Чи врятують уроки етики інститут сім’ї

Єпископ Церкви християн віри євангельської М. Паночко
19.06.2015
Оцініть статтю: 
(286 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

«Кращим підручником з виховання здорової сімї є Боже Слово. Скористаємося ним  і Бог допоможе нам. Любіть Україну по-справжньому!»,  цими словами було завершено виступ старшого єпископа Церкви християн віри євангельської України 17 червня 2015 в залі пленарних засідань Верховної Ради України під час парламентських слухань на тему: «Сімейна політика України  цілі і завдання».

Єпископ Михайло Паночко відзначив надзвичайну важливість теми сімейних цінностей та сімейної політики в Україні та окреслив своє бачення ролі держави у поверненні суспільства до сімейних цінностей:

 Ціль держави  високо оцінити роль сімї у розвитку здорового суспільства і берегти цю живу клітину, як зіницю ока

На думку єпископа, засобам масової інформації треба відповідально ставитися до своєї функції. У своїй промові М. Паночко, зокрема, зазначив:

 Телебачення, радіо, преса  хотілося б сказати: «Не годуйте брудними картинками, статтями молоде покоління, яке і так має велике навантаження від усякої брехливої інформації. Дайте позитивне, покажіть красу сімї, яка є найстарішою організацією в світі. Держави не було, президентів не було, Верховної Ради не було  а інститут сімї був створений в першу чергу!

Суспільство має знати, що руйнує сімю: перше  зрада, перелюбство, розпуста. Друге  пияцтво, третє  жорстокість, розбещеність, яка сьогодні втискається в ранг закону,  досить емоційно зауважив Паночко.

Єпископ озвучив кілька пропозицій, які, на його думку, сприятимуть відродженню інституту сімї. Серед них  активне сприяння держави створенню будинків сімейного типу, якнайшвидша ліквідація інтернатів, як тих, що не виправдали себе і таких, що «навпаки, спонукають до негативних тенденцій». Також запропонував «створити інститут сімї при церквах та навчальних закладах і готувати нашу молодь до шанобливого і серйозного ставлення до створення сімї, ввести обовязкове викладання християнської етики в загальноосвітніх школах».

Наш кореспондент звернувся до муфтія ДУМУ «Умма» шейха Саіда Ісмагілова з проханням поділитися своєю точкою зору щодо стану інституту сімї в сучасному світі, а також висловитися з приводу можливості впровадження в шкільні програми уроків християнської етики.

 Ми з Вами вже торкалися в одному з інтервю проблем і навіть загроз, які стоять перед сучасною родиною  і тоді Ви відмітили, що (дозволю собі процитувати) «заперечуючи і усуваючи роль релігійних інститутів від впливу на суспільство, ми отримали всю сукупність духовно-моральних проблем. Насильство в сімї, діти-сироти, вільні статеві стосунки, аборти, безвідповідальне ставлення до дітей, до шлюбу, кинуті в старості батьки  це все результат нехтування релігійними цінностями, релігійними вченнями. І коли проблеми досягають такого розміру, що загрожують стабільності або життєздатності суспільства  навіть світська секулярна держава в обличчі посадових осіб звертається до релігійних інститутів, тому як тільки вони своїм духовним авторитетом можуть вплинути на суспільство».

Сьогодні ж вже представники релігійних громад звертаються до держави  ось, наприклад, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України Паночко, кажучи про катастрофічне падіння авторитету сімї, наполягає (крім інших пропозицій) на введенні в школах уроків християнської етики

 Коли піднімається питання про введення християнської етики в програми навчання загальноосвітніх шкіл, завжди виникають відповідні тенденції, які можна охарактеризувати питанням: а як бути вірянам інших релігій або невіруючим взагалі? Є ж сімї, які принципово займають позицію відчуження від релігії або взагалі атеїстичну. Як бути мусульманам, іудеям, буддистам, кришнаїтам, послідовникам інших вірувань і культів? Раз у нас держава відокремлена від церкви і церква, відповідно, відокремлена від держави, тоді держава повинна витримувати певну нейтральну позицію і не давати переваги для певних релігій.

