На круглому столі «Трансформація українського суспільства в умовах терористичних загроз: між ілюзіями минулого та реальністю майбутнього», який відбувся в Укрінформі 21 грудня, науковці, експерти та громадські діячі розглядали терористичну загрозу з боку Росії.
Відкрив захід директор ЦСД «Український меридіан» Дмитро Левусь, який задався питанням, чи можна стверджувати, що рівень терористичної загрози з боку Російської Федерації знижуватиметься ?
− На жаль, ні. І не тільки тому, що Росія не може реалізувати свої плани в Україні тими методами, що вона вже використовує, і не через те, що на Донбасі з’явилася величезна кількість вигодуваних кремлівським режимом людей, які є неконтрольовані і можуть самі здійснювати терористичні акти. Трагедія в тому, що в Російській Федерації панує злочинна ідеологія під назвою «русский мир». Саме через цю людиноненависницьку ідеологію, яка формує ксенофобію, ми знаходимось під постійною загрозою, − заявив Дмитро Левусь.
За його словами, серед наочних прикладів можна згадати «Руськую православну армію», показну релігійність пана Гіркіна та інших ватажків ЛНР/ДНР.
Співголова товариства «Ерзянь Вал» Ростислав Мартинюк підкреслив, що архіважливою є тема РПЦ і терористичної загрози в Україні.
− Згоден із Олександром Саганом: церква − це останнє, від чого відмовиться РФ в Україні. Поки в нашій країні є РПЦ, ми — частина уявного «русского мира». А що пропагує його ідеологія? РФ заявила через церкву про те, що українці є частиною «русского суперэтноса», а існування української держави − це не просто парадокс в їхньому уявленні про світ, а виламування малоросіян − нехай будуть українці з єдиного суперетносу Росії, − сказав Ростислав Мартинюк.
Продовжив обговорення муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов, котрий нагадав, що тероризм не має національності, релігії і расової або територіальної приналежності, він може виникнути в будь-який час, у будь-якій країні серед послідовників будь-якої релігії − історія це постійно підтверджує. За словами муфтія, довгий час медіаресурси України пов’язували феномен тероризму винятково з мусульманським світом і не звертали уваги на інші загрози з боку так званого братського народу та його агентури.
− Може, через це ми «прогавили» загрозу, що виникла і завдала вже не міфічного, а справжнього удару по нашій країні. Наприклад, коли я був імамом мусульманської громади в Донецьку, наші правоохоронні органи завжди питали мене про загрозу так званого мусульманського тероризму з боку мусульман України. А сталось так, що в 2014 році частина працівників правоохоронних органів перейшла на бік терористів-сепаратистів, а мусульмани України навпаки пішли у Збройні сили України, у добровольчі батальйони, стали волонтерами, допомагають війську та переселенцям, не зрадили нашу країну і страждають на окупованих територіях в Криму та на Донбасі.
Муфтій підкреслив, що мусульмани України не схильні до тероризму, що підтверджує історія нашої країни. Але, на його думку, це не унеможливлює те, що якщо комусь із зовнішніх сил буде потрібно поширювати тероризм в Україні, то можуть зробити це і від імені так званих ісламських терористів. І завершив свою доповідь певним висновком.
− Нам потрібно уважно придивлятись до тих, хто є реальною загрозою для України. Бо хто з нас міг передбачити виникнення так званої «Руської православної армії», релігійною базою якої є християнство? Поки я був в Донецьку, доводилось стикатись навіть з тим, що священиків інших конфесій викрадали та катували через те, що вони християни. Той, хто може створити феномен «Руської православної армії», може створити й феномен, який ніби то має стосунок до Ісламу чи до будь-якої іншої релігії, − підкреслив Саід Ісмагілов.
Наостанок Дмитро Левусь додав, що Україні необхідно на вищому міжнародному рівні (в перспективі − на Генеральній Асамблеї ООН) піднімати питання щодо визнання ідеології «русского мира» злочином:
− Зрозуміло, що світ до цього не готовий, але це необхідно робити. Перший етап − вивчення цієї ідеології, другий − внесення вивченого в загальносвітовий дискурс, і потім підняття питання визнання цієї ідеології на Генеральній Асамблеї ООН, Парламентській Асамблеї ОБСЄ та Парламентській Асамблеї Ради Європи.
