Стамбул — найбільше та, мабуть, найцікавіше місто Туреччини з великою історією та своїми традиціями. Я давно хотіла побувати у Стамбулі, й кілька років тому пообіцяла собі, що обов’язково втілю мрію в життя. Інтерес до цього міста виник одночасно з моїм інтересом до ісламу, адже іслам відіграв важливу роль в історії Османської імперії, а Стамбул був центром багатьох історичних подій. Я хотіла спізнати місто не тільки з туристичного боку. Було цікаво потрапити в ту частину Стамбула, куди туристи потрапляють рідко та про яку їм не розповідають.
Перше враження
Опинившись у Стамбулі вперше, я дивувалася, який він колоритний. Тут ви зустрінете людей із різних куточків планети: мусульман і немусульман, туристів і біженців, переселенців із Сирії, Афганістану, Пакистану та інших мусульманських країн. І хоч Стамбул має туристичний статус, багато його жителів не говорять англійською. Водії таксі, зрозумівши, що ти турист, зроблять усе, щоб поїздка вийшла в кілька разів дорожче. Отже, моє перше враження від Стамбула виявилося геть іншим, ніж я уявляла. Опинившись у центральній частині міста, я зрозуміла, що більшість торгівців, як і таксисти, впізнавши у вас туриста, зроблять усе можливе, щоб пристойно на вас заробити. І для більшости з них не має значення, мусульманин ви чи ні. Дехто, навіть дізнавшись, що я мусульманка, намагався фліртувати й запрошував на побачення. Для мене це було шоком, адже я звикла, що мусульмани за будь-яких обставин намагаються ставитись один до одного з повагою та хочуть допомогти, якщо це треба. Але у Стамбулі я вперше стикнулася з іншим підходом.
На вулицях я часто бачила безпритульних. Серед них були й ті, хто називався біженцями з Сирії. Аж потім я зрозуміла, що багато хто з них — місцеві аферисти, що заробляють жебрацтвом. Одній такій жінці-мусульманці з двома дітьми я навіть хотіла допомогти, купивши продукти. Сидячи просто на землі, на вулиці, вона розповідала про свою нелегку долю, про чоловіка, що залишився в Сирії, про турецьку владу, що нічим не допомагає, про те, що допомоги їй чекати нема звідки. Звичайно, мене зворушила її ситуація, але справді сумно стало, як я дізналася, що це все вигадана історія.
Ая-Софія — собор і мечеть
Утім, було й чимало такого, що надихнуло мене та вразило мою уяву. Насамперед надзвичайної краси види Стамбула, мечеті що сто метрів і можливість чути азан у будь-якім місці. Стамбульські мечеті мають свою особливу атмосферу, стиль і красу. Найзнаменитіші з них — Блакитна мечеть, або Султанахмет, і мечеть Ая-Софія. Друга, думаю, залишиться в моїй пам’яті назавжди.
Я відвідала Ая-Софію першого ж дня, як прилетіла до Стамбула. Ця мечеть справді особлива. Спершу вона була християнським собором св. Софії, зведеним 537 року. Майже за 1000 років, після завоювання Константинополя османами (1453), собор став мечеттю. 1934 року за наказом Ататюрка вже мечеть Ая-Софія перетворили на музей. У липні 2020 року Державна рада Туреччини визнала указ Ататюрка незаконним та ухвалила передати Ая-Софію у власність Управління релігійних справ. Тепер це знову мечеть, де правляться п’ять обов’язкових молитов, і вона лишається однією з головних пам'яток Стамбула та цілої Туреччини.
Я потрапила до Ая-Софії в час вечірньої молитви-магриб. У мечеті було дуже багато туристів, які прийшли на екскурсію, а ще багато мусульман, що, як і я, прийшли на молитву. В Ая-Софії — одна велика спільна молитовна зала, розділена перегородками (місця окремо для чоловіків та окремо для жінок) — за них вхід туристам під час молитви заборонений. Але зазвичай за пів години перед молитвою та в час самої молитви охорона на вході уточнює у відвідувачів, з якою метою вони прямують до мечеті. Якщо ви просто турист — просять почекати коло входу, якщо мусульманин і хочете помолитися — дозволяють увійти. Такі правила у Стамбулі діють у багатьох мечетях. Охорона контролює, щоб під час молитви ніхто й ніщо не заважало мусульманам виконувати їхній релігійний обов’язок. А проте всі мечеті відкриті для відвідування.