Питання насправді глибше, адже, напевно, не існує якоїсь «християнської етики взагалі»  є християнська етика православя, є вчення і соціальна доктрина у католицизмі, є свої особливі погляди у протестантських напрямам християнства (нагадаю, протестантизм відокремився від католицизму саме в силу певних, в тому числі і морально-етичних причин). Сформувалися перші напрями  кальвінізм, лютеранство -, і дійсно, певні морально-етичні принципи були зведені в першорядний ранг у протестантів. Тому, коли ставиться одне питання  чи потрібно вводити християнську етику, виникає безліч інших питань  яку саме християнську етику? Відповідно до вчення якої церкви? А як бути іншим релігіям і тим, які не вірують або нейтрально ставляться до релігії?

Тут доречніше було б вводити якусь усереднену дисципліну, яка могла б називатися просто «релігійна етика». Справа в тому, що якщо не давати переваги якій-небудь одній релігії, прийти до спільного знаменника значно легше. За моїм особистим досвідом я можу сказати, що більшість морально-етичних приписів абсолютно ідентичні для мусульман, християн та іудеїв.

 Дозволю собі ще одну цитату  цього разу з Корану: «Аллаг сказав: «О, люди! Бійтеся вашого Господа, Який створив вас з однієї людини, створив з неї пару їй і розселив багато чоловіків і жінок, що походять від них обох. Бійтеся Аллага, імям Якого ви просите один одного, і бійтеся розривати родинні звязки. Воістину, Аллаг спостерігає за вами» (ан-Ніса, 4: 1, Св. Коран). А Його Посланець сказав: «Обходьтесь з жінками добре». От якби обговорювалося питання про введення уроків історії релігій, а не тільки християнської етики, можливо, учні могли б дізнатися і точку зору Ісламу щодо сімї

 Релігійні етичні цінності увійшли в основу не тільки релігійної культури, а й загальнолюдської культури. Я взагалі переконаний в тому, що все те, що ми маємо як поняття «мораль» було дано в Божих Одкровеннях. Людина не може і не здатна сама придумати етику, моральність, мораль. У всіх потреби і бажання різні, і людина взагалі вельми маніпулятивна істота, яка під свої інтереси запросто може пристосовувати і етику, і мораль. Однак, є загальні базові цінності, що не є продуктом винаходу людини, а дані нам від Бога, і саме ці спільні цінності абсолютно загальні для всіх людей у всьому світі. І тому, якщо вводити якусь етичну дисципліну, то, швидше за все, нехай це буде предмет «релігійна етика» або просто «етика», де всі морально-етичні принципи, які притаманні релігіям і тисячоліттями складають моральний базис людства, будуть відображатися. Вводити певні уроки цінностей потрібно, тому що зараз йде пропаганда аморальності. Однак, щоб уникнути непорозумінь, необхідно привести це все до спільного знаменника, для того, щоб якщо не всі  то більшість була згідна з тим, чому навчатимуть дітей.

 На школу покладено обовязок навчати і виховувати, і якщо виникло питання про введення окремого предмета, то виходить, що в навчально-виховному процесі досі відсутнє взагалі будь-яке поняття етики і моралі, і педагоги дітям не прищеплюють жодних зачатків моральності  а це ж саме той цемент, який звязує окремих людей в міцну будівлю суспільства, або, на худий кінець  те, що дозволяє людям співіснувати поряд один з одним

 Ви розумієте, справа в тому, що в Радянському Союзі була певна комуністична етика, моральний кодекс будівника комунізму. Цей кодекс був неповноцінним, оскільки більшість цінностей були релігійні, і в той же час цінності релігії й сама релігія всіляко заперечувалися.
Наприклад, право на приватну власність всі релігії визнають, а у нас повинно було все бути загальним, комуністичним, державним. Або право на життя, або відмова від насильства  якщо держава вважала за потрібне засилати кудись у табори ГУЛАГу або піддавати так званих «ворогів народу», ворогів системи депортаціям, то залишала це право за собою.

