Українська церква визнала іноземних героїв — чи визнає українська влада?

На учорашньому урочистому нагородженні бійців медалями «За жертовність і любов до України» вершим оголосили ім’я бригадного генерала Чеченської Республіки Ічкерія Іси Мунаєва. Нажаль, медаль було вручено посмертно: Іса загинув на початку лютого під Дебальцевим, прикриваючи відхід своїх вояків. Його нагороду отримала Аміна Окуєва, прес-офіцер миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, щоби за нагоди передати рідним покійного бригадного генерала.

Ініціатива нагородження воїнів, що відстуюють свободу, цілісність і незалежність України, належала Конгресові Українських націоналістів, Альянсові Балто-Чрноморських націй та депутатові Верховної Ради Олегові Медуниці. Вони звернулися з відповідним поданням до Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. В УПЦ КП схвально сприйняли цю ідею та, оскільки серед кандидатів на отримання нагороду було немало мусульман, запросили на вручення нагород муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова для того, щоби ці бійці не почувалися ніяково й чужо.

Як зазначили організатори, спершу планувалося вручення нагород лише іноземцям, які боронять Україну, як певний знак визнання їх зусиль та самовідданості — адже офіційних військових нагород добровольцям поки що не присвоюють. Але трохи згодом було прийнято рішення відзначити також громадян України з добровольчих батальонів, волонтерів та медиків.

До Києва на церемонію нагородження прибули бійці з батальонів ім. Джохара Дудаєва, УНСО, «Правий сектор», «Донбас», «Азов», «Дніпро-1», 129 батальону. До Києва кожен підрозділ делегував кількох своїх представників, щоби вони забрали усі нагороди своїх побратимів: захисники України не хотіли ослаблювати свої збройні частини своєю відсутністю заради можливості отримати відзнаку персонально.

Окрім покійного комбата, нагороду отримали більше десятка учасників батальйону Дудаєва — чеченці, грузини, українці й росіяни: етнічне походження ніколи не було критерієм відбору.

Іса Мунаєв був громадянином Данії, але мріяв, якщо виживе, звернутись до Президента з проханням про надання йому громадянства України, чудово усвідомлюючи, що заради цього йому доведеться розпрощатись з «більш престижним» паспортом громадянина однієї з країн ЄС.

Але питання про надання громадянства іноземцям, що добровільно ризикують своїм життям, захищаючи Україну, не відпало зі смертю ічкерійського генерала: іноземці є не лише у батальоні Дудаєва. Наприклад, в усім відомому батальоні «Донбас» пліч-о-пліч з українцями також воюють громадяни РФ та Грузії. Розповідають, що до батальону приєдналися через своїх знайомих ще з часів Майдану.

«Звичайно, було б добре, якби наш Президент — чи, поки що, лише ваш — вирішив питання з наданням громадянства України людям, які добровільно готові за неї воювати. Ми б одразу мобілізувалися офіційно, ніхто з нас нікуди не втікав би та не пробував би відкупитися», — ділиться чоловік з позивним «Савва». — «Наразі ж ми знаходимося у підвішеному стані. Я, наприклад, не маю офіційного статусу тут, але й уже не маю можливості повернутися до попереднього життя у Російській Федерації. А в мене там мати й досі мешкає… Якби її міг забрати сюди — воював би далі спокійно, не боявся б „засвітитись“ зайвий раз, — за себе не боюся, а от за неньку… Та як я її легально можу забрати сюди, коли сам офіційного статусу не маю?»

Загалом, питання надання громадянства за спрощеною процедурою не є чимось принципово неприйнятним: наприклад, саме таким чином його набули міністри-іноземці. Це, беззаперечно, добре: якщо людина готова самовіддано допомагати Україні вибратися з кризи, беручи на себе відповідальність за проведення тяжких і непопулярних реформ — видається природнім, що вона має право бути громадянином нашої держави.

Воїни-іноземці не претендують на відповідальність за реформування суспільства та економіки, але вони готові віддати Україні найцінніше, що в них є — власне життя. Життя, котрим кожен з них щоденно ризикує.

Маємо надію, що Президент Порошенко зверне увагу на цю проблему та прийме таке нагальне та важливе політичне рішення, збагативши нашу Батьківщину новими вірними синами.

Підготувала Тетяна Євлоєва