Троянський кінь кримської автономії

Троянський кінь кримської автономії
Троянський кінь кримської автономії
В'ячеслав Швед
29.01.2016
Оцініть статтю: 
(293 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Щороку 20 січня кримчани відзначають День Республіки Крим. Історія цього свята відсилає нас до 20 січня 1991 року, коли на півострові відбувся перший в Радянському Союзі референдум. Тоді кримчани відповідали на запитання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?». У референдумі взяли участь 1 млн 441 тис. осіб (81,3% жителів півострова). З них позитивну відповідь дали 93,26%. За підсумками цього всенародного опитування, Крим був перетворений в автономію, яка пізніше стала частиною незалежної України.

Яку роль грав статус автономії півострова в новітній історії України? Своїми міркуваннями з цього питання з нашим кореспондентом поділився співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України В’ячеслав Швед, який на зорі незалежності нашої держави працював у РНБО та Адміністрації Президента України і брав безпосередню участь у деяких кримських справах.

В’ячеславе Олександровичу, нам відомо, що Автономна Республіка Крим була утворена рішенням Верховної Ради України у вересні 1994 року шляхом перейменування Кримської АРСР, яка перебувала у складі УРСР. Яким чином Кримська область стала Автономною Республікою Крим?

− Кримська автономія, виходячи з того, що 67% її населення − росіяни, по суті, була російською територіальною автономією в Україні. Це свого роду троянський кінь, залишений Радянським Союзом в Україні, яка, на жаль, нічого не зробила, щоб змінити цей статус.

Статус Криму як автономії нам нав’язали ще до оголошення незалежності України. Головним чинником тут виступила неминучість повернення кримських татар, про що прийняло рішення Політбюро ЦК КПРС ще в 1988–89 роках. Зрозуміло, Комітет хотів, щоб цей процес проходив під його контролем, щоб кримськотатарське населення органічно влилося в радянський Крим. З-серед кримських татар підбиралися комуністи, яких першими відправляли на півострів, саме вони повинні були стати кістяком майбутньої влади. Тоді вважалося, що кримськотатарська проблема буде вирішена на кримській землі ресурсами всього Радянського Союзу.

У 1989 році Верховна Рада СРСР оголосила депортацію кримських татар злочинною і незаконною, тоді ж почалося їх повернення на півострів. Необхідність відновлення Кримської АРСР була затверджена в Постанові ВР СРСР «Про висновки і пропозиції комісій з проблем радянських німців і кримськотатарського народу» 1989 року.

На момент проведення референдуму 1991 року не всі татари повернулися до Криму, не всі прописалися. Простіше кажучи, рішення про автономію ухвалював не той народ, який претендував на статус національної автономії. В українців і росіян були свої республіки, навіщо їм автономія?

— Автономний статус посилював позиції лише місцевої еліти, а вона була відверто проросійська. Тодішня кримська номенклатура − це колишні відставники, які служили в різних точках і до кінця служби зуміли залишитися на півострові. Вони вже тоді відчували, що щось відбувається. Союз розпадався, а для них виникала загроза прибуття в Крим великої кількості кримських татар. Їм потрібно було відгородитися і створити систему політико-правових гарантій свого панування в Криму. Так було прийнято рішення про створення Автономної Республіки Крим у складі Української РСР. А коли Україна проголосила незалежність, вона автоматично увійшла до складу української держави.

Якби цього не сталося, то Києву з Кримом набагато простіше б було розмовляти. Одна справа, коли в області губернатор, щось не так − змінили указом президента. А коли є Рада міністрів, парламент, своя конституція, то це вже інша розмова, інші механізми.

Який момент до подій 2014 року, на Ваш погляд, був найгострішим у взаєминах Києва і Криму?

− Наприкінці травня 1994 року Л. М. Кравчук погодився на проведення виборів президента Криму, що стало його головною помилкою в кримському питанні. Це могло дуже сумно закінчитися для України. Весь 1994-й і до березня-квітня 1995 року Крим лихоманило, він висів на волоску. Розрахунок Леоніда Макаровича був на те, що переможе людина, лояльна до Києва, ставка робилася на відомого партійного діяча Миколу Доброва, але на виборах переміг проросійський шовініст Мєшков.

Щоб нормалізувати ситуацію знадобилися величезні зусилля вже Адміністрації Президента Леоніда Даниловича Кучми, величезну роль тут зіграв перший помічник президента Олександр Васильович Разумков. Це було при Єльцині, який лояльно ставився до України. У Росії йшла війна. Я б сказав, що Чечня закрила собою Україну.

А чи були спроби повернути Криму статус області?

− Була можливість ліквідувати автономію Криму з перетворенням в область. Для цього потрібні були узгоджені дії виконавчої та законодавчої влади. У березні-квітні 1995 року була така можливість. Тодішній голова ВР Олександр Мороз був готовий розглянути це питання в Раді. У цей час Леонід Кучма поїхав на два тижні в південно-східну Азію. А Мороз заявив, що без перебування президента в Україні, він не буде вирішувати такі питання. Момент було втрачено.

Фактично Крим залишався російською автономією у складі України, а Україна нічого не зробила для відновлення кримськотатарської територіальної автономії, як це було записано в документах Меджлісу і Курултаю ще в 1991 році.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.