинився Саід Ісмагілов і на «лякалочці» про загрозу ісламізації в Україні, яка іноді з’являється у публічному просторі. «Поки що мусульмани України асимілюються. Це видно на прикладі великих міст — Києва, Харкова, Одеси. Бабусі мусульмани, а діти вже себе ними не вважають», — каже він. За його інформацією, частка етнічних українців, які приймають Іслам, є дуже незначною, і це переважно жінки. За 6 років сам муфтій видав у Києві лише 80 свідоцтв про прийняття в Іслам. І це на фоні стадіонів, які збирають Свідки Єгови або пастор В. Мунтян. В Україні погроза ісламізації нас не чіпає, ми бачимо протилежний процес, наголошує Саід Ісмагілов. За його оцінками, в Україні кількість мусульман буде ще певний час зменшуватися, потім стабілізується і почне зростати.

Отже, події останніх років показують, що українські мусульмани беруть активну участь у суспільно-політичних процесах України, в її захисті із зброєю в руках. Значна їх частина вже стала важливою складовою політичною української нації. А от чи виникне в Україні ще один корінний мусульманський народ поруч з кримськотатарським, зможуть відповісти тільки наші віддалені нащадки. Хоча, можливо, ми є свідками його зародження… Але то справи далекого майбутнього. А поки можна сказати, що в Україні є впливові в мусульманському середовищі сили, які роблять гідний внесок у консолідацію нашого суспільства та захист загальнонаціональних інтересів.