Українсько-тюркські відносини минулого залишають добре видимі сліди в теперішньому і дають надію на майбутнє

Олександр Галенко/фейсбук:
Українсько-тюркські відносини минулого залишають добре видимі сліди в теперішньому і дають надію на майбутнє
01.04.2021
Оцініть статтю: 
(840 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Взаємодія між турецьким і українським народами займає центральне місце в історії України, хоча і має складну хронологію.

Про роль тюрків у формуванні української нації в інтерв’ю журналістові видання «ТRТ на русском» Денізу Берктаю розповів український учений — тюрколог, джерелознавець, викладач кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат історичних наук Олександр Галенко.

Відповідаючи на запитання Деніза Берктая про турецько-українські відносини в минулому, вчений зазначив, що вони були непрості й конфлікти в них відбито в історичних свідченнях, а завдання дослідження їх істориками ускладнює радянська спадщина:

— Ускладнює завдання спадщина радянського режиму, що, по-перше, фізично знищив українських і кримськотатарських тюркологов, а після депортації кримських татар 1944 року демонізував кримських татар для виправдання репресій. Передаючи Кримський півострів Українській РСР 1954-го, радянський режим заборонив українській науці вивчення кримських татар, оголосивши їх загрозою існуванню українського народу. На жаль, українські історики досі не здолали наслідків радянського терору в науці. Їхнє ігнорування Півдня спровокувало російську агресію на цих територіях.

На думку вченого, описати турецько-українські відносини можна тільки в ретроспективі всесвітньої історії:

— Українці створили державу на території, що слугувала важливим перехрестям світової історії, де сходилися кілька цивілізацій. Тюркські народи являють собою цивілізацію кочових скотарів Євразійського степу. Вона займала простір від Дунаю до Китаю, а в Україні — цілий південь, починаючи вже від Києва. Ця степова цивілізація відома від початку історичного часу Україна (VII ст. до н. е.), тобто доби, відомої за письмовими джерелами. Узбережжя Чорного моря займали колонії або невеликі держави народів, що населяли Середземномор’я, здебільшого греків, а в XIII–XV століттях — італійців. Ці народи оселилися тут для торгівлі зі степовиками. Турки-османи, що володіли Чорним морем три століття, були своєрідною цивілізацією — стопом кількох культур, зокрема степової та середземноморської. А ліси, що лежали на півночі, вступають в історичний час тільки з заснуванням держави Русь зі столицею в Києві на початку X століття. Проста схема історії України зводиться до того, що слов’янські предки українців поглинули цивілізації, що панували у степу й на узбережжі, і в цьому процесі сформувалася українська нація, що 1991 року утворила державу Україна. Початком освоєння слов'янами півдня було монгольське завоювання, що втягнуло підлеглих слов'ян у політику Євразійського степу. Очевидно, що відносини з тюркськими народами в післямонгольський час, а це мало не вісім століть, стали найважливішим фактором в освіті української нації.

Олександр Галенко згоден з тим, що тюркські народи, які займали половину території сучасної України та історія цієї території на півтори тисячі років давніша за історії Руси — і це саме собою надзвичайно важливо для історії українського народу та держави Україна:

— Головне те, що освоєння степів вимагало знань і вмінь життя в умовах степу, а їх мали тільки степові народи, що напрацьовували їх тисячоліттями. Тільки завдяки культурним запозиченням у степових сусідів українці змогли заселити степ. Їм насамперед було треба навчитися всього, зокрема воювати, вести господарство й побут, улаштовувати суспільні відносини, заводити правову систему, відносини з сусідами. Тож культура українців, основа їхньої своєрідности й самосвідомости багато в чому завдячує степовим сусідам, що ними й були саме тюркські народи. Без культурних запозичень від тюрків українці в найкращому разі лишалися б мешканцями лісової околиці, але, найскоріше, асимілювалися б у складі держав, які володіли територіями Руси після монгольського панування.

В інтерв'ю ішлося й про запозичення від турків і татар:

— Зрозуміло, кожне українське слово тюркського походження вказує на запозичений реальний предмет або явище. Письмові джерела також безпосередньо свідчать про запозичення військової тактики. Наприклад, українські козаки копіювали дії татарської кінноти й не раз лякали поляків, удаючи татар. Вони не соромилися й кличу «Аллаг-Аллаг!», завдяки чому той прижився в українській мові як «галай-балай». У побутовій культурі українців відома мода на одяг, запозичений у тюрків. На додачу, звичайно, запозичували слова «штани», не тільки хрестоматійні «шаровари», «очкур» (поворозка, пояс або шнур, що стягують штани чи шаровари для їх підтримання. — Ред.), «кушак» тощо. Менш відомі запозичення в українській кухні, зокрема така значуща особливість, як смаження на сковороді, без чого не обходиться й приготування традиційного борщу. Традиції самоврядування українських козаків, що його багато хто сприймає за демократію, насправді дуже близько копіювали традиції та навіть ритуали степовиків. Але насправді ця тема воістину невичерпна для прикладів. Тут важливо зазначити, що багато запозичень так прижилися в українській культурі, що лишаються непомітними. Особливо якщо не збереглися тюркські слова. Наприклад, багато тюркських назв були перекладені українською, наприклад, назви річок Конка, колишня Їлки Су, або Молочна, літописна річка Сутень. А чого вартий звичай в Україні називати політичні партії іменами їхніх лідерів? Точно так само не одна тюркська держава мала ім'я свого засновника — варто згадати Османську імперію та державу сельджуків.

При цьому вчений зауважив, що повному злиттю українців з тюрками стала на заваді приналежність різним цивілізаціям:

— Українці лишилися переважно осілими землеробами, тому освоєння культури тюркських народів дозволило українцям спочатку перетворити степи на житницю, до того ж для цілої Європи. А далі під упливом індустріальної революції, що почалася в тій самій Європі, вже в українському степу виник індустріальний центр світового значення. Одночасно українці багато засвоїли від західної цивілізації, перебуваючи у складі католицької Польщі й Литви, а згодом і Російської імперії, що вестернізувалася за Петра I. Звісно, сусідство різних цивілізацій, до того ж роз’єднаних політично та релігійно, супроводжувалося конфліктами, що сприяли розмежуванню між українцями й тюрками. Водночас національна культура українців, що ввібрала досвід відносин із тюрками, також зберегла культурну дистанцію українців від росіян. Власне, активне використання Російською імперією українців у війнах проти Османської імперії також є правдивим доказом того, що українців використовували заради досягнення своїх геополітичних цілей треті країни. Радянський Союз теж використовував українців для антитюркської експансії. Нарешті нинішня російська агресія проти України націлена саме на території, заселені українцями замість тюрків. Тож українсько-тюркські відносини минулого за всієї парадоксальности залишають добре видимі сліди в теперішньому та [дають] надію на майбутнє.

Довідка. До сфери наукових інтересів Олександра Галенка входять історичні джерела та література османо-турецькою мовою, історія та культура степової Євразії, зокрема півдня України, за часів тюркського панування, переклад із давніх тюркських мов. Учений викладає дисципліни: література Стародавнього Сходу, історія тюркських народів, історія Туреччини від давнини до сучасности, історія турецької мови, історія гагаузької мови, інформаційне забезпечення досліджень із тюркології, методика викладання азербайджанської літератури, методика складання галузевих азербайджансько-українських словників, фольклор тюркських країн. Має понад 250 наукових публікацій.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.