І в той же час більшість цінностей були саме релігійними, і зараз відбувається глобальне переосмислення всього цього. Довгий час взагалі не було цілеспрямованої програми прищеплення, виховання морально-етичних якостей. Але є питання  чи повинна школа взагалі виховувати? Виховувати, взаголі-то, повинна не школа  школа повинна вчити. Це в Радянському Союзі школа повинна була виховувати  на неї були покладені виховні функції, тому що батьки працювали від зорі до зорі, будуючи «світле майбутнє», і їм ніколи було займатися вихованням своїх дітей. А в нормальній цивілізації виховує не хтось там в школі, а батьки, родичі, колектив, суспільство, в якому людина живе, в тому числі і релігійна громада, релігійне суспільство.

 А чи не простіше, коли вже дозволили релігійним організаціям відкривати загальноосвітні школи, вводити для кожної свій предмет «етика», з програмою, що розяснює дітям основи морально-етичних принципів саме свого віровчення, своєї релігії  і батьки не будуть вбачати в цьому ущемлення прав своєї дитини, яка, наприклад, не будучи християнином, змушена бути присутньою на уроках саме християнської етики?

 Що стосується релігійних шкіл, то тут питання взагалі на полеміці, тому що люди засуджують: як це  «релігійні школи»? Хто там і чому буде вчити? Що буде проповідувати? Хоча, з іншого боку  якщо ви не хочете віддавати дитину в релігійну школу (тобто в школу при релігійній громаді, релігійній організаці), то віддавайте в світську школу, у вас же є право вибору. Не знаю  напевно, все-таки учити і розповідати про те, чому існують морально-етичні цінності і чим вони важливі людям, повинні не тільки в релігійних школах  а у всіх,  сказав Саід Ісмагілов.

Повертаючись до виступу Михайла Паночко (що спонукав нас звернутися за коментарями до муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова), процитуємо ще кілька його ключових моментів. Єпископ нагадав присутнім, що є сімя:

 Це Божа організація, створена Ним для особливої мети, яка в Його батьківському серці  це спільність, характер, діяльність і відтворення. «Залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї дружини». Сімя, як союз чоловіка і жінки, отримала велике благословення від Бога (Буття, 1:28)  «Плодіться, розмножуйтеся і пануйте над Землею», додаю від себе  а не будемо рабами. Сімя  це жива клітина суспільства: здорова сімя  це здорова держава. Сімя  це святая святих, бо в ній народжується людство  і ніхто не має права руйнувати її. Іоанн Златоуст, відомий богослов, сказав глибоку істину: «Зруйнується сімя  впадуть міста, загине держава». Приклад  міста Содом і Гоморра! Сімя створена для любові і підтримки один одного, бо Бог є любов,  сказав апостол Іоанн. Тільки в сімї народжуються найдорожчі для нас слова  мама, тато Власне, тільки в ній пізнається прекрасне почуття материнства, батьківства. Без сімї не було б нас з вами, не було б України, не було б Верховної Ради. Ми будемо в наших дітях, онуках, правнуках. Ми повинні захистити сімю від руйнівних тенденцій, які, мов чума, несуть смертельну загрозу всьому живому. Мудрість державних мужів  не в дипломах, не в професійності або яскраво виражених талантах, а в здатності всіма законними способами захистити сімю від розорення.

Єпископ Церкви християн віри євангельської М. Паночко закликав високо підняти інститут сімї, як «велику коштовність, подаровану Богом, яку треба берегти і виховувати в дусі любові, доброти, милосердя, співчуття до ближнього  і що посієш, те пожнеш»,  сказав він.

Єпископ Михайло Паночко про сімейну політику в Україні
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.