Багато мечетей Стамбула — чи то мечеть, зведена 500 років тому, чи мечеть, збудована торік — створені в єдиному стилі (сакральна геометрія в дизайні та внутрішньому оформленні).
Мене здивувало, що в турецьких мечетях перед кожною молитвою зазвичай читають дуа (молитва-благання) за померлих, а після молитви імам читає аяти з Корану (не завжди) і зикр — згадування Всевишнього вголос. Так, що це чути й далеко за межами мечеті. В Україні я з такою практикою не стикалася, тож для мене це було несподіванкою.
У Стамбулі чимало мечетей, на території яких розташовані кладовища. В Україні я такого теж не бачила. Але в цьому всьому є своя «магія», і це все, абсолютно нове й незвичайне, зачарувало мене.
Чи вся харчова продукція — халяль?
Коли приїжджаєш до Стамбула з України, Польщі та будь-якої іншої країни, де мусульмани є меншістю, одним із найбільших плюсів, безумовно, є їжа. Мені практично ніде не доводилося уточнювати, чи є халяльною (дозволеною, з погляду ісламу) ту чи іншу страву, продукт. Туреччина — мусульманська країна, отже більшість продуктів тут — халяль. У місцевих закладах громадського харчування ви апріорі не зустрінете страв зі свинини: у місті, де більшість жителів сповідують іслам, свинина не має попиту. Якщо ж є сумніви щодо дозволеності того чи іншого продукту, краще уточнити, чи він халяльний. Якщо ви купуєте продукти в стамбульських магазинах, їх статус можна визначити за наявності маркування «халяль». Втім, цими інструкціями користуються і мусульмани в Україні.
Стиль етнічних мусульманок
Перебуваючи в цьому дивовижному місті, мені, українській дівчині-мусульманці, було цікаво спостерігати за тим, якому одягу віддають перевагу місцеві жінки. Я звернула увагу, що велика частина турчанок, які живуть у європейській частині Стамбула, обирають широкі сукні або спідниці з блузою, доповнюючи це яскравою/строкатою хусткою. Є й ті, хто вдягає вузькі джинси з подовженою сорочкою/піджаком, замінивши хустку на шейлу, що трохи прикриває волосся. В азійській частині міста дівчата віддають перевагу традиційному нікабу замість звичної для нас хустки-хіджабу. Але, незалежно від того, в якій частині Стамбула ви перебуваєте, навряд чи хтось зробить вам зауваження щодо зовнішнього вигляду. Не помічала я і зневажливих поглядів людей, і це заслуговує на особливу увагу.
Опинившись на одному з ринків міста, я звернула увагу, що кожен третій магазин — це магазин із хустками. Більшість турчанок віддають перевагу хусткам перед звичними шейлами (палантинам), що їх зазвичай носять мусульманки в арабських країнах. Турецькі мусульманки виробили свій власний стиль і культуру в одязі.
Стамбул – європейське місто?
Стамбул — місто, де більша частина жителів — мусульмани, що легко приймають «моду Європи». Молоді хлопці й дівчата відкрито спілкуються, нема розмежування чоловіків і жінок, як це заведено в ісламському світі. Більшість молодого покоління стає дедалі більш «європейським», але й далі додержує певною мірою культурних традицій. Є й закритіші сім’ї, що зберігають традиції та обмежують спілкування між чоловіками й жінками, що не є родичами.
Так чи так, Стамбул — місто, відкрите всім, де приймуть кожного, незалежно від його віри, культури, звичаїв і традицій. Побувавши у Стамбулі, я зрозуміла, що в ньому є великі можливості для молодого мусульманського покоління, а люди в ньому відкриті всьому новому й не бояться змін. А втім попри його сучасність, Стамбул лишається відданим своїй культурі та традиціям.
Марія Костенко
