Вулиця Авраама Лінкольна, що в Шевченківському районі Львова, може служити цікавим прикладом мультикультурності. Будинок під номером 29А — це Ісламський культурний центр, відкритий у червні цього року організацією «Альраід». Відразу через дорогу — парафіяльній центр Божого Проведення, де знаходиться монастир отців Оріоністів Української
Про те, як співіснують два релігійних центр, пише Крим. Реаліі.
Біля входу до Ісламського культурного центру імені Муххамеда Асада (Леопольда Вайса), мене зустрічає імам Мурад, який цього року переїхав з Красноперекопського району Криму до Львова. Причина переїзду — релігійне зобов’язання. Для функціонування мечеті в культурному центрі необхідна людина зі спеціальною освітою. Спочатку Мурад закінчив медресе Хафізів в Криму, потім — ісламський факультет в Ємені. Сам він каже, що хоче жити і працювати на півострові, у себе на батьківщині, але як мусульманин погодився переїхати до Львова:
— Насправді я не хотів залишати Крим. Просто ця розмова щодо Ісламського культурного центру Львова була ще раніше. Тому як мусульманин я погодився і переїхав. Зараз в Криму, звичайно, важко, але тікати, особливо кримським татарам, не варто. Чому? Тому що це наша батьківщина. Були й гірші часи, коли наші бабусі і дідусі страждали, але все одно залишалися.
Імам розповідає, що до цього у Львові вже була мечеть, де віряни могли збиратися для молитви, але такий масштабний проект реалізований тут вперше, мечеть Ісламського культурного центру Львова може вмістити 200 осіб. У ній проводять усі необхідні релігійні обряди для мусульман. Серед самих львів’ян, говорить Мурад, прибічників Ісламу не більш ніж 2–3%, але багато мусульман з числа приїжджих студентів: арабів, африканців. А після анексії Криму — це і кримські татари.
Ісламський культурний центр не тільки релігійна установа. Це і курси арабської мови, й історія Ісламу, і робота з дітьми та семінари з міжрелігійної тематики.
Мураде, а згадані вами культурні заходи організовані тільки для мусульман, чи люди, які не сповідують Іслам, теж можуть відвідати їх?
— Ми навіть будемо раді! Насправді вже надходить дуже багато дзвінків від львів’ян, які не сповідують Іслам. У нас у вересні буде відкриватися арабська школа. І багато містян хочуть прийти, щоб вивчати арабську мову. Ми чекаємо їх: мусульманин, не мусульманин, араб, не араб, росіянин, українець — нам без різниці. Це місце — суспільне, не дарма воно називається громадською організацією. Цей центр повинен працювати для суспільства. Кожна людина сюди може прийти.
Як Ви та інші мусульмани почуваєтесь у Львові? Не виникає непорозумінь з місцевим населенням?
— На рахунок релігії — жодних труднощів чи утисків не виникає. Мені насправді дуже цікаво з українцями спілкуватися, особливо тут, у Львові, я вперше бачу таких людей — дуже м’яких, важливих, відкритих.
Навпроти Ісламського культурного центру — монастир отців Оріоністів Української
— У нас дуже хороші стосунки. Ми ходимо в гості один до одного, зустрічаємося і, на щастя, ніяких негативних розмов або навіть поглядів у нас немає. Ми підтримуємо один одного, тому що розуміємо, що всі ми виконуємо одну роботу, духовну роботу, тобто намагаємося залучити людей до духовності, релігії.
Про сусідство з Ісламським культурним центром спеціально для Крим. Реаліі розповів парох (настоятель) Української
— Як сусід Ісламського культурного центру можу сказати, що, звичайно, ми з великою повагою ставимося до потреби людей мусульманського віросповідання в існуванні свого культурного центру. Намагаємося налагоджувати добросусідські стосунки, бачимо велику відкритість з боку наших нових сусідів, відкритість до співпраці, ведемо культурний діалог. Є потреба в такому центрі для тих, хто сповідує Іслам, тому що у зв’язку з подіями в нашій країні до Львова переїхало багато
